Найпоширеніші стереотипи жителів Європи, Америки та Азії про Україну
Українці – вольові люди. Нам притаманні висока працьовитість, наполегливість, інтерес до виконуваної справи, вміння добре робити свою роботу, охайність, старанність, життєрадісність, діловитість, самостійність. Ми здавна пишаємося своїми традиціями. З усіх слов’ян українці найбільш музикальні. Але так думаємо ми з вами про нас, українців. А вам коли-небудь було цікаво, які стереотипи про Україну сформувалися у Європі, Америці та Азії?
Ніхто не буде сильно сперечатися, коли кажуть, що в нас є негласний розподіл за гендерною приналежністю. В Україні чоловіки – це чоловіки, а жінки – це жінки. В країні є розподіл у всіх аспектах повсякденного життя. Мається на увазі, що чоловіки поводяться, як справжні джентльмени, відчиняючи двері, відсуваючи стільці і сплачуючи за дам, до того ж уся фізична праця – на них. Від жінок, в свою чергу, очікується, що вони будуть готувати, створювати в будинку затишок і завжди мати чудовий вигляд – і не ображатися, коли стикаються з відповідним ставленням. Не тільки в Європі, але навіть у країнах Азії: Японії, Південній Кореї та Китаї нас не розуміють. У них жінка має такі ж права, як і чоловік. Там не будуть поступатися жінці місцем у транспорті або притримувати двері.
Зустрічають по одежці
Ні для кого не секрет, що українські дівчата найгарніші. І саме цей стереотип міцно засів у свідомості наших закордонних друзів. Українські жінки прекрасні, і вони особливі в своєму зовнішньому вигляді – більшість жінок не виходять на вулицю без зачіски і макіяжу, а їхній одяг, взуття та аксесуари ідеально поєднуються. Але ми не можемо сказати, що такий стереотип є дуже гарним. «Чому?» – спитаєте ви. Все дуже просто – в Америці та Азії вважають, що, користуючись своєю вродою, українки «полюють за грошима». І зовсім не будуть проти якогось багатого чоловіка-іноземця.
Сало, борщ та горілка – кращі друзі українців
У Європі поширений стереотип про те, що українці щодня їдять сало і борщ, які вважаються незмінною національною традиційною стравою. Ми не будемо ані підтверджувати, ані спростовувати його. Але навряд чи хтось дійсно їсть це щодня.
Горілка взагалі викликає фурор за кордоном. Якщо спитати людей, які живуть в Європі чи в Америці про нашу кухню, напої, та що б вони хотіли спробувати, то вони одразу скажуть – справжню українську горілку. Чому ж склався такий стереотип? За минулорічними даними ВООЗ, Україна посідає 6 місце в світі за кількістю споживання алкоголю – в середньому 13.9 л на душу населення на рік. Якщо ви коли-небудь опинитеся на будь-якому заході, організованому українцями, там обов’язково буде горілка, і вам обов’язково запропонують випити! Це зовсім не означає, що ми алкоголіки – вся справа в українській гостинності і любові до душевних «посиденьок». Ми відкриті та завжди готові прийти на допомогу, любимо давати поради, навіть коли нас не питають, а ще у нас чудове почуття гумору. Це все трохи дивує, навіть шокує іноземців, але вони залюбки хоча б день пожили в українській родині.
Українські бабусі та забобонність
Українська бабуся є повсюдним образом в західній культурі, і гарні новини – вона існує! В Україні багато жінок похилого віку, які виглядають так само, як стереотипні «бабусі» – маленькі, з яскравими хустками навколо голови, готові збити вас з ніг своїм візком. Які завжди раді поговорити і зустріти з повним столом смачної, домашньої їжі. Варто згадати, що наші бабусі вірять в забобони. І саме вони привчають наступні покоління до них прислухатися. В українського народу багато «забобонів», які загалом є звичками – наприклад, «постукати по дереву», як і в багатьох інших культурах. Багато людей в Україні завжди «сідають на доріжку», перш ніж вирушити в подорож, щоб забезпечити хорошу дорогу; коли розбивають щось скляне, кажуть, що це «на щастя», і плюють 3 рази через плече, щоб сказане не збулося. Більшість людей насправді не вірять, що ці речі «працюють», але вони завжди роблять це в будь-якому випадку.
Україна в Голівуді
Різноманітні міфи і стереотипи щодо українців і країни в цілому щиро квітнуть в головах сценаристів і режисерів, особливо американських.
Так у фільмах дуже часто зображають українців – мафіозі. Ну ось полюбляють в Голівуді такий образ. Прикладом може слугувати фільм «Декстер». Як не дивно, але персонаж одного з епізодів – український мафіозі Ісак Сірко, який очолює надзвичайно небезпечну і жорстоку банду. Він торгує наркотиками і тримає клуб, де працюють дівчата з України
А ось у фільмі «Пограбування по-італійськи» був такий момент : «Ти що, не сповна розуму? Послухай мене, Чарлі. Виїжджай з Лос-Анджелеса. Зараз. Тому що я знаю одне: ніколи не жартуй з матінкою природою, тещею і чортовими українцями».
На щастя, у закордонних фільмах виникає і новий образ України. Для більшості американців ще не так давно Україна була і зовсім невідомою. Або в кращому випадку (або гіршому, це як подивитися) – якоюсь частиною Росії або країною поруч з нею. Київ, Одесу, які згадуються найчастіше, розміщували на території нашого східного сусіда. Згодом ситуація змінилася: тепер імідж України можна описати приблизно так – це як Росія, тільки краще.
В одній зі сцен бойовика «Перевізник-3» герой Стетхема в розмові з викраденою дочкою українського міністра, яку і повинен був доставити в Україну, каже: «Він говорив в цілому про вас, росіян». Правда, дівчина обурюється – тому що вона не росіянка, а українка. І вона показує, що представники цих споріднених національностей дуже різні: «і тут, і тут», коли вказує спочатку на голову, потім на серце.
Ось скажіть, хіба це не круто?
Однак політично-географічна «плутанина» ще трапляється. Так, у фільмі-катастрофі режисера Роланда Еммеріха «2012», який вийшов у 2009 році, найбільший в світі транспортний літак – гордість українського авіапрому АН-225 «Мрія» – називають російським. За сюжетом один з екземплярів належить російському мільярдерові Карпову. Американський хлопчик висловлює захоплення велетнем, і Карпов гордо заявляє, що це – російська розробка.
Чорнобиль
Після жахливої трагедії, яка сталася 33 роки тому, про Україну дізнався майже весь світ. І не секрет, що міфи про Чорнобиль досі активно стоять на службі в американського кінематографа. У фантастичному бойовику «Трансформери 3: Темна сторона Місяця» 2011 року на прохання українського міністра відправили автоботів до Чорнобиля, де влаштувалися прибульці. 4-й енергоблок розмістили чомусь прямо одразу за дорожнім знаком «Чорнобиль», на дорогах чергують солдати в шинелях, і ніколи не світить сонце – ну звичайно, яке може бути сонце, коли все спалено радіацією. І до того ж, ходити там можна тільки в спеціальних захисних костюмах.
А у 2012 році режисер Бредлі Паркер вирішив, що фільм жахів про Чорнобиль – чудова ідея. За сюжетом «Забороненої зони» група друзів з США приїжджає до Прип’яті. Там починають коїтися дивні речі. Зараження, вбивства та інші неприємні речі.
Тож про Україну та наших людей сформовано дуже багато найрізноманітніших стереотипів. Від цікавих та правдивих, до жахливих та неприємних. Але перш за все ми ті, ким себе вважаємо. Ми – українці і повинні цим пишатися!
Читайте також: В які країни найчастіше подорожували українці в 2019 році
