Фільм «Межа», який став рекордсменом за касовими зборами в Словаччині, презентували в нашому місті актриса Римма Зюбина та продюсер Андрій Єрмак.
16 листопада стартувала Всеукраїнська прем’єра словацько-українського фільму «Межа». Зазначимо, що Словаччина просуває цю стрічку на здобуття «Оскара» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Напередодні в Запоріжжі в кінотеатрі ім. Маяковського відбувся допрем’єрний показ цієї картини. Представляти «Межу» у наше місто приїхали продюсер Андрій Єрмак та актриса Римма Зюбіна (вона зіграла у фільмі дружину українського контрабандиста).
Картина вже здобула кілька престижних нагород, серед яких «Кришталевий глобус» за кращу режисерську роботу на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах (один із старіших європейських кінофорумів класу «А»), в Америці на Чиказькому кінофестивалі картина отримала приз за найкращу роботу художника-постановника та гран-прі на фестивалі у Франції (за рівнем другий після Канн). Фільм заявлено до участі майже у 50 фестивалях.
«Межа» побила в Словаччині рекорд за касовими зборами, сума яких склала 2 мільйони доларів. А зараз в Америці йде «оскарівська» промокомпанія цього фільму.
– Це перша спільна кінопродукція за участю української сторони, яка вийшла у світовий прокат, – розповів продюсер стрічки Андрій Єрмак. – Фільм дійсно успішний. Після номінації на «Оскар» наше кіно говорить на весь світ. Ми отримуємо дуже схвальні рецензії. «Межу» порівнюють з «Кланом Сопрано», «Хрещеним батьком», фільмами Гая Річі. Це дуже напружений кримінальний трилер. Він не залишає байдужим. «Межа» – чесна історія про людей, про їхні помилки і життя. Це якісне глядацьке кіно зі змістом. Воно змушує задуматися. В назві фільму йде мова про межу, яка розділяє людей після їхніх вчинків. Ми показуємо, що люди, які живуть у Словаччині в Євросоюзі, нічим не відрізняються від українців.
– Я зіграла одну з невеличких ролей, бо, підкреслюю, це словацько-український проект, а не навпаки. В україно-словацькому продукті розподіл ролей був би іншим, – поділилася Римма Зюбіна. – У кіноіндустрії є такі моменти, коли вирізаються кадри і кидаються у корзину. Так сталося з моєю роллю. Але мати в свої фільмографії картину, яка отримала нагороду на фестивалі в Карлових Варах – одному з найвідоміших в Європі – це досить почесно. У акторів є таке поняття, як і у лікарів — не нашкодити. Значить, я не нашкодила цьому творчому ансамблю, і режисер отримав нагороду.
Фільм «Межа» – це кримінальна історія з елементами трилера. Події картини відбуваються у 2007 році на кордоні між Україною то Словаччиною. Словаччина ось-ось вступить до Шенгенської зони. Влада вимагає посилити прикордонний контроль. А в селах поблизу кордону України та Словаччини багато людей займаються контрабандою. Під загрозою не лише їх незаконний бізнес, а й життя, бо межу між мораллю та прибутком кожен для себе встановлює сам.
Українських персонажів зіграли українські актори. Над фільмом також працювали українські художники і оператори.
Головна особливість фільму «Межа» – це максимальна чесність у зображенні життя. Саме тому він знаходить відгук у глядача. Я граю дружину українського контрабандиста. Ось такі вони і є наші вітчизняні мафіозі. Без прикрас. Наприклад, в Ужгороді запитували мене: «Як так сталося, що ви зняли кіно про живого мафіозі, який працює на Мукачевщині?». Я – у відповідь: «Словацький режисер не знав про цього українського контрабандиста».
Впевнено можу заявити: Україна – не «бідна родичка» у родині європейських кінематографістів. Роботу наших операторів та художників у фільмі «Межа» вже відзначено на міжнародному рівні. Як і гру актора Станіслава Боклана. Зараз, коли держава виділяє пристойні гроші на кіновиробництво у нас є всі шанси заявити про Україну на світовому кінопросторі.
– Риммо, як ви потрапили у цей проект?
– Продюсер Ванда Адамик-Грицева побачила на Канському кіноринку фільм «Гніздо горлиці». Приїхавши до Києва, вона попросила знайти саме актрису Римму Зюбіну. Я прийшла, як і всі, на кастинг. До них я ставлюся абсолютно спокійно. Не розумію, коли колеги кажуть, що це приниження. Це частина моєї роботи. В акторстві ти постійно складаєш іспити. Сьогодні ти можеш буту яскравим та геніальним, а через деякий час втратити свою форму і фізичну, і психологічну, і в кіно вже будеш не потрібен. Тому нам нема коли зупинятися і відпочивати. Треба постійно працювати над собою.
– Чим запам`яталися вам зйомки?
– Страшно було їхати. Завжди цей комплекс меншовартості. Були думки: там же зовсім інші мають бути актори. Я на зйомки возила подарунки – ляльки-мотанки, цукерки. Емілія Вашарова, коли приїхала на прем’єру до Києва, привезла мені прикрасу у вигляді квітки. Переконалася, мовного бар’єра не існує, коли є творче порозуміння. Я пишалася українською командою. Ми не бідні родичі, яких запросили. Наші фахівці на дуже високому професійному рівні.
Що стосується зйомок. За 36 днів було 40 локацій. О другій-третій ночі нас забирали з готелю – такий був графік. І, як завжди, літо дознімали, коли на вулиці було +5.
– Риммо, завдяки «Гнізду горлиці» ви потрапили у «Межу». А після цього словацько-українського проекту вам надходять цікаві пропозиції?
– За цей рік у мене було 6 знімальних днів. З 2014 року після анексії Криму я відмовляюся від участі в російських проектах. Моя відсутність в телесеріалах говорить про те, що 99% того, що зараз знімається в Києві на приватних студіях для телепростору — це все знімається за участю російських акторів у головних ролях російською мовою.
Доводиться часто чути від досвідчених кастинг-директорів, що працюють на телевізійних серіалах:  «Що я можу тобі запропонувати? Тут нема що грати. Тобі потрібні ролі іншого рівня».
У мене є робота в театрі. Я багато їжджу з «Гніздом горлиці». А поки ці ролі в кіно і на телебаченні ще не знайшлись для мене, я їду в Луганський обласний театр у Сєвєродонецьк працювати, бо там для мене є роль і є моє величезне бажання створити виставу з талановитим молодим колективом для глядача. Це моя волонтерська акція.
Наприкінці популярна актриса зізналася у любові та повазі запорізькому глядачеві.
– Не можу забути творчу зустріч минулого року у Запоріжжі, присвячену презентації фільму «Гніздо горлиці», – поділилася Римма Зюбіна. – Я багато їздила з цим фільмом. І коли мене запитують, яке мене місто вразило? Я відповідаю: «Мене вразило Запоріжжя в позитивному сенсі». В залі було 400 глядачів, багато журналістів. Така увага до українського кіно! Для мене це руйнування всіх стереотипів. І сьогодні я відчуваю цю увагу. Я щиро вдячна кожному, хто живе у цьому місті. Я рада, що запорожці не ставляться упереджено до вітчизняного кінематографу, не думають, що український фільм – це другий сорт. Адже ми вміємо знімати фільми! І яскравий доказ тому фільм «Межа».