Народна артистка, Герой України Ада Роговцева виступила спікеркою на Першому Жіночому форумі в Запоріжжі
Вона розповідала про своє дитинство, вибір професії та декламувала власні вірші
Ада Миколаївна Роговцева – Народна артистка СРСР (1978), Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії Союзу театральних діячів ім. М. Заньковецької, премії «Київська пектораль» (двічі), Лауреат Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» (2002), Почесна громадянка Києва (2007), Герой України (2007). Нагороджена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
Вона знає війну
Ада Миколаївна Роговцева народилася у 1937 році у Глухові (Сумська область). Життя Ади починалося з бомбардувань, на війні. Німці обожнювали маленьку Аду, ніколи не кривдили. Навпаки – дарували шоколад та цукерки. А біля хати, де жила родина Ади, неподалік був табір військовополонених. Жінки ходили по селу з відром, збирали їжу: хто що кине. А потім це передавали у табір військовополонених.
Жінки того часу не думали про те, як побудувати кар’єру та стати успішною. Вони переймалися тим, чим би нагодувати своїх дітей: квасолиною, недоїдком, сухарем…
Мама Ади була невисокого зросту, чорненька, з гострим носиком. Вона боялася, що під час війни німці заберуть її до Німеччини, адже була дуже схожа на єврейку. Її одногрупники зі сільгоспуніверситету називали її «шпачком». Якось Ада Миколаївна зустріла одногрупника своєї мами, який на той час вже був академіком й працював в університеті. Він поділився з нею, що саме її мати Анна мала б бути на його місці. Анна Митрофанівна була відмінницею, а всі інші – «трієчниками». Але піклування про сім’ю та власні хвороби завадили їй стати вченою. У 1937 році мама Ади захворіла на ангіну, а ще в неї сталася комбінована вада серця. У 49 років її паралізувало, а вже через 5 років її не стало. За своє життя вона виростила 2 синів та доньку Аду, прожила з питущим чоловіком, який повернувся з війни майже алкоголіком.
«Вона пройшла через таке, що неможливо вигадати навіть. То це – кар’єра? Це – успіх?», – ставить риторичне запитання Ада Миколаївна…
Своєю любов’ю топила все
Є такі люди, які сходять, як янголи на землю. Мама Ади не вміла сердитись, ображатись, навіть ніколи не робила зауважень. Вона цього не могла робити, адже своєю любов’ю топила все. Нехай у неї не було світлої долі, успішної кар’єри, але вона була світлим янголом на цій землі.
Актрисою могла й не бути
Ада Миколаївна мала б вступати на спеціальність «Журналістика». Та подруги їй підказали, що в театральному інституті приймають іспити раніше. Вони разом вирішили зайти спробувати свої сили там. Ада Миколаївна пройшла конкурс та вирішила вступати саме на театральний.
В неї було 3 бабусі: одна абсолютно сива – «Біла», друга руда – «Червона», а третя (прабабуся) брюнетка – «Чорна».
«Біла» бабуся була неграмотною. Коли їй треба було розписатися, то вона ставила тільки хрестик. Любила вона церкву та футбол. Була смішною, лагідною, але «холодною» – ніколи в житті по голові не погладила.
Саме так її згадує Ада Миколаївна. Вона прийшла до неї зі словами: «Бабусю, я вступила до театрального, тож буду артисткою». Бабця присіла й каже: «Адочко, розумієш, це така професія, де нічого не вкрадеш, тож будеш чесною людиною. Закон життя такий, що треба дістатися до суті, до того, що є всередині сонця, Бога…». З цими словами Ада пішла навчатися до театрального інституту.
До речі, вступ до Київського театрального інституту зіграв ключову роль не тільки у творчому житті Ади Роговцевої. Там вона познайомилася зі своїм чоловіком – актором Костянтином Степанковим, який в інституті Карпенка-Карого працював викладачем.
Після інституту Ада Роговцева почала грати на сцені Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки. Її театральний дебют – одразу головна роль у виставі «Юність Полі Вихревої».
У театрі ім. Лесі Українки Ада Роговцева пропрацювала 35 років. Після нього гастролювала з концертними програмами й почала грати на сцені Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі.
Kiev, Ukrainian SSR, USSR. Actress Ada Rogovtseva as Ranevskaya in a scene from The Cherry Orchard play by Anton Chekhov staged at the Lesya Ukrainka National Academic Theatre of Russian Drama. Vladimir Repik/TASS
Киев. Киевский академический русский драматический театр имени Леси Украинки. Сцена из спектакля “Вишневый сад” по пьесе А.П.Чехова. Актриса Ада Роговцева в роли Раневской. Фото Владимира Репика /Фотохроника ТАСС/
У кіно Ада Роговцева дебютувала на 1 курсі інституту в ролі Гаф’ї в стрічці «Кривавий світанок». Після цього в акторки були невеликі ролі, а за ними – приголомшливий успіх і визнання. За роль Марії Ткачової у фільмі Йосипа Гейфіца «Салют, Маріє!» Ада Роговцева була визнана кращою актрисою на 7 міжнародному кінофестивалі в Москві. А через 2 роки з’явилися найбільш знакові стрічки «Приборкання вогню», де Ада Миколаївна знову виконала головну роль, і «Вічний поклик». Всього на рахунку Ади Роговцевої понад 100 ролей у кіно.
Біль втрати лікує поезія
Ада Роговцева є автором 2 поетичних збірок – «Мамині молитви» і «Цілую голос твій», а також книги «Свідоцтво про життя» і «Мій Костя». Книгу про чоловіка Ада Миколаївна написала після його смерті у 2004 році. Вона розповіла, що саме книга допомогла їй впоратися із втратою коханого.
Разом з Костянтином Степанковим вони виховали 2 дітей: сина Костянтина, актора і режисера, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і помер у 2012-му від раку, і дочку Катерину, також актрису і режисера. Зараз 83-річна Ада Роговцева часто працює разом з донькою, грає в її спектаклях. Також артистка активно допомагає воїнам на Сході України, організовує збір коштів на лікування, влаштовує концерти для захисників.
Цитати:
– У нас беззуба країна. У нас немає передніх зубів, не говорячи вже про кутні.
– Це велике свято, коли ти можеш повертатися до своєї професії. Як би ти погано не почувався, а все одно виходиш на сцену й отримуєш оплески, усмішки, увагу, а іноді навіть й захоплення, і ти одразу стаєш здоровішим. Тобто ми, актори, – вампіри. Ми забираємо найголовніше, що може бути – людське спілкування.
Читайте також: Запоріжжя святкує День міста
