У Олександрівському райсуді Запоріжжя ще так і не розпочався судовий процес над терористом, який заклав бойову гранату під залізничну колію в Запоріжжі, і через причини, які від нього не залежали, потужного вибуху не сталося. Затримали терориста фахівці СБУ, які разом з прокуратурою передали цю справу до суду. Та суд першої інстанції відмовився її розглядати. Більше того, з ним погодився в цьому плані й обласний апеляційний суд, на який надійшла скарга від прокурора на дії районного судді. Чому?
– Бо кваліфікація слідчих дуже низька, – говорить суддя апеляційного суду, кандидат юридичних наук Вадим Мульченко, який розглядав подану прокурором апеляцію. – Вони такого наплутали, що “ні в тин, ні в ворота”. Так, місце скоєння злочину було зазначене як 18-й кілометр залізниці Запоріжжя-Нікополь. Де цей кілометр, у Запоріжжі чи Нікополі? Тоді як сама подія сталася у місці розмежування одразу трьох районів Запоріжжя: Заводського, Олександрівського та Вознесенівського. Адже існують правила підсудності, які не може порушувати суд, тому цей звинувачувальний акт було повернуто. У цьому акті було також зазначено, що чоловік з жінкою (до речі, в документі дуже багато нікому не потрібної “води”) довго готувалися до теракту. Привезли гранати, які їм встигли замінити фахівці СБУ, тому вони й не вибухнули. Терорист встановив “костиль” на колії й прив’язав до нього гранату. Але в обвинуваченні нічого не сказано, яким чином він намагався провести диверсію: шляхом підриву, підпалу тощо.
Звісно, суддя Жовтневого райсуду повернув такий акт прокуророві, бо він, на думку судді, не відповідає вимогам ст. 91 КПК України. А прокурор замість виправлення цих помилок одразу подав апеляцію на рішення суду, яку мені й довелося розглядати.
– У мене одразу виникло запитання щодо місця події, – продовжує Вадим Владленович, – чому не можна було прив’язати спробу теракту до вулиці чи будинку? Тоді стало б зрозуміло, який суд повинен розглядати цю справу. Що ж до самого теракту – яким шляхом його намагалися здійснити? Мабуть, хотіли підірвати гранату, якщо приєднали її до колії, коли їх схопили на місці злочину? Кілька разів у документі змінено прізвище затриманого. Так хто ж він такий – Білоконь чи Білоконєв? Таких помилок жодний слідчий не повинен робити. Тому я й не зміг задовольнити апеляційну скаргу та повернув її прокуророві для виправлення всіх помилок слідства.
Автор: Євген ПАНТЕЛЕЄВ
