Ми неодноразово вже писали про проблеми запорізької ДЮСШ «Металург», тому, опинившись в Моршині (Львівська область), не міг не зайти до місцевої дитячої академії футболу.

До речі, тут ще донедавна працювали відомі запорізькі фахівці Олександр Томах та Володимир Воробець, які, до речі, залишили по собі різний спомин, та зараз не про це. Як живе один з кращих в Україні провінційних приватних закладів, чим заробляє додаткові кошти і чому на його футбольному полі проходять навіть матчі Ліги чемпіонів, говоримо з директором Академії футбольного клубу «Скала» (м. Стрий) Володимиром Ольбертом.

– Мені, звичайно, шкода ваш «Металург», – дипломатично почав розмову Володимир Георгійович, як і взагалі всього того, що відбувається зараз у вітчизняному футболі. Переважно на одному ентузіазмі люди працюють. А подивіться, що зараз робиться в інших обласних центрах, приміром, нашого західного регіону. У нас були колективи, які грали в Вищій лізі: Тернопіль, Рівне, Вінниця. Івано-Франківськ мав клуб «Прикарпаття». Погляньте, що твориться тепер з тими стадіонами, куди ще з радянських часів були закладені кошти, була певна інфраструктура, де весь час лунав дитячий сміх і постійно проводились спортивні баталії.

– А у нас тепер красень–стадіон є, а команди немає – поле арендує луганська «Зоря».

– Та добре, хоч хтось його арендує. До речі, луганська «Зоря» U-19, яка грає в Прем’єр-лізі, базується в Кременчузі, а наша «Скала» U-19 – єдина команда в цій лізі, яка не представлена дорослою командою у вищому дивізіоні.

– Цікавий факт. Тож розкажіть про структуру вашої академії.

– Ми думали, як нам розвиватися, тому що головна наша команда грає в Другій лізі, займаючи на даний час другу сходинку в турнірній таблиці, а завдання перед нею ставлять – вийти в Першу. То ж, як нам її підпитувати?  Робити це можна двояко. Перший варіант – їздити по всій країні і набирати гравців. Але тоді команда виходить не наша, а просто зібрана звідусіль, і, до речі, це багато хто робить. Ми вирішили піти іншим шляхом. Приміром, як це роблять в Нідерландах. Там досить хороші школи, і ми з ними знайомі. Або ті ж іспанці. Було прийнято рішення створити академію, яка б базувалася на дітях нашого регіону. Спочатку ми створили 10 філіалів по регіону в  Рівненській, Львівській, Волинській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях. Тренерам дали відповідні завдання. Але сталося не так, як гадалося. Практика показала, що віддаленість батьків дитини від центру підготовки в Моршині по всіх канонахмає бути не більше 100 км. Інакше ми відриваємо їх один від одного, а це не дуже добре. І ми відмовилися від такої схеми.

– Але ж у вас виходить дитячий інтернат?  

– Так. Вони тут на повному утриманні – це є чисто академічна структура. Живуть окремо за віковими категоріями, а з ними мешкає їх тренер. Приміром, U-14 (діти віком 14 років, – авт.) мають окрему зону, де вони  сплять, мають кімнату для гігієни, харчуються, роблять уроки і вивчають ази футболу. Команда  U-15 також мешкає окремо, як і U-16, U-17 і U-19.

Але, крім вихованців академії, у нас є ще дві групи, які  ми створили на базі міста Стрий. Тому що районний центр Стрий і його околиці – це майже 100 тисяч населення. Ми переконані, що з цієї маси дітлахів, починаючи із 7-річних, маємо знайти талановитих майбутніх футболістів. Тому створили там Стрийську філію, де працюють 4 тренери, які забезпечують селекційний момент.

До речі,  днями там був директор клубу «Скала» з тренером та двома футболістами із головної команди. Вони робили для школярів відкриті уроки фізкультури. Таким чином, ми пропагуєм «Скалу» і футбол в школах.

– Це відбувається в звичайних школах?

– Так. У нас в Стрию є 11 загальноосвітніх шкіл. У школах №2 і №3 ми вже провели відкритий урок з футболу. Дітям це дуже цікаво. Ми навіть запрошуємо засоби масової інформації, і через живе спілкування – дитина, футболіст, тренер – батьки узнають про нас більше. А ми в цей час можемо побачити та відібрати талановитих до футболу дітей. У Стрийській філії займаються близько 300 дітей від 7 до 13 років. Є аналогічна філія і в Моршині, де до 50 вихованців. Щоправда, тут лише один тренер, але ми поставили перед ним завдання побувати й у сільських школах. Стрийський район має 64 села, де знаходяться 57 шкіл. Лише поблизу Моршина 10 сел, і ми, звичайно, хочемо їх всі охопити.

– Якому віку надаєте перевагу?

– Уже вивчено, якщо до нас приходить дитина 12-14 років, її вже важко перевчати, а 6-7-річним набагато легше розтлумачити, що таке футбол. Навчити їх правильно дихати, рухатись і мислити на полі. Академія має унікальну апаратуру, якої немає і в багатьох командах Прем’єр-ліги, що може тестувати дітей. Це – електронні лазерні пристрої, які дають можливість до сотих долей секунди вивчити можливості дитини. З навантаженням і без нього. В підсумку ми переконалися:  якщо дитина одразу швидко не біжить, то навчити її цьому неможливо. Людина від природи має бігти. Можна дитину навчити якихось технічних характеристик або тактичних схем, але якщо батьки не дали їй фізичних даних, нічого не вийде. Тому коли до нас приводять дитину, ми вивчаємо навіть її дідуся та бабусю, бо вона може бути подібна татові з мамою або через покоління – діду з бабою. А потім ми робимо ще селекційні сбори, щоб більше придивитися до дітей. Бо, може, хтось хоче бути художником, а батьки заставляють бути футболістом.

– Яку ж базу має академія?

– У нас сьогодні три трав’яні поля, в 3 км звідси, в селі Станки, будуємо ще 2 такі ж,  там буде хороша тренувальна база. Крім того, у нас є поле в Моршині 45х42 м із штучним покриттям і за 1,5 км в селі Довгому – штучне стандартне поле 105х68 м з освітленням. Тренуються 110 вихованців. В кожній віковій групі – по 21-24 дитини.

– Чи є у вас фінансова підтримка з боку держави?

– Ні. У нас є співзасновники, які свого часу вирішили врятувати «Скалу», бо вона має досить велику футбольну історію, понад 100 років – це один із самих давніх клубів України. Микола Кміть, наш президент, та Всеволод Білас уже більше 10 років опікуються клубом та академією, які з того часу лише розвиваються. До речі, директором академії тут раніше був сьогоднішній тренер жіночої збірної України і вінницької «Ниви» Володимир Рева, який вніс багато власних знань в футбольний заклад.

– Такій академії потрібно чимало коштів, чи не перекладаєте ви цей тягар на батьків?

– Ні, батьків ми не турбуємо. Звичайно, коштів завжди мало, але якщо раціонально підходити, то їх вистачає для того, щоб ми нормально функціонували. По-друге, президент і його співзасновник сказали нам абсолютно правильно: «Включайте мозги, щоб кошти ще й підзаробити». А перекласти свої проблеми на батьків – це занадто просто. Приміром, ми зараз популяризуємо через школи та інтернет акцію з придбання абонемента на стадіон. Якщо ти береш його в тій чи іншій торговій мережі, тобі дають 5% знижки на товар. З нами співпрацюють близько 20 закладів: піцерія, заклади відпочинку, більярдні і таке інше. Знаходимо підтримку і в інших підприємницьких структурах. А на стадіонах під час футбольних матчів обов’язково розігруємо призи, щоб залучити більше вболівальників. У  підсумку – з кожною грою 50-100 чоловік прибавляється.

– Це на ігри основного складу чи U?

– Ми не ділимося, а говоримо про всі 6 команд ФК «Скала», якими і опікуємося. А в минулому році, коли донецький «Шахтар» базувався у Львові, а його найближчий резерв U-19 грав у нас в Моршині, тут взагалі був наплив уболівальників. Вони ж теж учасники Ліги чемпіонів і приймали такі команди, як «Порто», «Атлетіко» (Більбао), «Реал» (Мадрід) та інші. Стадіон не вміщав бажаючих, і люди розміщувались навіть на сусідніх будовах та по всьому периметру за межами огорожі. І центральні телеканали «Футбол-1», «Футбол-2» постійно вели звідси прямі трансляції.

– Ви згадали, що проводите уроки футболу, але ж років 15 тому по всій Україні в школах уже вводився третій урок футболу, чи прижився він у вас?

– Ідея цих уроків і все, що було пов’язане з відкриттям міні-полів, по своїй суті була унікальна, розумна і толкова. Але, як завжди, її забюрократизували, і загалом вона лопнула, як мильна бульбашка. Проте, де був поміркований, більш інтелігентний міський голова, який мислить більш масштабно, ця справа приживалася і давала добрі результати.

– Тобто і зараз існує?

– Так. Я працював заступником міського голови Стрия 8 років (1998-2006 рік) у виконкомі і все це знаю не з чутків. Такі уроки по селах на Волині, Тернопільщині прижилися і до цього часу існують. А те, що говорили, мовляв, дали дітям гумові м’ячі, які боляче б’ють в обличчя, і через це урок не прижився – це все дурня. Ті м’ячі від Суркіса були лише акцією першого кроку, щоб люди на місцях її підхопили і повели за собою дітей. Але це не означало, що ми будемо тут сидіти, а ви нас будете постійно «годувати» м’ячами, штучними полями і всим іншим.

– У Запоріжжі зараз відновилася футбольна ДЮСШ, щоб ви  порадили колегам?

– Знаєте, кажуть, хто не почав іти, той ніколи не дійде. Треба крок за кроком, кожен день рутинно  створювати базу, підбираючи людей, які люблять футбол і дітей, тому що тільки вони будуть по-справжньому працювати. Ну і, звичайно, раціонально використовуючи ті кошти, що є, додатково намагатися співпрацювати з підприємствами. Запоріжжя – це великий індустріальний центр, де багато загальновідомих підприємств. А це може зробити лише та людина, яка дуже любить футбол і дітей.

Юрій ХАРЧЕНКО, фото автора