Славетною сторінкою української історії є запорозьке козацтво. Воно зародилось та оформилось, як протидія іноземним загарбникам, які загрожували існуванню українства, як національної групи з його особливою культурною, релігійною, мовною та звичаєвою природою.
Сучасна правова система України на даному етапі переживає період глобальних реформ. Але в контексті глобалізаційних процесів ми не повинні забувати витоки власної державності. Такими історичними підвалинами є козацька доба, зокрема засади козацької правової системи або козацького звичаєвого права.
На Запорозькій Січі не було єдиного кодексу або закону, що б регулював всі відносини, пов`язані з діловодством у судах та порядку вирішення спірних питань. Більшість громадянських справ того часу вирішувались словесно, а записи в спеціальних книжках робились тільки по кримінальних справах. Записи в книгу робились і по громадянських справах, які розглядались в коші, у разі оперування письмовими доказами.
Процес у козацькій Україні був змагальним. Це був один з найбільш прогресивних та розвинутих судових процесів того часу.
За джерелами того періоду судова система видзначалась справедливістю та рівністю сторін, незважаючи намайнове розшарування людей, можновладців та пересічних.
Так, звинувачений запрошувався у суд, де проводився початковий допит. У то же час він не був зобов’язаний ані з’являтися до суду, ані відповідати на поставлені питання. Після допиту обвинувачення формулювалось і підписувалось тим, кого звинувачували.
Під час розгляду справи у суді ніхто не мав права виходити за рамки сформульованого обвинувачення. Докази не обмежувались формальними вимогами. Вони оцінювались судом, після чого більшою кількістю голосів виносився вирок.
Судове слідство проходило наступним чином – у визначений день і час у зал засідань суду приходили судді. Склад колегії суду міг бути і неповним. Важливою умовою була присутнісь голови. Судив суддя. Інші члени колегії виконували роль радників. Викликані сторони надавали своїх свідків і необхідні докази. Перше слово надавалось позивачу, тобто обвинувачу, який повинен був викласти суть скарги і прохання, які обов’язково заносились у протокол.
Судове засідання являло собою дискусію сторін. Надавались докази, у тому числі речові, свідчення свідків, різного роду витяги з офіційних книг. Суд мав змогу за власною ініціативою або за проханням однієї із сторін зробити очну ставку, назначити експертизу.
Цікавим фактом для дискусії сучасних науковців є питання покарання за злочин та ступінь жорстокості цього покарання.
Багато з нас вважає, що зловмисник має бути суворо покараний, а інші є прибічниками більш м`яких, гуманних покарань. Але як до цього ставилось січове товариство? Чи можемо ми винести щось цікавого та корисного для нас?
Найпоширенішим видом покарання на Січі була смертна кара. Але досить часто також застосовувались такі види покарання, як штраф, позбавлення волі та громадські роботи. Види смертної кари ділилися на прості і кваліфіковані. Останні, в свою чергу, поділялися на кваліфіковані насильницькі, які супроводжувалися стражданнями обвинувачуваного ще до позбавлення його життя і кваліфіковані обрядові. Останні проходили у вигляді нанесення дій, що ганьбили звинувачуваного.
Серед кваліфікованих насильницьких покарань були: закопування живим у землю, підвішування на гачок за ребро, насаджування на кіл, биття киями.
Отже, можна зазначити, що козацьке звичаєве право було досить стабільним та мало раціональну систему. Аналізючи його плюси та мінуси, можна зазначити, що воно не може стати джерелом ідей для розбудови правової системи Україні з огляду на його обрядовість та усність. Але ми не повинні забувати славетних традицій задля побудови демократичної та суверенної України.
