В інтернатних закладах України виховуються не лише сироти – понад 90% їхніх підопічних мають хоча б одного з батьків
Це означає, що деякі дорослі громадяни нашої країни здають своїх дітей в інтернати й перестають цікавитися їхньою долею. У Запоріжжі цю місію беруть на себе місцева влада та небайдужі люди. Хоча влаштуванням доль таких дітей має займатися держава в цілому
Важливо вчасно забрати дитину в сім’ю
Як показує статистика, в інтернатах сиріт практично немає. Оскільки сироти – це діти, в яких або взагалі немає батьків, або є лише недієздатні. Інші діти вважаються «батьківськими». Зазвичай, вони з малозабезпечених або багатодітних родин, які не справляються з вихованням дітей та віддають їх на державне забезпечення. Взагалі в інтернатних закладах України понад 90% підопічних мають хоча б одного з батьків.
Підтримка дітей–сиріт найчастіше відбувається на рівні міст, а не держави. У Запоріжжі, наприклад, триває робота з влаштування дітей–сиріт у сімейні форми виховання. Всі зусилля працівників служби у справах дітей міської ради направлені на влаштування дитини до родини, яка буде формувати сімейні цінності, давати відчуття захищеності, любові та турботи.
Міський голова Володимир Буряк неодноразово підкреслював, що турбота про дітей та прийомні родини, дитячі будинки родинного типу – пріоритет для міської влади. Тому за останні роки у Запоріжжі багато уваги надається підтримці таких сімей, а також допомозі дітям–сиротам.
– Вважаю, що сьогодні взяти на виховання дітей – це справжній подвиг. Такі родини роблять велику справу. Дарують дітям справжню сім’ю, сімейний затишок, – відзначає Володимир Буряк.
Наприклад, прийомна родина Ляшенків існує вже понад 2 роки. Олексій та Тетяна мають власного сина, а також виховують 2 прийомних дівчат та хлопця. Родина живе у приватному будинку, де є всі необхідні умови – окремі кімнати для хлопців та дівчат, меблі для ігор та навчання тощо. Порадившись з молодшими членами родини, Олексій та Тетяна Ляшенко вирішили подарувати тепло та родинний затишок ще 3 дітям, позбавленим батьківського піклування. І тепер Ляшенки виховуватимуть 3 хлопців та 4 дівчат. Зважаючи на те, що 6 дітей позбавлені батьківського піклування, прийомна сім’я набуває статусу дитячого будинку сімейного типу.
Завдяки міській програмі «Діти Запоріжжя» новостворений дитячий будинок сімейного типу отримає на розв’язання соціально–побутових питань 50 тис. грн. Крім того, щомісяця батьки–вихователі отримуватимуть по 500 грн на кожну дитину.
На сьогодні у Запоріжжі працюють 7 дитячих будинків сімейного типу. Один з них – сім’ї Дмитрієвих. Ще у 2009 році вони створили прийомну сім’ю. З 2015 року – дитячий будинок сімейного типу. За цей час сім’я Дмитрієвих стала родиною для 18 дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей–сиріт. Зараз у їхньому будинку сімейного типу виховується 10 дітей. Перші ж вихованці Олександра та Надії Дмитрієвих залишаються повноправними членами родини, постійно спілкуються, підтримують одне одного.
Родина мешкає в окремому будинку, який розташований у селищі Тепличному. Його будівництво завершили на початку року. Більшість коштів виділено з бюджету Запоріжжя. У результаті сім’я отримала прекрасне житло. Батьки–вихователі самі брали участь у розробці проєкту будинку. За їхніми словами, вони й надалі готові продовжувати виховувати дітей–сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
У межах міської програми дитячий будинок забезпечений сучасними меблями, побутовою технікою, предметами тривалого вжитку. Важливо, що він розташований неподалік дитячого садка, школи. Є у селищі Тепличному й амбулаторія сімейного лікаря.
З 1072 дітей, які перебувають на обліку в міській соцслужбі, 89,5% знаходяться в сімейному оточенні. Левова частка – 78% дітей – перебуває під опікою громадян, 11,5% виховуються в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу міста та області.
Альтернативною формою піклування в межах системи соціального забезпечення є влаштування дітей підліткового та старшого віку, дітей з родинних груп до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. В Запоріжжі функціонують 15 прийомних сімей, в яких виховуються 34 прийомних дитини, у дитячих будинках сімейного типу перебуває 58 вихованців.
Увага – це не лише гроші
У межах міської програми «Діти Запоріжжя» з початку 2020 року щомісяця надається адресна допомога дитячим будинкам сімейного типу, які функціонують у Запоріжжі.
Адресну допомогу на кожну дитину–сироту, дитину, позбавлену батьківського піклування, яка виховується в дитячих будинках сімейного розрахунку, отримують сім’ї, які функціонують з початку року. Максимальна виплата складає 5 тис. грн з урахуванням виховання 10 дітей–сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування в сім‘ї. Це часткове відшкодування комунальних послуг.
Дитячі будинки сімейного типу, які створюються впродовж року, в межах програми отримують одноразову виплату у сумі 50 тис. грн.
Окрім вищевказаних виплат, програмою також передбачено:
- надання одноразової адресної допомоги новоствореній прийомній сім‘ї (від 2-х до 4-х дітей – 20 тис. грн);
- надання одноразової адресної допомоги на кожну дитину–сироту, дитину, позбавлену батьківського піклування, яка виховується в прийомних сім‘ях з розрахунку 5 тис. грн на 1 дитину–сироту, позбавлену батьківського піклування;
- надання одноразової адресної допомоги на кожну нововлаштовану дитину в прийомну сім‘ю або дитячий будинок сімейного типу – 5 тис. грн.
Як повідомляють в управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради, щороку діти–сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які мають інвалідність, отримують одноразову адресну цільову допомогу. Кошти надаються в межах міської комплексної програми соціального захисту населення Запоріжжя. Сума виплат становить 1 тис. грн. У листопаді таку допомогу отримали 57 дітей.
Також сироти та ті, хто позбавлений батьківського піклування, користуються правом пільгового проїзду на підставі єдиного квитка, що видається департаментом освіти і науки Запорізької міської ради.
У Запоріжжі піклуються про дітей всебічно, аби без допомоги не залишилися ті, хто її дійсно потребує. Наприклад, у 2019 році створено Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна домівка». Це єдиний подібний заклад в Україні, який фінансується з міського бюджету. У ньому можуть перебувати мами з дітьми, вагітні, які опинилися у складних життєвих обставинах, а також діти–сироти з 18 до 23 років, які не мають житла. За цей період послугами Центру скористалися 17 дітей–сиріт, а відділення для матерів із дітьми – 76 людей.
Крім того, у Запоріжжі йде робота над створенням відділення для термінового влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (воно увійде до Центру «Затишна домівка»). Для цього реконструюють приміщення на пр. Інженера Преображенського, 3. Зараз там розташовані 4 дитячих будинки сімейного типу. Водночас частина приміщень цієї будівлі вільна – там і буде новий центр для дітей віком від 2 до 18 років. Перший поверх – для малечі та дітей з інвалідністю, другий – для дітей старшого віку. Це дозволить розв’язати проблему із тимчасовим влаштуванням дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Наприклад, залишилися без батьків та інших родичів, постраждали від насильства у сім’ї.
У Запоріжжі також відбуваються тренінги «Школа підтримки прийомних родин». Цього разу в ньому взяли участь 17 родин – прийомних та дитячих будинків сімейного типу. Запрошені психологи в ході тренінгів працюють з батьками – обговорюють наявні проблеми та шукають шляхи їхнього розв’язання, а також методики зміцнення емоційного стану та моделювання поведінки в родині. Дітей залучають до майстер–класів, конкурсів і виконання різного роду завдань, зокрема підготовки хенд–мейд поробок для батьків.
Подбати про чужу дитину, як про свою
Чи важко стати прийомними батьками? Юлія Павлова разом з чоловіком виховує 9 дітей. 5 з них – з реабілітаційного центру. Юля вважає, що якби хоч одна з 40 українських сімей взяла з інтернату дитину, то в нашій країні можна було б взагалі позбутися сирітства.
– Мені дуже хочеться знизити градус пафосу навколо сімей, які виховують нерідних дітей. Це ж так природно! Подбати про чужу дитину, як про свою – це нормально для всіх ссавців. Це необхідно для виживання нас як виду. Немає поганих дітей. Є діти, яким погано. І в наших з вами силах зробити так, щоб їм стало добре. Фраза «чужих дітей не буває» стара, як світ, але в ній багато правди, – каже Юлія.
Сім‘ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, живуть поруч із нами. Закупити продукти, канцелярію, новий одяг для дітей, підказати, як можна працевлаштуватися дорослим – це допомога, яка може вберегти дітей від розлучення з батьками.
Єдиний правильний вихід – сім’я
Микола Колодяжний заснував 3 роки тому благодійний фонд «Імпульс.ЮА». Його діяльність спрямована на соціалізацію, неформальну освіту та розвиток громадської активності дітей, підлітків та, зокрема, молоді вразливих категорій.
За словами засновника фонду, в інтернатних закладах у дитини не закладаються всі необхідні соціальні навички. Саме тому у благодійному фонді для них створені безкоштовні програми з вивчення англійської, розвитку лідерських якостей.
Микола вважає інтернати важливим способом збереження дітей, але лише на певному етапі розвитку людства, тобто в минулому. Дитбудинки існували завжди. Потреба в них загострювалася під час та після військових конфліктів, коли діти мали бути під опікою держави.
Згодом суспільство дійшло висновку, що інтернати – це не панацея. Вони допомагають лише на певний час фізично прилаштувати дитину, але ніяк не розвивають їх психологічно. Тому єдиним правильним виходом для виховання дитини є сімейне влаштування.
– Усиновлювачі, прийомні батьки допомагають врятувати не тільки долю окремої людини, а й вберегти суспільство від негативних наслідків, – впевнений Микола.
Інтернати – пережиток минулого
Так вважають багато хто з усиновителів. Адже діти не повинні потрапляти до таких установ. Діти мають жити в сім’ї, отримувати всі соціальні навички.
У 90-х велика кількість дітей опинилися в інтернатах, адже під час економічної кризи їхні батьки не могли забезпечити належним чином. Тож єдиним виходом було здати дитину в інтернат, де був дах над головою та їжа за розкладом. Але й зараз деякі батьки віддають дітей на виховання в такі заклади – причому подекуди з досить дивних причин.
Як розповіла пані Юлія, одна з її знайомих має хорошу роботу, зарплату й 3 дітей. Для того, щоб у неї було більше вільного часу, вона віддала їх на виховання в інтернат. Там її діти живуть, ходять до школи, спілкуються з однолітками, а на вихідні приїжджають додому. Сама жінка вважає це абсолютно нормальним явищем. Адже її діти «бачать свою маму й отримують належні умови для життя в інтернаті».
Водночас пан Микола запевняє, що в нашій країні інтернатні заклади починають працювати на власне збереження, роблять все можливе, аби їх не закрили. Туди закуповують матеріальне оснащення, наймають працівників.
– Подекуди в деяких інтернатах матеріальне забезпечення (комп’ютерні класи, акустичні центри, плазми) краще, ніж в багатьох сім’ях. До того ж інтернатні заклади стають не тільки соціальною інституцією, а й робочим місцем для жителів прилеглих громад, – розповідає Микола Колодяжний.
Із соціальним сирітством має бути покінчено
Бідність, низький рівень освіти, нерозвинені соціальні навички, відсутність перед очима моделі щасливої сім’ї – це основні проблеми, які приводять дітей до інтернатів.
Соціальні працівники разом із психологами можуть аналізувати потенціал та потреби майбутніх батьків для того, щоб вчасно допомогти їм. За грамотного соціального супроводу та фінансової підтримки багато одиноких мам можуть виховувати своїх дітей без «допомоги» інтернатів. Звичайно, важливо контролювати, щоб гроші йшли саме на задоволення потреб малюка. Для цього можна контактувати з лікарем, який супроводжує дитину і регулярно спілкується із сім‘єю. Але що робити із, так званими, неблагополучними родинами, які ні до лікарів не звертаються, ні в садочки–школи своїх дітей не віддають? «Вирахувати» їх можливо лише за допомогою соціально відповідальних сусідів. Але, на жаль, принцип «моя хата скраю» спрацьовує у багатьох випадках – звертатися до соцслужб люди не поспішають…
Бувають ситуації, коли перебування в біологічній сім‘ї несе загрозу життю і здоров‘ю дитини. Якщо вона замкнена, мовчазна і ходить із синцями на тілі, не можна це ігнорувати. Треба повідомити про свої підозри адміністрації школи дитини та органам опіки.
На утримання дитини в інтернаті держава виділяє 11-20 тис. грн на місяць, на дитину в прийомній сім‘ї – близько 8 тис. грн.
Інтернати шкодять здоров’ю дітей
Зазвичай вихованці інтернатів виростають непідготовленими до самостійного життя, бо не мають необхідних соціальних знань та навичок: не вміють планувати свої бюджети, будувати особисті відносини, подекуди навіть не вміють готувати їжу та прати! Адже середовище інтернатного закладу не сприяє формуванню в дитини здатності бути самостійним. І це становить пряму загрозу при створенні власної сім’ї.
Дослідження свідчать, що діти жінок, які у дитинстві виховувалися в інтернаті, ризикують також опинитися в інституційному закладі: інтернатна модель виховання є звичною для таких батьків.
Конвенція ООН про права дитини наголошує на тому, що діти повинні зростати в сімейному оточенні. А сім‘ям мають бути надані необхідний захист і підтримка, адже тільки сімейне середовище здатне забезпечити дитині умови для повноцінного розвитку та дає шанс щасливе майбутнє.
Для розв’язання проблеми інтернатного догляду необхідно забезпечити всебічну підтримку сім’ї державою. Ці проблеми можуть бути подолані тільки через комплексний підхід, коли до самого розв’язання будуть залучені сім’ї з дітьми, держава та всі члени суспільства.
Читайте також: Призначено дату першої сесії нової Запорізької міської ради
