Ранній старт в правильному напрямку – майже 100% запорука життєвого успіху
Цей вислів як ніколи стає актуальним, коли система загальної середньої освіти зазнає трансформації. Відтак Нова українська школа передбачає, що до 10 класу школяр повинен визначитися із майбутньою професією, щоб обрати профільний ліцей. Тож батьки хотіли б якомога раніше дізнатися про здібності і схильності своєї дитини.
Головне – досвід успішного розвитку
З таким запитом стали частіше звертатися до психологів. Проте фахівці з профорієнтації наполягають: найважливіше – дати дитині досвід успішного розвитку в будь-якій області. Не варто зациклюватися на якомусь одному професійному інтересі дитини.
І ще дуже важливо, щоб це була не реалізація батьківських надій і очікувань від життя ( «У мене не вийшло стати балериною, але моя дочка неодмінно цього доб’ється!»), а розвиток особистих талантів дитини. До того ж сьогодні все частіше мова йде, що вже нинішнє, не кажучи вже про наступні покоління, будуть міняти напрямки своєї діяльності кілька разів за життя, оскільки його тривалість і «працездатний» вік з кожним роком збільшується.
Навіть якщо дитина з дитинства сама чітко заявляє, ким хоче стати, розширюйте її кругозір, радять психологи. Тобто, чим більше можливостей різноманітної проби своїх сил в цій галузі ви зможете їй показати, тим краще. Наприклад, якщо дівчинка мріє про театр, підкажіть їй, що в театральному середовищі можна бути не тільки актрисою, а й драматургом, художником, гримером, менеджером з розвитку, перекладачем тощо.
Хочу-Можу-Треба
Запорізький дитячий психолог Наталя Малєєва зазначає, що існує велика кількість тестів, які допомагають визначити інтереси дитини до того чи іншого шкільного предмета, її схильності до певного виду діяльності, особливості темпераменту та інші значущі параметри.
– Професійні психологи дадуть рекомендації батькам після проходження тестування. Дуже інформативною є «Анкета інтересів». З її допомогою визначаються здібності дитини, можна досліджувати, які професії їй підходять. Також всім відома і досить популярна класична схема у виборі професії «Хочу-Можу-Треба». «Хочу» – що дитині подобається і цікаво. «Можу» – які у дитини здібності. «Треба» – те, що затребуване ринком професій. Проте у наш стрімкий час, ринок професій передбачити на найближчі навіть 5 років складно. З’являється багато нових професій, спрогнозувати майбутнє неможливо. Тоді залишається схема «Хочу і можу». «Хочу» – спираємося на бажання самої дитини. Спостерігаємо, що дитині цікаво, що подобається, слухаємо про що розповідає і заглиблюємося туди. «Можу» – це про закладені, вроджені здібності дитини, – розповіла Наталя Малєєва.
Генетичний аналіз для вибору професії
Сьогодні все частіше фахівці говорять про те, що генетичні аналізи можна використовувати для того, щоб визначити закладені природою таланти.
Наприклад, ДНК-тест може допомогти визначити художні або музикальні здібності, нахили до танців. Найчастіше досліджується, так званий, «спортивний ген» ACTN3: він допомагає спрогнозувати, займаючись яким напрямком спорту (силовим, спринтерським, чи тим, що вимагає витривалості) дитина досягне більшого. Наприклад, у Китаї без такого тесту дітей просто не приймають у спеціалізовані спортивні школи.
Але що визначається тестом? Тільки фізіологічна схильність. Вона говорить про те, що при заняттях одним і тим же видом діяльності в абсолютно однакових умовах людині з генетичною до нього схильністю буде простіше, ніж тому, у кого її немає.
Куди дивитися батькам
Більшість фахівців, що займаються профорієнтацією, радять батькам просто уважно спостерігати за дитиною: під час ігор, спілкування з однолітками і дорослими, при виборі іграшок і книг (навіть якщо дитина поки що не вміє читати).
Якщо дитина легко вступає в контакт з іншими людьми, вміє зібрати навколо себе команду для гри. При цьому малюк готовий прислухатися і прийняти правила чужої гри, якщо вона йому цікава. У нього не виникає складнощів з тим, щоб знайти теми для спілкування і з дітьми, і з дорослими, познайомитися, попросити іграшку тощо. Помітно, що в компанії інших людей йому явно комфортніше, ніж на самоті.
У такої дитини важливо виховувати вміння працювати (і грати) в команді. У майбутньому їй точно знадобляться іноземні мови, навички психології, бізнесу, знайомство з різними видами мистецтва і літературою, вміння будувати імідж.
Дитина не дуже добре сходиться з людьми, проте всі пташки-кішки-жучки-павучки притягують її, як магніт. Вона з подивом помічає квіти, що розпустилися, розглядає опале листя, із задоволенням майструє вироби з природних матеріалів, любить казки і книжки про звірів.
Тут у наявності інтерес дитини до природи. Області її занять: біологія у всіх її проявах, від «високої» науки до прикладної флористики, астрономії, хімії і фізики (для маленьких – у вигляді найпростіших дослідів і спостережень). При схильності до природничих наук дитині нікуди не дітися від математики. Розвитку здібностей також допоможуть шахи, квілінг і оригамі, екотуризм.
Дитина теж не ладнає з людьми, та й природа її не приваблює. При цьому будь-яка нова іграшка виявляється через десять хвилин розібраною на частини. Малюк із захопленням працює з конструктором, створює свої моделі, миттєво розбирається в гаджетах і побутових пристроях…
Тоді робототехніка, всіляке моделювання, фізика та комп’ютерні технології – його коник. При вивченні гуманітарних наук дитині підійде структурно-лінгвістичний підхід, де акцент робиться на те, «як воно влаштовано». Стане в пригоді вміння вибудовувати схеми і стратегії. З видів спорту кращі індивідуальні, що вимагають деяких розрахунків (наприклад, легка атлетика).
Дитині цікаві і люди, і природа. Але вона не любить активно включатися у взаємодію, вважаючи за краще спостерігати за іграми, діями, розмовами інших. Вона частенько помічає найтонші деталі і малопомітні нюанси. Прийшовши додому, вона з точністю копіює тих, за ким спостерігала, міркує про побачене, робить свої висновки.
Сфери, які варто пропонувати такому малюку – заняття мистецтвами, які розвивають креативність, анімація, літературні студії, лінгвістика, історичні реконструкції, класичний балет, східні єдиноборства.
Дитину цікавлять виключно прикладні речі, безпосередньо пов’язані з її життям. Такого малюка, за великим рахунком, можна захопити чим завгодно. Головне, щоб заняття було «реальним», а не віртуальним.
Як розвивати? Починати треба з областей, з якими дитина стикається щодня. Якщо ви живете або часто буваєте у річки – плавання або веслування. Поруч футбольне поле, де тато проводить вихідні? Дитині теж потрібен м’яч. Кулінарія, дизайн, крій та шиття, спортивне орієнтування, імідж-студія – ось місця, де ваше чадо може спробувати знайти себе. Підлітку варто знаходити ті заняття, де він зможе відчувати себе впевненим і рівним дорослим фахівцям.
Читайте також: Як запоріжцям розпочати бізнес у своєму гаражі
