Щороку 2 квітня у світі відзначається Міжнародний день дитячої книги
Здавалося б, всі розваги для дітей перемістилися у сучасні гаджети, а друковану книжку вже й зовсім забули як тримати в руках. Та й коштують книжки недешево. Але в Запоріжжі з 2019 року триває реформа бібліотек, яку розпочато за ініціативи міського голови Володимира Буряка. За цей час 6 установ вже стали сучасними мистецькими центрами, де можна не тільки взяти цікаву книгу, але і попрацювати в інтернеті, взяти участь в роботі різних творчих гуртків. Справно поповнюється книжковий фонд бібліотек міста. У 2021 році на ці цілі в бюджеті міста передбачено близько 2 млн грн. Дитячі бібліотеки розробляють нові проєкти, щоб зацікавити малюків. Наприклад, вже працює «Бібліо-Няня», мовні клуби, секції з шахів, різні відділення шкіл мистецтв і т.д. «Запорозька Січ» дізнавалася у запорізьких батьків, як вони залучають дітей до читання, та що з цього виходить
Читаємо вголос
Ольга Фанагей-Баранова разом зі своїми двома молодшими синами читають книжки щонайменше по 2 години на день. Через те, що хлопчики ще не вміють читати, їхня мама робить це для них. За словами пані Ольги, сини люблять коли мама читає те, що цікаво передусім їм самим. Це науково-популярна література, книжки про природу, мистецтво, архітектуру. Також хлопчики люблять читати про механізми та винаходи.
– Мій 7-річний син цікавиться військовою технікою та зброєю. Це дуже великий «шмат» літератури, яку ми читаємо. Крім того, коли ми читаємо, то щось одне тягне за собою щось інше. Якщо ми говоримо про наукову літературу, ми читаємо про єгипетські піраміди, папірус, про писемність. Паралельно ми можемо знаходити інші книжки на цю тему, – розповідає Ольга.
Один з її синів навчається вдома на екстернатній формі освіти. Тому саме на читанні книжок побудована домашня освіта хлопчика.
Як розповідає Ольга, дітям самим цікаво гортати книжки та слухати, як їх читає мама. Інколи замість прослуховування книжки вони можуть дивитися навчальні відео, але не можна сказати, що їм щось подобається більше.
– Я дуже ціную цей час, присвячений читанню, вони цінують теж. Тому що це час, коли ми разом, – каже Ольга. – Якщо я розумію, що краще подивитися щось на відео, то пропоную дітям саме це. Але в книжках легше знайти відповіді на питання.
Також Ольга розповіла, що вдома в них багато книжок. Більшість із них беруть в обласній та міських бібліотеках Запоріжжя.
– Мені смішно, коли люди кажуть «А де ви берете ці книжки?». Все дуже легко і просто – в бібліотеках. Якщо є бажання, то там можна знайти купу цікавої літератури, – ділиться мама хлопчиків.
Окрім нон-фікшну, діти разом з пані Ольгою читають ще й художню літературу. Це можуть бути і віршівки, і сучасні казки. Чому діти полюбляють процес читання, вона пояснює лише тим, що вони почали читати змалку. До того ж пані Ольга сама дуже любить це робити. «Я не читаю для того, щоб подавати приклад. Я просто люблю читати сама», – каже вона.
Разом з дітьми пані Ольга також створила проєкт «Читаємо вголос» («Читаем вслух, – рос.), де вони записують відео та викладають їх на ютуб-канал.
Пані Ольга ділиться, що читати вголос для дітей – це одне з її найулюбленіших занять. «Я народила собі таку аудиторію, яка мене слухає», – жартує вона.
Пані Ольга вважає, що дитину не можна і неможливо примусити читати, інакше про яке задоволення від цього процесу може йти мова. Також, вона розповіла, що традицію читання книжок започаткували в їхній сім’ї давно. Так, у неї є ще 2 дорослих сини, які росли в однакових умовах, в одній родині, слухали й читали одні й ті ж книжки. Але один любить читання, а інший – ні.
– Не треба робити трагедію, якщо в дитини інший канал сприйняття. Треба розслабитися з цього приводу й щонайменше припинити примушувати щось робити. Але було б непогано залишити щирі очікування, що він має читати. Але це дійсно такий стереотип, тому що раніше, окрім як з книжок, неможливо було отримати інформацію. Зараз ситуація змінилася, – каже Ольга.
За останні роки відремонтували 6 закладів бібліотечної мережі в різних районах міста. Це 2 центральні бібліотеки для дорослих та дітей (вул. Гоголя, 66, вул. Олександрівська, 51), ще 2 профільні бібліотеки у Вознесенівському районі (пр. Соборний, 173, пр. Маяковського, 7), 2 публічні бібліотеки у Комунарському та Заводському районах (вул. Ситова, 6, вул. Історична, 45).
Про складне у картинках
Ольга Чернявська (Філь) нещодавно відкрила для себе із 3-річним сином книжку однієї української письменниці. Її книжка називається «Велетунські казки про нашу планету». Відгуки на цю книжку написала переможниця Євробачення-2004, народна артистка України, глобальна Амбасадорка Відновлюваної Енергії у світі Руслана Лижичко, та власне сама пані Ольга. Адже вона – екоактивістка, співзасновниця громадського проєкту «Україна без сміття». У книжці розповідається про забруднення екології, сортування сміття, свідоме споживання електроенергії, вирубування лісів, зменшення води. Там не так багато тексту, але є яскраві великі картинки, що й потрібно дітям.
– Важливо дітям якимось чином «підсовувати», якщо можна так сказати, таку літературу, яскраву й красиву, щоб вони вже розуміли, які є проблеми у природі. Наприклад, чому все так погано з екологією. В моєму дитинстві таких питань ніхто не порушував, а ця екологічна проблема сталася не вчора й не позавчора. Тому, коли я бачу таку літературу, я її купую. І своєму маленькому 3-річному синочку потроху розповідаю, як потрібно поводитися з природою. Ми можемо прогулюватися, він мені показує викинутий пакет, я кажу йому: «Так не можна, звичайно», – ділиться мама хлопчика.
Ольга з сином читають книжки на екологічну тематику, тому що це, перш за все, професійний профіль жінки. Але вони залюбки можуть погортати й іншу літературу. Єдине, каже пані Ольга, вона не віддає перевагу тим книжкам, де є агресія. Це історії про Бабу-ягу, Гусей-лебедів, які когось викрадають та таке інше.
– Є такі книжки, які я читаю синові по декілька разів на вечір. Я вже їх напам’ять знаю, а йому все одно подобається слухати. Звісно, книжки повинні бути яскравими. Сама історія може бути зовсім коротенькою. Сину не подобається, коли я довго затримуюся на сторінці. Я можу навіть дивитися на картинки і якусь свою історію розповідати, – ділиться Ольга.
Вона каже, зараз з’являється багато якісної літератури з екологічної тематики. Як жартує Ольга, можна брати будь-яку та відчиняти двері у суворі будні.
Кожен по сторінці
Катерина Доценко, мама 3 доньок, вважає, що для того, аби залучити дітей до читання, треба показувати приклад у сім’ї.
– Зараз я із задоволенням сама читаю книжки, які не читала у своєму дитинстві. Адже я народилася в трохи іншу епоху, там була своя література, – ділиться пані Катерина.
Щовечора з доньками вони читають казки на ніч. Інколи це може бути шкільна література, з якою рекомендують ознайомитися старшій 10-річній донечці у школі. Жінка каже, що задають багато, тому подекуди й сама допомагає читати дітям. Спочатку дівчатка читають по черзі по одній сторінці, а коли виснажуються, то на допомогу приходить мама.
Середній донечці Катерини 7 років, і вона дуже любить ходити в бібліотеки. Вона записана до 3: до 2 міських та в шкільну. Як розповідає мама дівчинки, вона бере звідти книжки, не розраховуючи сил, що зможе все прочитати, тому доводиться відкладати на потім.
Пані Катерина не змушує дітей до цього, вони читають самі. Хіба що може нагадати своїй старшій донечці закінчити з читанням однієї книжки, а вже потім братися за іншу.
– Переважно читаємо художню літературу, до того ж різними мовами: і українською, і російською, і пробуємо англійською «Вінні Пуха». Стараємося читати в оригіналі, адже кожен перекладач додає щось своє. Буває таке, що інколи читаємо і книжку, і фільм дивимося. Приємно, коли діти помічають невідповідності в них, – каже пані Катерина.
Зараз з дітьми вони читають твори дитячого українського письменника Сашка Дерманського та книжку Роальда Дала «Чарлі й шоколадна фабрика».
Зараз триває реконструкція ще у 3 бібліотеках міста, які незабаром також стануть центрами дозвілля і культури. Важливо, що оновлюються і підходи в роботі бібліотек, фахівці залучають також і нові технології. Завдяки об’єднанню 2 мереж – дитячої та дорослої в одну, вдалося не тільки підвищити зарплати співробітникам, а й уникнути скорочень. До запорізької реформи бібліотек прикута увага колег з інших міст, які приїжджають до нас переймати досвід з реорганізації старих бібліотек в нові центри.
Читайте також: Що робить запоріжців щасливими
