Колись у школі на уроках БЖД нас вчили, як надавати першу медичну допомогу. Та з часом все забувається. Нажаль, не знаєш, коли ці уроки життя можуть знадобитися. Опинившись у критичній ситуації, коли є загроза життю, будь-хто може розгубитися. В такі хвилини варто зібрати усю волю в кулак і згадати алгоритми надання першої допомоги. В Запоріжжі дізнатися про всі найсучасніші методи надання домедичної допомоги можна на щорічних тренінгах від Червоного Хреста – їх і відвідала «ЗС».
Особливості надання першої домедичої допомоги
Ось ми йдемо по вулиці у справах, нікого не чіпаємо і бачимо – людина лежить. Хто знає: може вона добровільно прилягла. А якщо справді не добре – що робити?
Перед тим, як надати першу допомогу, потрібно оцінити свідомість. Необхідно підійти до людини з голови й звернутись: «Ви мене чуєте? З вами все добре?». Якщо людина не відповідає, наступний крок – завдати трохи болю: добре стиснути трапецевидний м’яз, що знаходиться між шиєю та передпліччям. Цей «експеримент» робиться навприсядки – раптом людина перелякається, вона ж не знає що її намагаються врятувати. Відсутність реакції на біль означає, що потерпілий знаходиться у несвідомому стані.
З цього моменту – вже не до жартів. Всі дії мають бути швидкі. Перше, що треба зробити – заглянути у рота постраждалого (раптом його знудило, чи при падінні йому потрапило листя, сніг і т.п.). Якщо ротова порожнина заповнена, її необхідно очистити. Впоравшись з цим завданням, необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів,адже язик – це м’яз, який в розслабленому стані може запасти. Притримуючи людину за лоба та підборіддя, обережно закидуємо її голову трохи назад і кладемо під шию валик (пляшку води, звернутий одяг, кросівок тощо).
Далі необхідно оцінити дихання. Одразу до думки приходять «народні методи»: прикласти дзеркальце, потримати нитку, знайти пульс. Пульс хоч й найраціональніше, та в критичній ситуації може бути слабкий, нитка може гойдатись від протягу чи вітру, а дзеркальце при високій температурі повітря не спітніє. Тут допоможе інший дієвий спосіб. Підходимо збоку, нахиляємось максимально низько до обличчя постраждалого, руку кладемо на груди й дивимось на неї: ось ми чуємо, бачимо та відчуваємо. Дивимось 10 секунд, щоб було зручніше рахуємо «парашутним» способом: 501, 502…510.
Якщо за цей час постраждалий зробив 2 та більше актів дихання (вдих-видих), то все добре – він дихає. Наше завдання – викликати «швидку», сказати точну адресу, примірний вік постраждалого й вказати, що він без свідомості, але дихає. Можна попросити перехожого допомогти. Нажаль, люди не часто відгукуються на прохання про допомогу, тому потрібно не соромитись, а чітко й наказово покликати «Ви! Терміново викличте швидку!…і т.д.».Номерів для виклику два: 103 та 112.
Поки помічник викликає «швидку», ми переводимо постраждалого у відновлювальне положення:
- сідаємо збоку від постраждалого, ближню руку підіймаємо догори;
- дальню руку заводимо за шию, притримуємо за лікоть;
- дальню ногу згинаємо й притримуємо за коліно;
- притримуючи за лікоть та коліно, перевертаємо постраждалого,
- випрямляємо дальню ногу, щоб постраждалий не перевернувся знов на спину й дивимось, щоб голова лежала на руці.
Увага! Якщо постраждала вагітна – перевертаємо на лівий бік. Якщо у людини кровотеча, зламані ребра – перевертаємо на «хворий» бік.
Всі дії робимо дуже обережно, адже достеменно не знаємо, які в постраждалого травми. Обов’язково необхідно коментувати свої дії в голос, щоб допитливі перехожі розуміли, що ви надаєте допомогу, а не грабуєте людину.
Ось і все. Тепер робота за лікарями «швидкої», а рятувальнику + 100 до карми.
…Та повернемось трохи назад, на момент коли потрібно порахувати дихання. Якщо постраждалий зробив один дихальний акт – це прирівнюється до відсутності дихання. Щоб запевнитись – слухаємо знову. Немає! Діяти потрібно швидко адже через 5-8 хвилин почнуться незворотні процес у головному мозку від нестачі кисню!
Серцево-легенева реанімація – це техніка надання першої допомоги, що включає в себе компресію (надавлювання на грудну клітину) та штучне дихання рот у рот (припустиме штучне дихання з рота у ніс).
Вона робиться при наявності спеціального клапана (коштує 10 грн, часто є в аптечці водія), адже серветка, хустинка не убезпечать вас від небезпеки. Серцево-легенева реанімація імітує роботу серця й забезпечує потік крові збагаченої киснем до мозку.
Робимо серцево-легеневу реанімацію тільки на рівній поверхні – підлога, земля й т.д. Людина має бути роздягнена. Найголовніше правильно визначити місце натиснення. Для цього використовуємо правило «двох V» (відстані між вказівним та середнім пальцями): перший вказівний палець ставимо на ямочку на шиї, іншою рукою середній палець у ямочку у міжребер’ї – виходить три рівні відрізки. Місце натиснення – вказівний палець нижньої руки.
У це місце кладемо долоню робочої руки, зверху – іншу руку й затискаємо у замок. Щоб не втомитися качати потрібно спиною. Часто, підчас процедури чується хруст – у 8 випадках з 10 це ламаються з’єднувальні хрящі. В такому разі потрібно ще раз переміряйте місце для компресії.
Продавлювати потрібно достатньо глибоко – 5-6 см, з частотою 100-120 натиснень на хвилину. Спіймати ритм допоможе… музика! Цікаво, та ідеальною для надання серцево-легеневої реанімації вважається трек Bee Gees–Stayin’ Alive з ритмом 103 удари на хвилину. Якщо немає гаджету – не біда, всім відома новорічна Jingle Bells, ритм якої також збігається з ритмом серцебиття.
Необхідно робити по 30 натиснень на грудну клітину – по 2 вдохи. Натиснення потрібно рахувати: перші 25 про себе, щоб не заплутатись, а починаючи з 25 – вголос. Тоді помічник притримуючи голову починає вдихати повітря. Бажано мінятися місцями кожні 2 хвилини – при зміні позицій вдихати повітря непотрібно. За хвилину відбувається приблизно 5 змін по 30 натиснень.
Допустимо при самостійній реанімації й відсутності засобів захисту не вдихати повітря, а лише качати кров.
Об’єм легенів у всіх різний, тому щоб правильно вдихнути повітря потрібно:
- вдихнути повною груддю;
- половину повітря видихнути, а іншу – вдихнути у постраждалого.
Грудна клітина підіймається – значить цього об’єму повітря достатньо для легенів постраждалого, якщо ні – наступного разу вдихніть трохи більше.
Скільки часу робити серцево-легеневу реанімацію? Констатувати смерть можуть лише лікарі, тому качати потрібно до приїзду «швидкої». У Дніпропетровську реаніматолог качав дівчинку 40 хвилин, й після цього дитина вижила й була здорова.
За останніми статистичними даними від раптової зупинки серця помирають 15 чоловік на день. Того року, наприкінці осені у місті Бердянську у школі на уроці фізкультури дванадцятирічна дівчинка втратила свідомість й поки приїхала швидка дівчинка померла. Лікар сказав, що, можливо, якщо б їй зробили серцево-легеневу реанімацію, вона б вижила.
Дарина Буцанова
