Зараз частка прісноводних риб Дніпра в Запорізькій області становить 42 види, 11 з них характеризуються як „риби-вселенці”. При цьому видовий склад риб, що населяють Дніпро, дещо змінився. Найчисленним у прісних водах є карась, бичок кругляк, плітка. За даними польових досліджень відділу іхтіології Запоріжжярибохорони, в уловах рибалок-аматорів вони й переважають. Багато рибалок вважають, що ці риби – споконвічні мешканці Дніпра, але це не так.
З усіх прісноводних риб карась є найпопулярнішим. Він водиться скрізь: у стоячих і поточних водах, болотистих озерах та просто ямах, заповнених водою, де ніяка інша риба жити не може. Зараз у наших водоймах мешкають два дуже близьких види – карась золотий (Carassius carassius перебуває в Червоній книзі) та карась срібний (Carassius auratus gibelio Bloch). Форма тіла, розміри, забарвлення карасів надзвичайно залежать від умов проживання. Ці відмінності часом настільки значні, що вчені серед місцевих карасів виділяють окремі різновиди.
Згідно з сучасними дослідженнями всі ставкові, озерні, інші «метиси» та «гібриди» карася є не окремими видами, а його екологічними формами, пристосованими до існування в конкретних умовах. Історична батьківщина срібного карася – річки Далекого Сходу.
В Україні карась срібний з’явився через інтенсивні акліматизаційні роботи на дніпровських водосховищах. У Дніпровському (Запорізькому) водосховищі він став періодично потрапляти на вудку любителів та в сітки промисловиків тільки в 1970-х роках, після зариблень водойми молоддю амурських переселенців-товстолобиків (білого і строкатого) та амурів (білого і чорного), серед яких «затесалися» карасята. До речі, «карась» є одним зі старіших «риболовних» слів, вперше згадується в ніконіанскому літописі 1216 року.
Справжнім «окупантом» водосховищ дніпровського каскаду став бичок – кругляк. Цьому південному гостю особливо до душі кам’янисте чи піщане дно, де є безліч укриттів: камення й будівельного сміття. Бичок – кругляк залишається важливим промисловим об’єктом в Азовському морі. Іхтіологи припускають, що кладки його ікринки припливли до нас на днищах кораблів.
Плітка, звичайно, – не вселенець. Але деякі іхтіологи вважають, що сьогоднішня плітка в наших водоймах – це гібрид тарані і плітки. Ми маємо гібридні форми. Це вийшло через те, що, коли побудували греблю, тарань, яка зайшла на нерест, залишилася у нас і схрестилася з місцевою пліткою. Утворилася проміжна форма риби, яка за своїми морфологічними і біологічними ознаками більше відноситься до тарані, за генетичними – до плітки. Багато рибалок і не знають, як відрізнити справжню плітку від тарані. Особливо видно це навесні. При нересті голова і тулуб самців коропових риб покриваються пухирцями, це т.з. «перлинна висип». Тарані і самки перед нерестом мають на кожній лусочці невеликий горбок. Тож якщо ви візьмете навесні в руки тарань – вона шорстка, а плітка навпаки, вся в слизу: біла, гладка, вислизає з рук.
За матеріалами «Запоріжжярибохорони»
