У часи карантинних обмежень світ театру зник у темряві лаштунків
Однак перша в Україні інклюзивна театральна трупа «Рівні Можливості», яка існує в нашому місті, не здає обертів та прагне творчого тріумфу. Які випробування долають актори та чим дивуватимуть майбутніх глядачів, розповіли «Запорозькій Січі».
Зазирнувши у майбутнє
Актори інклюзивної трупи «Рівні Можливості» – це люди з інвалідністю, а також волонтери, які разом створюють театральні спектаклі, чим доводять суспільству, що для творчості не існує обмежень. Кожна їхня вистава дозволяє зібрати кошти та допомагати нужденним. Цього літа вони зібрали гроші на здійснення мрії хлопчика з інвалідністю, і той зміг вперше в своєму житті побувати на морі. Наступним виступом зібрали кошти на реабілітацію після важкої операції для іншого хлопчика.
Влітку актори «Рівних Можливостей» почали роботу над новим спектаклем «3032». Авторкою сценаріїв та режисеркою всіх постановок трупи є запорізька художниця і наша колежанка Маріанна Смбатян. Дівчина ділиться, що з кожним разом п’єси стають більш життєвими, складними та порушують все гостріші соціальні теми. Вистава «3032» говорить про питання людяності. За сценарієм події відбуваються у 3032 році на новій планеті, на яку люди перебралися та створили нову цивілізацію. Однак мир недовго проіснував на новій планеті, людство знов почало боротьбу за крихти влади. Це призвело до розвитку нацистської партії, яка стрімко набрала популярність і прийшла до влади всієї цивілізації. Частина міста, у якому відбуваються події, віддана під концтабір для небажаних людей, серед яких деякі національності та люди з інвалідністю. Жорстка суворість та боротьба людських якостей в цій п’єсі веде глядача до головної думки, яка є слоганом всієї вистави: «Тріумф зла – бездіяльність добра». Вистава закликає людей до толерантності та людяності.
– Ми завжди шукаємо одне в одному, що нас відрізняє, замість того, щоб знаходити те, що нас об’єднує! В цьому є коріння всіх війн та конфліктів, тому на цю тему треба кричати на весь світ, – ділиться своїми думками Маріанна Смбатян. – Ми в нашій трупі теж всі дуже різні, але в цій різноманітності ми виховуємо рівність можливостей, обов’язків та можливостей. У кожного з акторів є свої складнощі, хтось не вміє ходити, комусь важко запам’ятати сценарій, когось обмежує невпевненість в собі, але всі ми вичавлюємо з себе все, що тільки можна, і підтримуємо одне одного.
Режисерка аматорської трупи каже, що сюжет нової п’єси виник в її голові раптово під час репетиції попереднього спектаклю: вона спостерігала за рухами одного зі своїх акторів і побачила образи нового сюжету. Так само і назва п’єси з’явилася раптовим спалахом, наче хтось поклав ці цифри режисерці в голову. З початку роботи над цією п’єсою її переслідують знаки, які містично нагадують про виставу. Тема нацизму так чи інакше потрапляє їй на очі, уривки фраз з п’єси зустрічаються в реальному житті, навіть незвичні імена героїв з’являються з різних джерел. Акторів також переслідують знаки – в різних сферах життя їм на очі потрапляють заповітні цифри «3032». Вся трупа впевнена, що численні знаки говорять про те, що п’єса несе важливий посил людству.
Нас не зупинити
Концепція сюжету «3032» зацікавила Український Культурний Фонд, який підтримав запорізьких акторів грошовим грантом. Це дало змогу придбати радіомікрофони, реквізит та пошити костюми. Також підвищити акторську майстерність дозволили заняття з професіоналами. Євген Дзиґа – професійний актор Театру Молоді та фахівець з постановочних бійок – показав акторам «Рівних Можливостей», як грати жорсткі сцени і при цьому нікому не нашкодити. Адже прецеденти були на початку роботи – одна з актрис на репетиції зламала палець руки, іншій поранили губи, дві інші дістали безліч синців. Але робота з Євгеном Дзиґою навчила учасників інклюзивної трупи правильно рухатись.
Менш ніж пів року пішло на підготовку спектаклю. Були й проблеми. Наприклад, виконавець головної ролі несподівано пішов з трупи наприкінці серпня, що поставило під загрозу весь проєкт. На щастя новий актор Данило Прокопчук, який прийшов грати невеличку роль солдата, по типажу підійшов на головну роль. Підвищення з солдата до майора далося молодому акторові нелегко, але він порівнює це з процесом виплавки металу, з якого потім кують меча.
– До раптової зміни ролі я поставився нормально, був навіть радий – ця роль набагато складніша за попередню і тим значно цікавіша. Найскладніше – це грати психа і при цьому не психувати на людей навколо, – ділиться Данило.
Інколи актори настільки глибоко заходять в ролі, що герої стають частиною їх самих. Так сталося з виконавцем ролі одного з нацистів – Ігор Дьяконов каже, що за завданням їхньої режисерки Маріанни разом з іншими акторами він кілька днів вів щоденник від імені свого героя, і це настільки охопило його, що хлопець відчував себе іншою людиною. Це навіть налякало його, але режисерка допомогла вийти з цього стану та навчитись легко змінювати себе на героя та назад.
Сюжет спектаклю складний, але попри жорсткі сцени, актори всі дружні та підтримують одне одного. Оскільки частина акторів мають інвалідність, то здорові учасники команди завжди підтримують тих, кому необхідна допомога. Більшість акторів кажуть, що їхній колектив – це друга сім’я, актори разом відзначають свята, спілкуються у робочому чаті з ранку до ночі кожного дня. Граючи драматичні долі героїв, актори і самі проходять випробування. То заміна кадрів, то зламався реквізит, то хтось хворіє.
– Найбільша перешкода в нашій діяльності – це карантин. Дуже сумно, що декілька разів наші виступи зривалися. А тепер живу прем’єру переносять, і ми зіграємо без глядачів, – ділиться актриса трупи Маргарита Зотенко.
Завдяки гранту від УКФ, відеоверсію вистави було знято 31-го жовтня на сцені Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. В. Г. Магара з дотриманням всіх заходів безпеки та не порушуючи карантинні обмеження. За останні дні до зйомок актори старанно репетирували, швиденько дошивали костюми, доробляли всі деталі, щоб створити новий всесвіт. Відеоверсію вистави, з англійськими субтитрами, буде розміщено у відкритому доступі у «Фейсбуці» на сторінках режисерки Маріанни Смбатян.
Читайте також: Чи готові у Запоріжжі розмовляти українською мовою
