Кожна дитина має право на освіту, а держава забезпечує доступність різних форм навчання, написано в Конституції України. Але тільки зовсім нещодавно почалися систематичні зрушення в сфері інклюзивної освіти – визнання 2016 роком дитини з особливими потребами, візит у Запоріжжя дружини Президента, яка наголосила на необхідності забезпечення рівних можливостей для всіх учнів.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини, де стверджується, що вада здоров’я – це соціальна проблема доступності та сприйняття особи в соціумі, а не характеристика особистості. Відторгнення людини на початковому етапі життя призводить до багатьох проблем у дорослому житті. Передовий світовий досвід інклюзії показує, що успішна інтеграція в загальноосвітнє середовище дає хороший старт для подальшого влаштування життя, реалізації професійних знань і навичок. А головне – діти з раннього віку вчаться розуміти, що їх однолітки з різними захворюваннями такі ж, як і вони. В дорослому житті вже не виникає несприйняття, страху, на жаль, характерних для нас.

  • В Італії понад 90% дітей із особливостями психофізичного розвитку навчаються в загальноосвітніх закладах;
  • у Бельгії 4% дітей навчаються у спеціальних освітніх закладах;
  • у Запорізькій області на 6,5 тисячі дітей із вадами здоров’я функціонують 9 класів з інклюзивною освітою у 4 загальноосвітніх школах.

Впровадження інклюзії економічно вигідно, оскільки дешевше зробити загальноосвітній навчальний заклад доступним, ніж утримувати складну систему різних типів закладів освіти для дітей з різними вадами здоров’я, а потім витрачати значні кошти на соціалізацію людей з інвалідністю. Значною перевагою інклюзії є навчання за місцем проживання, коли дитина почуває себе комфортно в колі близьких і здобуває освіту за індивідуальною програмою та графіком.

  •  в Австрії спеціальні навчальні заклади функціонують лише для дітей із серйозними порушеннями слуху, зору та інтелекту;
  •  у Швеції з 1995 року існує лише 4 типи спеціальних шкіл:

1) для дітей з помірною розумовою відсталістю;

2) для дітей з легкою розумовою відсталістю;

3) для дітей із труднощами в навчанні;

4) для дітей з комплексними порушеннями;

  • в Україні є 8 типів спеціальних навчальних закладів:

1) для розумово відсталих дітей;

2) для дітей із затримкою психофізичного розвитку;

3) для незрячих дітей;

4) для дітей з порушеннями зору;

5) для глухих дітей;

6) для дітей із порушеннями слуху;

7) для дітей із порушеннями опорно-рухового апарату;

8) для дітей із важкими порушеннями мовлення.

– Запорізький благодійний фонд «Єдність» за майбутнє» у 2013-2014 роках був рушієм інклюзивної освіти, – ділиться досвідом голова правління фонду, керівник проекту «Підвищення видимості жінок та боротьба з ґендерними стереотипами у національній та місцевій політиці України» Тамара Огородова. – Запорізька загальноосвітня школа №3 і Енергодарська загальноосвітня школа № 6 першими долучилися до цього процесу. Але передусім для інклюзії дуже важливою є підтримка місцевої влади, яка виділяє кошти на додаткові посади – асистентів вчителя, фахівців-реабілітологів різних напрямків. Хочеться, щоб почули представники народу голоси тисячі батьків, які хочуть бачити своїх нащадків освіченими, відкритими до світу та впевненими в собі. Жінки-депутати могли б взяти під контроль це питання, адже вони розуміють материнські переживання за майбутнє дітей.

Спеціальний медичний супровід, який є невід’ємною частиною інклюзії, принесе позитивні результати для учнів загальноосвітніх шкіл, значна частина яких також потребує покращання стану здоров’я.

Прагнення жити за світовими стандартами починається з впровадження якісно нових принципів і підходів передусім до дітей. Відображенням основ гуманізму, демократичних цінностей є інклюзивна освіта, де всі діти є цінними та активними членами суспільства.