У музейних студіях «Місто за порогами» відкриється незвичайна виставка, присвячена українському козацтву
Національний заповідник «Хортиця» 24 червня презентує нову експозицію, яка присвячена славетній історії українського козацтва та її найяскравішому епізоду – Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Здавалось би, тема добре знайома. Але містянам підготували сюрприз
«Запорозька Січ» побувала у музейних студіях «Місто за порогами» напередодні відкриття виставки та дізналася, в чому її унікальність.
Як традиційно прийнято у виставкових залах? Експонати розташовані за склом під номерками 1, 2, 3… Предмет та підпис під ним – ми вже до цього звикли. Виявляється, може бути інакше. Нам пропонують поринути в історію Хмельниччини через художній образ. Щоб ми мали змогу не тільки побачити, але й відчути.
Вперше у нашому місті
– Тема виставки відома – Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького. Хтось називає її революцією, хтось – повстанням, а хтось – війною, – розповідає Світлана Копилова, автор та куратор проєкту, кандидат філософських наук, завідувач відділом науково-експозиційної роботи Національного заповідника «Хортиця». – Найбільше вразить відвідувачів метод, за допомогою якого ця експозиція створена. Він належить до типу художніх. Існують традиційні методи: колекційний, тематичний, ансамблевий, ландшафний. А наша виставка незвична за своїм форматом подачі. Нічого подібного у нашому місті ще не було! Ми пропонуємо відвідувачам ознайомитися з композиціями, наповненими змістом. Створювали експозицію, надихаючись полотнами Давіда Тенірса молодшого. На виставці представлені картини різноманітних жанрів: портрети, батальні полотна й пейзажі. Проте провідним обрали натюрморт, створений з музейних предметів.
Чому саме натюрморт? XVII століття – період, коли складається стиль бароко, в якому головним героєм була не стільки людина, скільки середовище, яке її оточує. Це час формування емблематичного мислення, коли будь-який предмет або явище сприймають образно, а живописну картину не розглядають, а прочитують. І, звичайно, це епоха розквіту натюрморту. Ось чому цей жанр є органічним для музею, який є хранителем та популяризатором колекцій предметів.
Експозиційні натюрморти створюють ілюзію об’єму і реальності зображуваного. Унікальні експонати, деякі – закриті за склом. Чому? Бо виставлені коштовності.
На виставці представлено понад 1000 експонатів періоду запорозького козацтва – це предмети зброї та побуту, картини та скульптури. Більшість з них унікальні.
Червоні стіни та золоті рами
У залі одразу звертаєш увагу на колір – виділяються червоні стіни та золоті рами. Все це має певний сенс, – переконує автор проєкту.
– З вогнем пов’язане кольорове рішення стін великої зали музею, оскільки сучасники порівнювали українське повстання з пожежею. За теорією фарб такий полум’яний колір має збуджувати. Він емоційно складний і дуже активний, що відповідає тематиці виставки, – говорить Світлана Копилова.
А ось мала зала – зелена. Червоний і зелений сектори знаходяться один навпроти одного, підсилюючи контраст.
Виявляється, у залах перефарбували стіни, переробили стелю, повністю змінили концепцію простору спеціально для нової експозиції.
Немає ідеальних героїв
В експозиції багетна рама є алегорією героїв. Герої були різні. Яскраві та відомі, як Іван Богун або Максим Кривоніс, ім’я яких знає кожен. Були й такі, як-от повстанець Іван Мацкевич або сотник Полуян, прізвища яких відомі здебільшого історикам. Тож, в експозиції є рами позолочені, є темні з простими профілями. Деякі рамки висять криво, поламані – тому що немає ідеальних героїв. Порожні рами – місце для безіменних героїв. На виставці представлені як герої, так і антигерої тієї війни (поділ, звичайно, умовний).
Музейники дозволили собі застосувати декілька несподіваних метафоричних зв’язків. Так, події Хмельниччини переплітаються із сарматською історією та біблійним сюжетом. А натюрмортний портрет ототожнюється із живописним, що створює багатошаровість експозиції.
На виставці представлено більше 10 натюрмортів. Всі вони різні і не схожі одне на одного. Тут є і «Бенкет переможців». Він присвячений блискучим успіхам, які здобула козацька армія над шляхетськими військами у битвах під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями. Натюрморт «Архангел» нагадує про Збаразьку битву. Вона репрезентується через особистість Яна Вишневецького, якого поляки вважали рятівником Речі Посполитої, а українці ? зрадником, ворогом козацтва та катом українського народу. До речі, саме тут розташована перша мапа Великого Князівства Литовського, на якій зображений о. Хортиця. Незадовго перед Хмельниччиною у 1648 р. Вишневецький здобув на нього привілей у короля Владислава IV.
В основу експозиційної новели «Болотні вогні» покладено сюжет про відступ козацьких військ, коли «сила-силенна люду загинула в болоті…». Йдеться про битву під Берестечком. Даний образ пов’язаний з однойменним природним явищем, з яким, за повір’ям, асоціюються неупокоєні душі. Вважається, що в такому вигляді з’являються люди, які померли насильницькою смертю та через це застрягли між світами, не в силах перейти у світ спокою. Експозиційний образ створюється за допомогою невеликого гаю дерев-привидів, що ніби виростають із взуття загиблих на болоті повстанців. Справжні засохлі дерева уособлюють душі й долі повстанців. Їхні гілки пофарбовані в червоний колір, відсилаючи до кривавої картини бою, що відбувся на переправах, коли р. Пляшева «від козацької крові аж почервоніла». Кожне дерево – окрема історія загибелі на болотах та одночасно – алюзія на портрет безіменних героїв.
Любов, ненависть та зрада
Досить цікавим є натюрморт «Панночка», присвячений Гелені Чаплинській, другій дружині Богдана Хмельницького. Однією з найпопулярніших легенд, пов’язаних із життям гетьмана, є сварка з чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським, причиною якої стала романтична «боротьба за жінку». В історії вона фігурує як Мотрона або Гелена.
Чи любила Матрона Богдана? Відповідь на це запитання можна знайти на виставці.
Над створенням експозиції трудилися 5 працівників. З моменту виникнення ідеї до її реалізації минув майже рік.
Відродження музею історії Запорізького козацтва
Генеральний директор Національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко:
– Це одна з найсерйозніших і найвдаліших експозицій заповідника за останні десятиліття. Вона є надзвичайно важливою для нас, бо є предтечею майбутнього відродження музею історії Запорізького козацтва. Ми притягнули увагу до питання місця запорізького козацтва в історії нашого краю, країни та державотворення, щоб вкотре показати, що Запоріжжя потребує відновлення музею історії Запорізького козацтва. Дуже сподіваємося, що Міністерство культури, у підпорядкуванні якого є заповідник, зверне увагу на цю нагальну проблему, яку ми піднімаємо багато років. Нам би дуже хотілося, щоб музей історії запорізького козацтва на Хортиці постав оновленим, сучасним та зрозумілим для відвідувачів. Експозицію, яку ми презентуємо наразі – це нова концепція та велика робота нашого колективу, який трудився декілька місяців, і, на мою думку, результат – чудовий.
Читайте також: Запорізькі бібліотеки переповнені читачами
