Суботнього ранку біля пам’ятника жертвам Голодомору, що в сквері на вулиці Верхній у Запоріжжі, відбувся жалобний захід пам’яті загиблих внаслідок Голодомору 1932–1933 років.
Учасники скорботного зібрання – представники обласної і міської влади, громадськості, духовенства – хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій, поклавши квіти до пам’ятника.
На гранітну плиту було покладено багряні квіти, вінки, пучки житніх і пшеничних колосків, кетяги калини, цукерки…
Перед цим відбулась панахида, яку відслужив архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука.
– Якою ж треба бути людиною, щоб віддавати накази силоміць відбирати всі продукти, які є засобами для виживання? Можна з упевненістю говорити, що то були люди без серця, бо душа в церковному розумінні тотожна поняттю “серце”. Нам дуже важливо пам’ятати ті страшні події, бо вони є сумним прикладом того, що може скоїти людина, не маючи Бога та віри. Люди, які скоїли цей страшний злочин, мали добротну освіту, розмовляли багатьма мовами і, разом з тим, знищували собі подібних. Сьогодні церква закликає людей не ділитися за рівнем освіти, статусом чи політичними переконаннями, адже ми всі до єдиного рівні перед Богом. Всі разом ми повинні помолитися за душі замучених українців, а ввечері запалити свічки пам’яті… – сказав архієпископ.
– Головний обов’язок українців і, насамперед, влади – завжди пам’ятати про ті трагічні сторінки історії, а також зробити все можливе, аби такі страшні події ніколи не повторилися на нашій землі, – підкреслив перший заступник голови Запорізької облдержадміністрації Віктор Ємельяненко.
– Ми нині зібралися для того, щоб пошанувати пам’ять безневинних людей, що загинули з голоду в 1932–1933 роках, – зазначив запорізький міський голова Олександр Сін. – Зробімо все для того, щоб ця пам’ять про трагічні події ніколи не була забута. Я знаю, що керівники багатьох країн сьогодні закликали своїх громадян підтримати український народ і пошанувати пам’ять безневинно загиблих. Переконаний, що така трагедія не повинна повторитися не лише в нашій країні, але й в усьому світі.
…Схиливши голови, люди підходили й підходили до пам’ятника. Кожен думав про своє, несучи до гранітних плит троянди, жоржини, колоски. Запоріжці вшановували мучеників однієї з найбільших катастроф в історії людства. Моторошні жнива зібрав Голодомор у нашій країні…
Пам’ятаймо про Голодомор! Пронесімо пам’ять про наш невигойний біль як засторогу злочинам проти людства й людяності!
* * *
Біля пам’ятника жертвам політичних репресій 30–50 років запоріжці почали збиратися задовго до початку мітингу. Чекаючи на тих, хто маршем пам’яті йшов проспектом, люди запалювали свічки, ставили до пам’ятника квіти, хліб, букетики з калини та пшеничних колосків.
“Не можна любити народ, не знаючи історії, не можна навчити молодь бути патріотами, якщо ми самі не патріоти! – говорили біля пам’ятника. – Мусимо пам’ятати, що голод на Україні забрав близько 10 мільйонів життів, з яких третина – дитячі. Його спричинили не засуха чи неврожай. Вже давно доведено, визнано факт, що Голодомор 1932–33 рр. – геноцид українського народу”.
На завершення всі присутні разом з отцем Мирославом із Запорізької парафії Святого Архістратига УГКЦ Михаїла помолились за упокій душ померлих. Після чого домовились, що ввечері учасники запалять свічку у вікні на знак вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні.
Анатолій БАБІЙ, Тетяна НЕХАЙ
