Цього року ми відзначили 206-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка
І це значуща дата для України та світового українства. Адже сьогодні на тлі політичних баталій та суспільного життя в цілому Тарас Григорович є уособленням «духу українського народу», «батька нації». Минуло вже понад 2 століття, а біографія Шевченка все ще має білі плями. Ми все так само сприймаємо його образ, як «звичайний селянський кріпак, вигнанець та бідняк». Але якщо скинути кожух та велику шапку, можемо побачити, що Шевченко був харизматичним хлопцем із тонкою душею. Ми разом з дослідниками його біографії розповімо вам малознані факти про поета та про те, як нав’язували ставлення до Шевченка відповідно до політики влади
Яке місце посідав Шевченко в історії?
Українцям віками вкладали в голови, що ми не є нацією, не спроможні створити власну незалежну державу. За цією ідеологією Україна вважалась «окраиною» Росії. «Цвіт нації» ставав «русским», «отечественным», ба навіть «советским»! Винятком ставали лише ті, хто «не вписувався» в державну русифікацію імперій. Таким і був геніальний поет Тарас Шевченко.
Зовнішність поета у деталях
У часи Шевченка було модно носити грубий кожух та велику шапку. Але російська пропаганда спаплюжила образ Шевченка і зробила його «дідуганом». Сам поет розцінював свій масивний головний убір як знак влади та старшинства. Через те він любив фотографуватися у такому образі. Дивно, що у нього немає портретів у вишиванці. Однак відомо, що Тарас Григорович мав їх декілька і ніколи не минав нагоди одягнути.
Шевченко був дуже прогресивним чоловіком свого часу. І красенем, ба навіть, говорячи сучасною мовою, хіпстером, кажуть його дослідники. Світлана Брижицька, кандидат історичних наук та заступник генерального директора Шевченківського національного заповідника, запевняє, що Шевченко був навіть стильнішим від Пушкіна: «Погляньмо принаймні на автопортрети Кобзаря. Не кожен чоловік може похвалитися такою приємною зовнішністю. Витончені риси обличчя, пишні вуса, довга борода, – сучасні хіпстери можуть тільки позаздрити його образу! У юнацькі ж роки своєю невинністю, що читалася на його обличчі, Шевченко теж приваблював дівчат. Не секрет, що він був надзвичайно вродливим хлопцем та мав свій неповторний шарм».
Своєму виглядові Шевченко приділяв чималу увагу. У світських колах він завжди міг похвалитися прихильністю жінок. Поет стильно одягався і не шкодував грошей на вбрання, яке завжди відповідало останнім модним вимогам. Коли поет захотів одружитися з Ликерою Полусмак, то за власними ескізами навіть замовив пошиття фраку! Шевченко мав гроші. Він не тільки навідувався до наймодніших магазинів Петербурга, а й вимагав, щоб вбрання шили саме за його начерками. Обходилося це недешево. Утім Шевченка, на той час модного художника, великі ціни не лякали. До нього за послугами зверталися одні з найбільших багатіїв культурної столиці Росії. Замовлень було чимало. Подейкують, що Шевченка навіть величали «російським Рембрандтом». На сьогодні поміж його робіт понад 1200 малюнків. Ледь не за кожен з них заплатили дуже щедро, інколи плата за портрет сягала сотні рублів. За ці гроші можна було жити місяць».
«Був співаком із чарівним голосом, про якого знавці вокалу – перший ректор Київського університету Михайло Максимович та письменник Панько Куліш – згадували: «Якби не широке обдарування як літератора і живописця, Шевченко був би світовим співаком».
Та й собою Тарас Шевченко до каторжної довготривалої солдатчини був принадним, із очима, на які спадало дещо хвилясте, темно-русяве волосся. Тарас відзначався притаманними українцеві гідністю, чемністю і тактовністю. Цікавий співбесідник зі своїми принципами і уподобаннями. Тому з ним охоче спілкувалися видатні люди Петербургу, передусім обдаровані українці, які змушені були творити за межами України, де за це карали», – стверджує Герой України, заслужений діяч культури України, заслужений архітектор України, головний експерт Фонду пам’яток історії та культури ім. Олеся Гончара Олесь Силин.
У книзі «І я лину у віки давноминулі» Віктор Жадько пише, що Тарас був невисоким на зріст. Коли потрапив у солдати, то писар засвідчив 2 аршини і 5 вершків. На нинішні міри це 162 сантиметри. Дехто вважає, що тоді люди були нижчими, ніж зараз. Тому ріст Шевченка належав до середнього.
Сучасники відзначають його кремезність і добре здоров’я. Це до заслання. Безмежною була його доброта, про яку ще за життя поета складали легенди. Саме про таких, як Шевченко, твердять, що скине останню сорочку свою. Де б не жив, що б не робив – завжди подавав милість нужденним. Звісно, поет добре розбирався в інтригах тогочасного життя, часто змушений був жити його законами, хоч їх і не сприймав.
Ставлення до жінок було природним – теплим, захопливим, пронизаним глибоким співчуттям до нелегкої долі українок того важкого, трагічного часу. Рідній матері, сестрам, жінкам, дівчатам поет присвятив багато пройнятих любов’ю поетичних і прозових творів, мальовничих полотен – це всім відомо.
Кохані жінки поета
Шевченко, як справжній чоловік, особисте життя тримав за сімома замками і про нього ніде й нікому не розповідав. Та хіба міг модний столичний художник, епатажний поет, завсідник припортових петербурзьких трактирів, любитель рому і сигар, поціновувач театральних вистав, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах Тарас Григорович Шевченко не любити жінок? І хіба можна було такого його не любити?
До вашої уваги жінки, яких любив Шевченко: від кріпачок до княжних.
Найперша його симпатія – Оксана Коваленко. Дівчина була молодша на 3 роки й мешкала у сусідній хаті. Їхні батьки часом навіть жартували, що в майбутньому вони одружаться, про що й згадував Шевченко у своїх листах. Саме Оксану поет згадав у вірші «Мені тринадцятий минало…»
Другим захопленням Тараса Шевченка була Амалія Колберг – німкеня за походженням та натурниця. Вони познайомилися під час навчання Шевченка в Академії мистецтв. Юний Шевченко «відбив» цю 15-річну дівчину у свого вчителя Івана Сошенка. Залишився тільки її портрет, на якому вона зображена у ліжку із незібраним волоссям.
Також в поета була закохана 35-річна Варвара Репніна. Він познайомився з княжною, коли тільки-но повернувся до України після навчання в художній академії в Петербурзі. Вона одразу, ще на балу, покохала поета і, нехтуючи всіма забобонами, стала називати його генієм. Сам Шевченко сприймав її не як коханку чи кохану жінку, а як опікунку чи сестру.
Були в Шевченка і заборонені стосунки. Ганна Закревська була заміжня, проте це не стало перепоною для кохання. Молодша на 8 років дівчина припала до душі поетові. Він намалював її портрет, де особливу увагу приділив печальним очам красуні. Стався скандал через залицяння Шевченка, і вони ніколи більше не бачилися.
Із Феодосією Кошицею письменник мав намір побратися. Вона була донькою попа, який був проти кандидатури Шевченка на роль її нареченого, тому весілля так і не відбулося. За переказами, після цього дівчина збожеволіла і пішла з життя у молодому віці.
І ще одні почуття до одруженої жінки – Ганни Ускової. Плітки та осуд завадили цьому роману, і Тарас Григорович знову залишився з розбитим серцем. Однак сам поет запевняв, що любив жінку «непорочною любов’ю».
Аби надолужити втрачені роки, поет мріяв про молоденьку дружину «з простих». Тож 16-річна актриса Катя Піунова була ще одним коханням письменника (на той час Шевченку було 44 роки). Дівчина виявилася підступною. Вона вмовила Шевченка скористатися зв’язками й влаштувати її в театр. Після того вона розірвала стосунки з поетом і згодом втекла до Казані з 25-річним актором, за якого згодом вийшла заміж.
Поетові також приписують стосунки з Марією Максимович, яка була дружиною Михайла Максимовича. Фольклорист був добрим другом Шевченка, тому це, скоріш за все, плітки. Так само як і той факт, що Марія народила від Шевченка.
Бажання одруження не полишало поета протягом усього життя. Останньою дівчиною, яку він серйозно розглядав на роль дружини, стала 20-літня Ликера Полусмак. 46-річний Шевченко, який все життя прагнув створити сім’ю, закохався у дівчину. Самій же Ликері він подобався, але не більше. Вона весь час вагалася, в чому допомагали і збоку. Пани, у яких вона служила, називали Тараса «сибіряком», і це найбільше лякало Ликеру. Адже мався на увазі досвід заслання, куди потрапляють за різні провини і повертаються травмованими, надламаними особистостями. Влітку Шевченко посватався до Ликерії, на Покрову мали одружитися. Як розповідали жінки, що добре знали тоді Ликерію, вставала вона пізно, ходила нечесана й невмита, була лінивою й неохайною, ласою на гроші й не шанувала своєї дівочої слави. Вміла лише добре шити білизну й вишивати.
Маючи формальну згоду пана на свій шлюб із Шевченком, вона почала поводитися ще гірше – до ночі ходила на вечерниці, «співала, реготала із солдатами». Про це згадувала Надія Забіла. Вже бувши зарученою, дівчина зрадила Шевченку з репетитором, якого поет найняв для неї. Так це чи ні, але згодом Тарас Григорович розірвав із нею стосунки, а через 3 місяці помер. За переказами, після його смерті доглядала його могилу в Каневі, розкаюючись у зраді. Також, подарувала світлиці Шевченка 4-метровий весільний рушник, вишитий півнями, та залишила запис у книзі відвідувачів: «Сподіваюсь, ти бачиш, як я каюсь…».
Модернізація Шевченка
Тарас Григорович надихав і продовжує надихати багатьох митців. У творах сучасного мистецтва поет постає дуже незвичним та навіть провокативним. У цьому є свій шарм: виявляється, Шевченко й справді «крізь століття», і на поп-арті виглядає так само органічно, як і в класичному живописі.
Сучасники перевтілюють поета у найрізноманітніші образи. 2 роки тому в Києві відкрилась виставка «Квантовий стрибок Шевченка». У ній він постав у образах Людини-павука, Девіда Боуі, Фріди Кало та інших. У лютому минулого року арт-експозиція з’явилася у київському метро. Та не всім вона прийшлася до душі. Чоловік, який називав себе громадським активістом, порізав стилізовані портрети Шевченка, обґрунтувавши це тим, що таке мистецтво паплюжить символ України. Тож питання «Чи варто продавати Шевченка у шоу-бізнес» залишається риторичним для українців.
Тарас Шевченко – один із найпопулярніших митців України всіх часів. Тож увіковічувати його продовжують і досі.
У світі налічується 1384 пам’ятники Кобзареві. На території України знаходиться 1256 скульптур Шевченка, ще 1,5 сотні – в інших 35 країнах світу, від Бразилії до Китаю. Крім того, поета та письменника, зображають принтом для футболок, світшотів та чашок.
Увага! Матеріал не претендує на наукове дослідження і написаний на основі раніше опублікованих матеріалів.
Читайте також: Де в Запоріжжі знайти золоту рибку – фото
