14 жовтня в Запоріжжі відзначили одразу кілька свят – День захисника України, День Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, і природа ніби раділа з усіма нами, подарувавши гарну погоду. У місті символічно пройшло 14 заходів, присвячених цим подіям.
Цей світлий день для нашого краю є особливим – це День визволення міста. 74 роки тому, 14 жовтня 1943 року, в результаті нічного штурму, Запоріжжя було звільнено від нацистських окупантів. Немає жодної сім’ї, куди би не заглянула та страшна війна…
На мітингу на Алеї Бойової Слави – святому місці, де увічнена пам’ять всіх армій, дивізій, полків і окремих частин, які звільняли наше місто, зібралися сотні запорожців із квітами для того, щоб щиро подякувати визволителям тих далеких часів, а також сучасним захисникам України, військовослужбовцям Збройних Сил та Національної гвардії України, інших військових формувань, ветеранам АТО. Символічно обабіч Алеї, мовчазними свідками, стояли… запорозькі дуби, які будуть пам’ятати історію усіх поколінь.
У Запоріжжі залишилися лише 14 ветеранів Другої Світової війни, що з честю виконали військовий обов’язок, а також численні діти війни. Але за станом здоров’я змогли прийти лише деякі з них. Серед почесних гостей – 92-річний ветеран Євген Васильович Решетников, який ховав під плащем свої нагороди, серед яких особливої уваги заслуговує медаль «За Відвагу».
- Я народився у 1925 році, пройшов усю війну, – говорить він. – Воював у піхоті кулеметником, до сих пір пам’ятаю свій «Максим», вагою 70 кг. Поранений був, в госпіталі довго пролежав. За що отримав медаль? Там не було «за щось конкретно»… Я із кулеметом жив і воював, стріляв удень і вночі, а потім мене нагородили… Ще скажу: після війни з братом – вже на той момент Героєм СРСР, командиром полку літав на бомбардувальнику. Він мене перетягнув до себе з піхоти – в полк. Потім демобілізувався у м. Дніпро (тоді – Дніпропетровськ), а він пішов далі вчитися. У нього в трудовій написано: заступник головнокомандувача Військово-Повітряними Силами СРСР. Я закінчив металургійний інститут разом з дружиною. Пізніше переїхали до Запоріжжя, працював на комбінаті «Запоріжсталь», у мартенівському цеху, а дружина – на заводі «Дніпроспецсталь». На жаль, я давно вже один… (Євген Васильович утер скупу чоловічу сльозу – прим. авт.).
Дійсно, у різні історичні періоди – за часи козацтва і Другої Світової війни нашому народу доводилося так чи інакше відстоювати право на свободу, самовіддано захищати свою землю. Бо життя і Батьківщина того варті! Сьогодні наші воїни наслідують героїзм своїх дідів і прадідів.
Для гостей звучали вірші, а творчий колектив «Чумацький шлях» представив свою вокальну композицію «Я не хочу війни». До присутніх звернулися голова Запорізької обласної державної адміністрації Костянтин Бриль, голова Запорізької обласної ради Григорій Самардак, міський голова Запоріжжя Володимир Буряк, голова Запорізької міської ради ветеранів Віктор Короленко, заступник командира 55-ї окремої артилерійської бригади Ігор Немінський.
– Шановні ветерани і присутні, 14 жовтня ми шануємо визначну дату – День визволення міста. І цього дня – ще одне свято – День захисника нашої країни. На острові Хортиця, три роки тому, Президент України Петро Порошенко сказав: «Бути цьому святу!». 74 роки визволителі Запоріжжя теж не розмірковували, жити їм чи ні. Вони боронили свою країну, свою домівку! Сьогодні наші хлопці, дивлячись на подвиг пращурів у ті далекі роки, також захищають свою країну. Хочу висловити слова подяки усім – ветеранам тієї війни і українським захисникам за те, що вони зробили і роблять – 74 роки тому і сьогодні… Хто забуває минуле, у того немає майбутнього. Хочу побажати усім нам миру, злагоди, і світлого майбутнього, – сказав Володимир Буряк.
- Ми будемо стояти до кінця за перемогу и не віддамо загарбникам ні сантиметру нашої землі, – підкреслив у виступі підполковник Збройних сил України, заступник командира по роботі з особовим складом 55-ої артилерійської бригади Ігор Немінський. – Бажаю всім мирного неба, здоров’я та достатку родинам!
Запоріжці вшанували хвилиною мовчання пам’ять тих, хто загинув, звільняючи Запоріжжя в 1943 році. Право першими покласти до меморіалу загиблим воїнам на Алеї Бойової Слави «Букет пам’яті» було надано кращим вихованцям Запорізького обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник».