Григорій Прокопович Мацегора – відомий художник станкового живопису
Є в його доробку монументально-декоративна козацька тематика та графіка. Сам майстер вважає себе художником села. В нього дійсно багато зображень на тему сільської природи та людей праці. Бо він сам із села. І ця тема для нього така близька та рідна
Розмовляю з ним і захоплююсь. Незважаючи на поважний вік (Григорію Прокоповичу 86 років), у нього багато творчих планів та задумів. 2 роки тому він видав альбом «І сміх, і гріх» під псевдонімом Орій Гора. Альбом поєднує веселі й сатиричні оповідки з авторськими ілюстраціями. Ця книжка отримала багато схвальних відгуків. Альбом митець видав за власний кошт. Тепер в планах – написати книжку «Художники сміються» про життя митців. За майже 70 років творчого шляху історій у Григорія Прокоповича назбиралося безліч.
А ще майстер переймається, що в місті козацької слави поки немає жодного пам’ятника нашим славетним пращурам. До речі, у Григорія Мацегори є цікаві творчі задумки на цю тему. Він щиро сподівається, що їх зможе реалізувати.
Художник з народу
Григорій Мацегора народився 8 вересня 1934 року в селі Мотузівка (нині Олійники) на Слобожанщині в простій родині. З дитинства хлопчик любив малювати. Це помітили в школі та підтримали захоплення учня. «Всі в дитинстві люблять малювати, але не всі стають художниками», – жартує мій співрозмовник.
Коли вдома Григорій сказав, що мріє вчитися на художника, вітчиму це не сподобалося. Він заборонив. Хотів, аби Григорій вступив до військового училища, адже там і вдягали, і годували. Схвально поставилася до юнацької мрії мати майбутнього художника, мовляв, пробуй, дитино.
Григорій втік на станцію, щоб поїхати в художнє училище до Харкова. 25 кілометрів йшов пішки! Малюнки хлопця із села там прийняли і сказали: «Їдьте додому. Якщо ви проходите далі, ми пришлемо вам запрошення».
Зізнається, і сподівався, і ні. Але запрошення отримав. Конкурс був величезний. Багато було абітурієнтів після художніх гуртків та студій. А яка художня школа в селі? Але викладачі Харківського державного художнього училища змогли роздивитися здібності в простому хлопці із села. І вони не помилилися. Тисячі картин Мацегори – найкращий тому доказ.
Григорій Прокопович – член Всеукраїнської спілки художників, Національної спілки майстрів народного мистецтва, заслужений діяч мистецтв України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Роботи художника зберігаються у музеях та приватних зібраннях в Україні та за її межами, у фондах дирекції виставок Міністерства культури і мистецтв України.
Харків-Запоріжжя
– Як ви опинилися у Запоріжжі? – цікавлюся у художника.
– Під Харковом у селищі Високе на базі відпочинку був заїзд для студентів зі всієї України та з-за кордону. Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною, студенткою Запорізького вишу. Допереписувалися до того, що переїхав сюди у 1957 році, – згадує він.
До речі, діти Григорія Прокоповича пішли по його стопах. Син став художником, дочка займається дизайном.
Сам Григорій Мацегора зізнається, що ніколи в житті не пожалів про те, що став художником. Жодного разу.
– Григорію Прокоповичу, як часто ви пишете?
– Кожен день я у творчій майстерні. В мене завжди є робота.
«Смішне і грішне щоденно з нами, бо воно і є наше життя»
Із рецензії на альбом Г. Мацегори «І сміх, і гріх» київського журналіста Святослава Мізернюка
«Неординарність цього видання у тому, що кожна маленька чи велика оповідка доповнюється зоровим образом в авторському виконанні. В альбомі використано чорно-білу графіку (графічний олівець). Автор ніби підкреслює і наголошує, що гумористичні оповідки писано і мальовано з реальних живих персонажів, які мешкають побіч. Проте, кожен персонаж, – в понад 280 графічних ілюстраціях, – автор переконує, що він заздалегідь добре продуманий, має характер, своє власне «я», а в поєднанні з іншими героями створює цілісний образ, чим вигідно доповнює саркастично-гумористичний текст. Але зауважимо, що книга писалася не тільки для розваги і зубоскальства. Орій Гора має чітку громадянську позицію: його олівець нотує соціально-побутові негаразди, культурно-безкультурні «здобутки», сподіваючись, що повсякденне життя коли-небудь зміниться на краще, а написане і намальоване нині залишиться як відображення епохи на сторінках видання.
Саме в цій гумористично-сатиричній книжці-епопеї про наше життя розкрилася ще одна грань таланту українського художника Мацегори – як майстра художньо-літературного слова.
Підглянуті й записані ним бувальщини митець майстерно об`єднав у єдиний сплав. Його герої – самобутні й колоритні, а їхні фізії цікаві, надзвичайно саркастичні, динамічні, у постійному русі, і кожне мовить само за себе… Це – зорове бачення і вдале втілення народного гумору, іронії у графічних ілюстраціях – плід багаторічної пошукової праці. Праці, яка дала свої плоди, бо головна мета автора книги, художника Мацегори, – щоб за життєвою метушнею ми не забували, що смішне і грішне щоденно з нами, бо воно і є наше життя».
Читайте також: Як у запорізькому ботанічному саду зимують тропічні рослини – фото
