Яка ж за своєю природою українська жінка?
Протягом всієї історії України існує чимало прикладів, кола вона в культурно-освітній, політичній і навіть військовій діяльності не поступалася чоловікам. При цьому завжди на різних життєвих шляхах і перехрестях українська жінка стояла на боці милосердя, несла велику любов і сімейне тепло. Сьогодні у світі все частіше кажуть про таку проблему як сексизм, або дискримінація за статтю. Чи існує вона в Україні? На низку запитань «Запорозькій Січі» відповіла Тамара Огородова, голова правління Запорізького благодійного фонду «Єдність» за майбутнє».
– Історично в українському суспільстві жінка мала повагу і статус в громаді. У складні для України часи у 15-17 століттях, коли на території держави були постійні війни, незважаючи на патріархальний устрій, роль дружини була сильна в сім’ї. Тому що жінка керувала господарством у зв’язку з постійними військовими походами чоловіка-козака. На плечах жінки залишалися сім’я та господарство, і якщо жінка вміла мудро хазяйнувати, до неї з повагою ставилися і чоловік, і громада.
В українському звичаєвому праві є унікальна гендерна ініціатива – материзна. Це спадок (земля чи нерухомість), який передавався лише по материнській лінії. На відміну від Європи часів Наполеона, коли жінка не мала права розпоряджатися своїм майном – до заміжжя розпоряджався батьки чи опікун, після заміжжя – чоловік, в нашому українському суспільстві ще за часів Ярослава Мудрого жінка мала право розпоряджатися своїм майном.
– Після спустошливих революцій і війн у 20-му столітті, у яких загинуло багато чоловіків, жінки почали працювати нарівні з чоловіками, бо не вистачало робочих рук. Щодо сьогодення українок, найкраще підходить вислів «максимум освіти, мінімум впливу». Останні 30 років у політичному плані обмежили участь жінок у прийнятті рішень. З 1947 року по 1991 у радах всіх рівнів, в тому числі, у Верховній Раді була 36% гендерна квота на представництво жінок. Починаючи з часів Незалежності України, цей відсоток різко знизився до 4% у першому скликанні. До нинішнього скликання відсоток жінок був 7%, 8%, максимум 12%. Це не дало можливості жінкам впливати на законотворчу діяльність та прийняття рішень. На жаль, та жорстка політика, яка була сформована за ці роки в державі, зумовила найнижчі в Європі соціальні стандарти. Тому громадяни – в першу чергу, молодь – виїжджають за кордон на роботу, бо не бачать для себе перспектив в Україні.
В нашому суспільстві є гендерна нерівність і гендерна дискримінація. Дуже часто жінку називають берегинею, що чітко вказує на її роль всередині сім’ї, проте забуваючи, що водночас жінка працює нарівні з чоловіком, виконуючи обов’язки по дому у «другу зміну». Таке подвійне навантаження не дає жінці можливостей більш активно брати участь у політичному житті. Враховуючи нинішнє низьке економічне становище багатьох сімей, більшості жінок доводиться після роботи багато часу приділяти увагу готуванню їжі, прибиранню замість того, щоб повечеряти в ресторані чи замовити послуги клінінгу, як це поширено в Європі. Ця неоплачувана праця (до слова, в Німеччині її хочуть включити до трудового стажу), змушує жінку обирати таку роботу, яка більш гнучка і дає можливість зекономити сили для того, щоб доглядати дітей, готувати з ними уроки, приготувати вечерю, навести лад і чистоту в оселі. В результаті жінка отримує меншу пенсію, бо у неї була невисока зарплата. Чоловік же, як «годувальник», отримав можливість працювати на кількох роботах, бо його «звільнили» від обов’язків виховувати дітей. Що ми маємо у підсумку? Подвійне чи потрійне трудове навантаження зумовлює те, що пенсію чоловік отримує більшу, ніж жінка, але живе на 10 років менше. Тому бідність на пенсії – в більшості випадків жіноча проблема. І всі ці проблеми йдуть від гендерних стереотипів, які ще є в нашому суспільстві та заважають жінці самореалізуватися та брати активну участь у суспільно-політичному житті. Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок 8 Березня хотілося б побажати жінкам, щоб вони дійсно мали не лише рівні права, а й рівні можливості та на рівних з чоловіками брали участь у вирішенні суспільно значущих питань.
Читайте також: Відомі запоріжці розповіли, що для них означає 8 березня
