За даними Міністерства охорони здоров’я, щороку від туберкульозу помирають близько 3700 українців, кожного дня – близько 10
Хоча в останні роки фіксується певне покращення ситуації, Україна входить в число 27 країн світу із найвищим тягарем мультирезистентного туберкульозу, стійкого до препаратів. До того ж, за даними ВООЗ, близько 23% випадків захворювання в Україні не виявляються. «Запорозька Січ» поспілкувалася з жінкою, яка поборола цю інфекцію та зараз допомагає іншим пройти цей шлях
Тетяна – мама 2 дітей. Коли її старшому синові виповнилося 3 роки, вона дізналася, що захворіла на туберкульоз. Тетяна працювала понад 6 років у благодійній організації, що надає допомогу людям, які страждають від домашнього насильства або хворіють на ВІЛ, туберкульоз та інші небезпечні хвороби. Крім того, Тетяна працювала в штаті соціальним працівником в одному з обласних центрів СНІДу нашої країни.
На зустрічі із хворобою
– З 10 пацієнтів, які потрапляють в місяць на супровід до соцпрацівника, 6-7 людей хворіють на туберкульоз. Але до того, як це діагностують, ми знаходимося з ними в дуже тісному контакті, – розповідає Тетяна й пояснює, де могла захворіти. – Я думаю, це сталося на роботі.
До того, як занедужала, жінка каже, що мала такі ж самі знання про туберкульоз, як і інші люди:
– Я знала, що десь він є, я розуміла, як ним можна інфікуватися. Але я не думала, що ця історія буде про мене. Я не обіймалася з пацієнтами, дотримувалася заходів безпеки: мила руки, коли пацієнт кашляв, відчиняла вікно чи двері.
На боротьбу з туберкульозом у жінки пішло понад 2 роки.
– В мене був страх втратити роботу – ми жили на орендованій квартирі, це було дуже дорого. Коли я дізналася про свій діагноз, я приїхала на роботу, начальник каже: «Що з тобою?». Моїм першим запитанням було «Ви мене не звільните?». В перші декілька діб у мене не було усвідомлення, що у мене туберкульоз. В мене був панічний страх, все моє життя перед очима руйнувалося, – згадує ті часи Тетяна.
Спершу у жінки була висока температура, вона думала, що просто захворіла на простуду. Серед симптомів Тетяна пригадує, що був кашель, сильні болі, ломота в тілі. Тоді вона викликала лікаря, їй запропонували госпіталізацію, але Тетяна відмовилася, адже мала піклуватися про сина. Після того, як жінці прокололи курс антибіотиків, їй стало краще, але температура залишалася високою.
Тетяні не могли діагностувати хворобу майже рік. Жінка здавала купу аналізів на різні інфекції, і ніхто не міг їй дати відповідь, що в неї за захворювання. До того, як захворіти, Тетяна не була хворобливою людиною.
– Можливо, в мене був знижений імунітет. Я завжди своїм пацієнтам розповідала, що ви не захворієте на туберкульоз, якщо ви будете спати достатню кількість годин, правильно харчуватися. Наприклад, я тоді могла випити чашку кави й побігти на роботу. За весь день я могла випити трохи води, з’їсти якийсь бутерброд чи вкусити яблуко і все. На додачу до цього, я мала хронічну перевтому. На роботі я розбирала важкі випадки пацієнтів, цілий день «на ногах», якісь сімейні проблеми, дитячі хвороби у сина… все це накладало відбиток, – пояснює Тетяна.
Небезпечна для себе, безпечна для соціуму
Жінка згадує, що коли вона захворіла, морально її підтримувала сім’я та колеги. Але ніхто – фінансово. Відповідно до закону, людина, яка захворіла на туберкульоз, може піти у вимушену відпустку на 10 місяців. Але Тетяні такої можливості не надавали. До того ж вона мала платити за орендовану квартиру, в якій жила з сином, купувати їжу та забезпечувати себе в цілому. Тому жінка залишилася працювати.
Вона не була небезпечною для свого оточення, адже через те, що туберкульоз був не легеневий, «паличку Коха» жінка не виділяла.
– Для мене ця хвороба несла загрозу дуже сильну для мого життя та здоров’я, а для оточуючих я була безпечною. Несуть загрозу тільки люди, які виділяють «паличку». До того ж має бути певний «розпилювач», тобто щоб інфікувати інших, людина має дуже сильно кашляти, виділяючи цю «паличку Коха». Якщо 10 людей буде стояти в маршрутці, і серед них буде один, хто може бути «небезпечний», необов’язково, що всі ці 10 людей інфікуються. З цього оточення може інфікуватися лише хтось один. Чому? Тому що потрібно дуже добре вдихнути цю «паличку», щоб вона пройшла всередину та осіла в кишківнику. Але, звичайно, все залежить від імунітету, – пояснює Тетяна вже як спеціалістка.
12 пігулок за раз
Коли Тетяні вже остаточно поставили діагноз, їй назначили курс пігулок, який рекомендують при первинній діагностиці туберкульозу. Це стандартні 12 пігулок з 4 препаратів. Їх потрібно випивати за один раз. За словами людей, які їх вживали, пігулки мали специфічний запах при ковтанні. Крім того, після їхнього вживання є деякі побічні ефекти, як-от зміна кольору сечі, висипання по тілу, знижена реакція, погіршення слуху та зору. Тому за весь цей час боротьби з хворобою здоров’я Тетяни значно погіршилося.
Але, як розповіла жінка, в певному сенсі її хвороба стала дуже корисною в її сфері діяльності.
– Я настільки володію всією інформацією про туберкульоз, про діагностику, як обійти бар’єри, як швидко це зробити, що для цього треба. Я знала всі побічні ефекти препаратів, як їх краще пити, щоб знизити рівень токсичності. Я надавала зворотний зв’язок з усіма пацієнтами, які проходять або проходили цей шлях лікування. Мені про це ніхто не розповідав, але я ділюся своїм досвідом. Я допомагаю багатьом людям через те, що сама пройшла через це. Я всім кажу: туберкульоз – це не вирок. Я роблю акцент на тому, що він ВИЛІКОВНИЙ. Причому назавжди, якщо дотримуватися певного курсу лікування, – запевняє Тетяна.
5 міфів про туберкульоз
Міф. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.
Насправді: Таким чином заразитися туберкульозом не можна. Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.
Міф. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки й прибирати у місцях перебування великої кількості людей із застосуванням дезінфікуючих розчинів.
Насправді: Мити руки і прибирати дійсно необхідно, але це не допоможе захиститись від туберкульозу. Оскільки туберкульоз передається через повітря, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання та ультрафіолетове опромінення.
Міф. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.
Насправді: За певних умов ризик захворіти збільшується у всіх. На туберкульоз хворіють не лише безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а й мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі й металурги. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку.
Міф. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті.
Насправді: Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.
Міф. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.
Насправді: У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні у світі.
Міська влада Запоріжжя зверталась до центральних органів влади щодо неприпустимості закриття обласних протитуберкульозних диспансерів
У ході медичної реформи було ухвалено рішення про скорочення протитуберкульозних диспансерів. Міська влада Запоріжжя виступила проти цього. У лютому 2020 року за ініціативою міського голови Володимира Буряка міська рада на 48-й сесії направила звернення до Президента України Володимира Зеленського, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Запорізької обласної ради, щоб не допустити закриття у Запоріжжі обласних протитуберкульозних амбулаторних диспансерів, скорочення їх фінансування, звільнення лікарів-фтизіатрів.
Річ у тім, що протитуберкульозні диспансери знаходяться не на балансі міста, а в обласному підпорядкуванні. Але вони вкрай необхідні, враховуючи те, що Запорізька область знаходиться серед регіонів з найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз.
Міська влада зверталася до обласної влади із пропозицією співфінансування диспансерів. Але облрада минулого скликання на це не погодилася.
Читайте також: Вже рік як на війні: історія лікарки із Запоріжжя, яка лікує хворих на коронавірус
