18 червня парк Металургів зустрічав усіх випадкових та невипадкових візитерів четвертим фестивалем проекту “Історичні локації”.
Це неймовірно й поки що мало очікувано, коли у парку тебе зустрічає культурний простір. Фотовиставка ретро- та сучасних фотографій, причому розміщено їх із художньою недбалістю – на стендах, під деревами, на мольбертах, просто у траві… Дитячий куточок, де непосидючі дітлахи можуть повалятися на ковдрочках, побігати ногами «у небі». А посидющі можуть розмалювати наше місто – організатори надають розмальовку із контурами соцміста, а діти роблять його кольоровим та квітучим. Інтерактивна карта улюблених місць відпочинку городян, на якій кожен може також кольоровими стрічками позначити, де саме він відпочиває, які куточки міста відвідує.
Висококласні екскурсоводи розповідають про парк, про те, що зображено на фотографіях, ведуть бажаючих на екскурсію по історії – в 30-ті роки минулого сторіччя. Хто з відвідувачів хоче, той йде роздивлятися Соцмісто зблизька, а хто хоче відпочити – залишається посидіти на різнокольорових стільцях, які цього дня також стають частиною прикрашання парку, створюють відповідну «кольорову» атмосферу.
Відкриттям для багатьох глядачів стали фільми, які ми подивилися в суботу просто неба. Всі три фільми – про наше місто, але ж з яких незвичайних кутів зору! Один – американський фільм про іноземних спеціалістів, які працювали на будівництві «Дніпрогесу». Інженери з Америки та Європи тоді розробили чимало унікальних винаходів для нашої греблі. Другий – німецький пропагандистський фільм 1943 року, часів окупації. Його тодішні глядачі не побачили, бо німецькі хронікери не довели роботу до кінця, їх вибили з нашого міста. Третій фільм – уривки зі стрічки Дзиги Вертова «Одинадцять». Так, Запоріжжя знімав сам Дзига – класик авангарду та новатор німого кіно. У стрічці – суперноваторські на ті роки спецефекти. Для сучасної молоді пояснимо: це приблизно те саме, якби наше сучасне місто зобразили на екрані брати Вачовські зі спецефектами «Матриці».
Ініціатор та втілювач багатьох культурних проектів у нашому місті Юрій Баранник розповідає:
– Головна ідея нашого проекту “Історичні локації” – ненав’язливе залучення запоріжців до культури. У нас немає поділу на глядачів та виконавців. Кожен може стати співавтором, зробивши, наприклад, наліпки на інтерактивну карту. Чи прийде 20 людей, чи 100 – всі вони відчують мистецтво. Паркове мистецтво було присутнім у старому Олександрівську, зараз це популярна течія у різних країнах. Є закони колективного сприйняття навколишнього середовища, а ми просто робимо його культурним середовищем. Одночасно втілюються в життя уроки громадської ініціативи. Адже, не порушуючи законів співмешкання, можна творити все, що завгодно. Наприклад, разом із мешканцями вулиці Скельної ми вступили в творчий діалог, який, безумовно, дасть красиві плоди. Мешканці вулиці впорядковують, прикрашають свої подвір’я та вулицю, ми ж робимо урочище Сагайдачного культурним простором. Сьогодні відбувається діалог з мешканцями вулиці Скельної – «Досвід урочища Сагайдачне – від занедбаного району – до сучасного креативного простору», йдуть розмови з представниками територіальних громад, державних та недержавних організацій.
Нагадаю, проект «Історичні локації» – це чотири фестивалі в чотирьох історичних місцях. Виставки, екскурсії, лекції – все це, аби показати красу, потужність і потенціал локацій нашого Запоріжжя. Воркшопи, діалоги, спільна праця і спільний творчий відпочинок, аби згуртувати мешканців міста навколо розвитку спільного простору – свого двору, своїй вулиці, свого міста. Проект «Історичні локації» реалізується Галереєю сучасного мистецтва «Barannik» та Запорізьким науковим товариством ім. Я.Новицького в рамках Української ініціативи з підвищення впевненості (UCBI) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Минулого року ми почали цю роботу, а тепер нам вже довіряють і надають матеріальну підтримку.
Куратор фестивалю Наталя Лобач додає:
– Тут, у парку – виставки, музика, можливість дізнатися про минуле, залишити слід у майбутньому, реалізувати себе. Ми впевнені, що чимало запоріжців бачать альтернативу сидінню з пивом та цигарками у парку. Не просто пройтися парком, а стати учасником дійства. Не сидіти з пивом, а щось дізнатися або щось творити.
Додамо, що починаються та завершуються акції проекту прибиранням території. Це перший маленький крок до культури, який може зробити кожен запоріжець – не смітити в рідному, прекрасному місті. Далі – посадити квітку, дерево, облаштувати територію навколо будинку, під’їзду… Далі фантазія підкаже, її у нас чимало.
