Домігшись зниження тарифів КП «Водоканал» на централізоване водопостачання та водовідведення для юридичних осіб і жителів приватного сектору, влада Запоріжжя досягли унікального для України результату. У чому секрет тарифного успіху Запоріжжя, в інтерв’ю «ЗС» розповів мер міста Володимир Буряк.
– Володимир Вікторович, як Вам вдалося домогтися зниження тарифу на воду, в той час як по всій Україні він збільшується?
– У законі прописано: «Кожне підприємство має видавати економічно обґрунтований тариф». Обґрунтувати тариф можна по-різному. Хтось намагаються покрити за рахунок тарифу всі витрати підприємства і нічого не робити для його розвитку. Так втрати через несанкціонованих споживачів, з якими потрібно працювати, кредиторську заборгованість КП «Водоканал», втрати води через незадовільний стан мереж – все це, на їхню думку, можна спокійно покривати тарифами і за рахунок населення жити собі в розкоші. Це неправильно, тож я поставив за мету – оптимізацію всіх ступенів на кожному комунальному підприємстві.
В ході перевірки господарської діяльності «Водоканалу», а також аудиту ми побачили, що у підприємства є резерви. Ми зрозуміли, що можемо спокійно вирішити питання на місцевому рівні і подати в НКРКП дійсно економічно обґрунтовані тарифи. Так тариф з централізованого водопостачання та водовідведення для жителів приватного сектора і юридичних осіб з 1 травня в цілому зменшиться з 11,436 гривень до 11,10 гривень, тобто на 33 копійки за кубічний метр. Сума, здавалося б, незначна, але в масштабах міста – це 680 тисяч гривень на місяць, отже, десь на 4,5 млн. грн. в рік ми знижуємо навантаження з населення міста.
– Резерви, про які ви говорите, виходять з недопущення корупції на підприємстві, яку виявив аудит, чи Ви маєте на увазі якісь інші ресурси?
– Це робота над всіма статтями зниження собівартості продукції, а продукція водоканалу – поставка води. Таким чином, на тариф впливають витрати на електроенергію, техобслуговування і т.д. А значить, щоб знизити тариф, потрібно працювати над оптимізацією самого процесу, починаючи від забору води з річки Дніпро і до споживача. На кожному етапі є свої витрати. Наприклад, насос може качати цілодобово, вживаючи велику кількість електроенергії, а може качати, наприклад, періодично. Паралельно можна поставити ще насос іншої потужності. Другий момент – водопідготовка. Потрібно попрацювати над матеріалами, які закуповуються для підготовки води, яку подаватимуть споживачам. Можливо, ці матеріали краще отримувати безпосередньо від виробника, а не через якогось посередника. І таке інше.
Запоріжжя стає законодавцем політичного тренду
– Зважитися на зниження тарифу – це було ваше вольове рішення або ви його з кимось обговорювали? Як народилася ця ідея?
– Я поставив собі питання, чому втрати КП «Водоканал» вище, ніж на подібних підприємствах в інших містах України? Норма втрат в нашій країні становить близько 30%, тим часом «Водоканал» втрачає більше 40%. Проаналізувавши разом з фахівцями ці 10%, ми зрозуміли, в чому проблема, і що в принципі на зниження тарифу піти можливо.
– Яку реакцію викликав такий крок у мерів інших міст?
– Чесно не знаю. Справа в тому, що нам довелося самостійно розробляти механізм зниження затвердженого тарифу, тому що до нас такого ніхто не робив. І тільки після ретельної експертизи цього механізму нам затвердили новий тариф.
– Ви можете розповісти трохи про механізм, який ви розробили?
– Завдяки цьому механізму зниження тарифу не вплине на витрати на електроенергію, загальновиробничі витрати, зарплата теж не знизиться. Але, працюючи над зменшенням втрат, ми навіть при новому тарифі виходимо в нуль по фінансовій діяльності цього підприємства. І я впевнений, що в результаті «Водоканал» вийде в плюс.
– Напевно, Запоріжжя стає в деякому роді законодавцем політичної моди, і не всім це подобається?
– Я б не назвав це модою, це просто нормальна спокійна робота, цілеспрямована, системна. Системний підхід до роботи комунальних підприємств міста. Їх у нас багато, але є три, які забезпечують життєдіяльність міста – це «Водоканал», «Міські теплові мережі» та «Основание». А що потрібно людині? Щоб каналізація працювала, щоб вода була в крані, щоб електроенергія була. І хоча електроенергія від нас не залежить – це вже структура «Запоріжобленерго» – але, тим не менш, ми знаходимо спільну мову, працюючи і з «Запоріжобленерго», і «Запоріжгаз».
На державу надії поки небагато
– А чи не вийде так, що подібний крок може погіршити потенціал Запоріжжя на отримання якихось додаткових субвенцій з державного бюджету? Мовляв, вам і так вистачає.
– Ні, тут як раз ми не отримуємо ні субвенцій, ні якусь допомогу у роботі комунального підприємства. Ми отримуємо субвенцію на освіту і медицину. До того ж, бюджет розвитку міста на сьогодні становить близько одного мільярда гривень. Частину цього бюджету ми направляємо на життєзабезпечення, заходи і проекти, які покращать життя міста. Близько 800 млн. грн. піде на житлово-комунальне господарство та інфраструктуру. А перерозподілити гроші в рамках бюджету можливо. Що стосується субвенцій з держбюджету, то в минулому році нам не додали порядку 245 млн. грн. на освіту і медицину, тобто довелося забезпечувати ці два напрямки з бюджету міста. В цьому році я бачу, що ми недоотримаємо близько 450 млн. грн.
Справа в тому, що функції передаються на місця в рамках впровадження закону про децентралізацію, а ось ресурс не завжди. Це як приклад ПТУ, які довелося взяти на баланс міста. Це і перевезення пільгових категорій населення. Тож краще розраховувати на місцевий бюджет і на доходи, які ми вже маємо на сьогоднішній день.
Створювати прозапорізьке лобі на всіх рівнях
– Ви часто говорите про місцеве самоврядування без політики, такий крок – це вже політика. Що ви на це скажете?
– Ви знаєте, у нас один законодавчий орган – Верховна рада. На сесіях міськради або виконкому приймаються рішення, які впливають на долю життєзабезпечення міста і долю наших жителів, перш за все. І в основному, це питання економічного характеру, це питання соціального характеру, а не закон, тому говорити про те, що тут є політика, я б не став. Я вже багато разів говорив і скажу ще раз, у нас в міськраді повинна бути прозапорізька більшість. А ще я б хотів, щоб усі депутати міськради були прозапорізькі. Тобто відстоювали інтереси городян, а не своїх політичних партій.
– Чи вважаєте Ви, що місто може вирішувати такі важливі питання на столичному рівні без київського прозапорізького лобі?
– В кінці лютого у нас була зустріч з народними депутатами від Запоріжжя в стінах обласної адміністрації, де я вручив кожному нардепу проблемні питання, які зараз існують в місті Запоріжжя. І вже від багатьох з них я отримав відповіді про те, що питання поставлені, а за деякими навіть є рішення. Найголовніше питання зараз – це зниження тиску на наших підприємців. Ми хочемо з урахуванням нової нормативно-грошової оцінки зробити інфляційний коефіцієнт плати за землю одиницею до кінця року, але на законодавчому рівні. Тому що той вантаж, який на собі зараз несе місцевий підприємець, вже їм йому не до снаги. Також завдяки Петру Павловичу Сабашуку, який є головою тимчасової комісії з питання наших мостів: ми хочемо пролобіювати інтереси Запоріжжя, щоб за рахунок держбюджету і грошей Укравтодору можна було провести експертизу мостів і прийняти рішення про те – добудовувати їх або робити нові проекти на нові мости.
Таким чином, якщо депутати Верховної Ради, депутати міської ради та, звичайно, міський голова працюватимуть в одному напрямку в інтересах міста і жителів, тоді дійсно можна вирішувати більшість питань на законодавчому рівні на благо жителів міста Запоріжжя. Чому я кажу – без політики? Нещодавно в Запоріжжі був лідер фракції «Радикальної партії» Олег Ляшко, і ми з ним обговорювали не політичні моменти, а питання, які хвилюють запоріжців. І він спільно з народним депутатом Віктором Галасюком просуває законопроект, який дозволить розвиватися промисловості Запоріжжя в рамках, так званих, індустріальних парків, і я підтримую таку ідею. Якщо ти розвиваєшся на території цього індустріального парку, то обладнання, яке буде ввозитися для твоєї роботи, не буде обкладатися податком. Підприємства, які створюють індустріальний парк, на якийсь час взагалі отримують нульову ставку всіх податків, щоб у них був поштовх для розвитку.
«Я виконав обіцяне людям»
– Ми чули, що можливе подальше зниження тарифів …
– Якщо Ви маєте на увазі тарифи для багатоповерхівок, то так, там ще буде зниження на 38 копійок. А знижувати вже знижені тарифи – необґрунтовано. Тарифи – це гроші, які підприємство отримає від населення для того, щоб покрити свої витрати і щоб у нього був хоча б якийсь плюс. Навіть при сьогоднішніх розрахунках ми виходимо в нуль. Тому, виходячи з тієї ситуації, яка склалася на «Водоканалі», нам потрібно працювати над зниженням витрат. Для цього ми вкладаємо гроші в модернізацію інженерних споруд. Це і дасть до кінця наступного року реальну картину, а чи зможемо ми ще знизити тарифи.
– Все ж таки Ви не відхиляєте такої ідеї?
– Це система, система повинна працювати. Ми не можемо вхопитися за щось, плескати в долоні, радіти, а потім хапатися за голову: що ж ми накоїли. Так не має бути. Це виробництво. Місто – це підприємство, з його бюджетом. І у кожного міста повинна бути своя стратегія. І не хаотична, а системна. Багатьом хотілося б, щоб через місяць після зміни влади почалися радикальні зміни в кращу сторону. Але так не вийде, хіба що грати на популізмі і піарі. А системність жителі міста побачать не на картинці, а відчують на своєму бюджеті.
– З яким почуттям сприйняли остаточне рішення Нацкомісій по тарифам? Відчували себе переможцем?
– Ви знаєте, якоїсь ейфорії у мене немає. У мене просто внутрішнє відчуття того, що я виконав обіцяне людям. А я звик виконувати свої обіцянки. Якби я розумів, що це неможливо спочатку, я б не заявляв про це ще в лютому. Інше питання в тому, що система пручається і фактично на все довелося витратити три місяці. І, тим не менше, я можу подякувати членам національній комісії за те, що вони зрозуміли економічне обґрунтування, яке ми висунули на обговорення.
Автор: Марина БОТНАРЕВА,
фото Володимира ШЕРЕМЕТА
