Житель Запоріжжя Рудольф Ліждвой розробив власну теорію “Прикладної математики”
У щоденній метушні ми не замислюємося над вічними питаннями. Забуваємо дивитись у зіркове небо чи насолоджуватись сходом сонця. З роками вже не хочемо вчитись, а те, що колись вивчили – забуваємо… Годі й казати про те, щоб критично осмислювати витоки фундаментальних наук! Якось зовсім не до цього. Тим паче дивно, що поряд з нами в Запоріжжі живе людина, Рудольф Ліждвой, який поставив під сумнів… основи математики. І він мав рацію. Судіть самі.
Початок початків
Класична математика заснована на такій схемі множення знаків.
- (+) х (+) = (+) (при множенні позитивного числа на позитивне маємо позитивний результат)
- (-) х (-) = (+) (при множенні двох негативних чисел маємо позитивний результат)
- (+) х (-) = (-) (при множенні позитивного на негативне число чи навпаки маємо негативний результат).
- Але якщо згадати, що множення – це прискорене складання цифр, виходить парадокс, що свого часу й помітив Рудольф Ліждвой. Дійсно, дивіться самі на найпростішому прикладі: якщо до (-2) додати ще (-2), вийде (-4). А при множенні (-2) х (-2) виходить +4. Ось він, парадокс!
«За сучасними науковими математичних понять, число – одне з найбільш фундаментальних понять не тільки в математиці, але і в усьому природознавстві, – каже Рудольф Олександрович. – Воно – первинний елемент таких глобальних категорій, як час, простір, речовина або поле».
При цьому в основу практичної обчислювальної математики закладені невизначені поняття безлічі, у вигляді яких представлені цілі числа, вважає автор теорії «Природної математики», як він назвав свій погляд на фундаментальну науку, Рудольф Ліждвой.
Схема множення за Ліждвоєм
З цих схем зараз відома тільки одна (схема 2). Ця схема застосовується і у частині випадків застосування схем 1 і 3.
При цьому без будь-якого уявлення про походження знаків плюс і математичної можливості застосування цієї схеми, вважає Рудольф Ліждвой. В результаті вона зникла зі сторінок математичних довідників, тому що абсолютна істина не вимагає ані пояснень, ані доказів.
Автор природної математики, як себе називає Рудольф Ліждвой, показав, що у всіх трьох схем множення знаків є і пояснення, і докази. Вони засновані на відомому твердженні, що множення – це прискорене складання:
(-2) х (-2) = – (2 + 2) = – 4, (+2) х (+2) = +4
(-2) х (-2) = – (2 + 2) = -4, (+2) х (+2) = +4
схема 1
1.1) + х + = +
1.2) – х – = –
(+2) х (-2) = + (-2х2) = + (- 4) = -4; знак «+» стверджує знак «-»
(-2) х (+2) = – (+ 2х2) = – (+ 4) = -; знак «-» змінює знак «+» на протилежний.
Правило 1.1 є основоположним для схеми 2. Правило 1.2 є основоположним для схеми 3. В результаті схема 3 протилежна схемі 2, тому що в ній знак «-» стверджує, а знак в дужках «+» його змінює на протилежний.
Про автора теорії
Рудольф Ліждвой народився в 1935 року в російському Новокузнецьку. Закінчив школу зі срібною медаллю в українському селі Чемер Чернігівської області. Потім закінчив Київський політехнічний інститут. За розподілом після закінчення КПІ працював в Запоріжжі на «Мотор Січі». Багато років, з 1963 по 1991 рр. працював в інституті «УкрНДІспецсталь». В основному займався реалізацією розкритого ним «Секрету булату». І тут потрібна ще одна ремарка.
Секрет булату
Ще за часів існування Радянського Союзу інженер запорізького НВІ Рудольф Ліждвой зробив винахід способу радіального кування, який було офіційно визнано. Цей винахід належить до галузі обробки металів тиском. Зокрема, інноваційний підхід запроваджено до конструкції ковальського інструмента. Використання пропонованого винаходу в порівнянні з відомим дозволяє збільшити продуктивність кування за рахунок скорочення часу установки заготовки між проходами, сказано в авторському свідоцтві.
Робота над інноваційним ковальським інструментом була завершена в 1990 році. Винахід групи українських вчених, в тому числі Рудольфа Ліждвоя, був на рівні її висунення на здобуття Ленінської премії, розповідає Рудольф Олександрович.
У 1997 році Ліждвой захистив кандидатську дисертацію. У 2015 р. повернув математику в русло її природного розвитку, вважає автор теорії, якому зараз 86 років. Пам’яті професора Запорізької інженерної академії Шамровського Олександра Дмитровича присвячена публікація, яку Рудольф Ліждвой приніс до редакції «Запорозької Січі».
Гола королева, автор Рудольф Ліждвой
«Якщо професійні математики тільки заплутують свою науку, то дилетанти мають право їх критикувати і висувати свої концепції» (О. Д. Шамровский д.ф.м.н. в Росії і д.т.н. в Україні з рецензії на неопубліковану статтю к.т.н. Ліждвоя Р.А. «Переклад математики з помилкового шляху розвитку на праведний», квітень 2007 року).
У своїй основі обчислювальна математика складається з чисел і знаків + і –. Насправді ця наука має 3 схеми множення цих знаків.
Але через безглузду історичну парадоксальність з них в сучасній математиці використовується тільки одна. При цьому жоден математик не має уявлення про взаємодію цих знаків при множенні і з цієї причини відомій схемі множення знаків не знайшлося місця в сучасних довідниках з математики.
Математична термінологія чисел здійснювалася хронологічним чином: цілі числа з’явились після появи дрібних; позитивні після появи негативних; натуральні числа з’являлися після появи уявних (не натуральних) і т.д. Негативні числа з’явилися у 1202 р. завдяки італійському математику Фібоначчі.
Відома схема множення знаків існувала до 1202 року і застосовувалась для множення знаків підсумовування перемноження (позитивних) многочленів.
Мінуси негативних чисел перемножуються принципово іншим способом в порівнянні з мінусами (знаками віднімання в позитивних многочленах).
Фібоначчі це усвідомлював і назвав мінуси негативних чисел «боргом», маючи на увазі, що борг, помножений на «борг» залишається «боргом». Однак, після його смерті математики під тиском банкірів, для яких борг, помножений на борг, є прибутком, математики стали застосовувати для множення негативних чисел нині чинну єдину схему знаків.
Уявне число «і» з’явилося в середині XV століття при добуванні італійським математиком Джироламо Кардано квадратного кореня з негативного числа.
Комплексні числа у вигляді суми їхньої різниці натуральних і уявних чисел у математику ввів француз Рене Декарт у ХVI столітті, професійний лікар-психотерапевт і дилетант в математиці. Тож терміни «комплексні числа» в математиці і «закомплексованість» в психіатрії з’явилися одночасно.
З появою уявних і комплексних чисел почалося патологічне збочення природної математики, заснованої на 3 схемах множення знаків. В результаті в основу обчислень були закладені невизначені поняття «множин», за якими цілі числа визначаються не конкретними натуральними числами, а спеціально підігнаними безліччю різниць натуральних чисел.
Завдяки цьому з’явилася прикладна математика, в основу якої було покладено абсурдну не тільки за назвою, а й за своєю суттю теорему про безліч оптимальних рішень. У перекладі з давньоримської слово «оптимальний» звучить як «найкращий». Тож безлічі оптимальних рішень бути не може. Оптимальним може бути тільки одне рішення, що і виходить при використанні в математиці не однієї, а 3 схем множення знаків.
Відродження природної математики почалося в 1983 році введенням Р. Ліждвоєм в кандидатську дисертацію числової осі, що складається з 2 променів протилежних чисел. Завдяки цьому нововведенню захист його дисертації затримувався на 3,5 роки.
Якби професійні математики замість перешкоди захисту його дисертації уважно придивилися до його нововведення, то не відбулася б Чорнобильська катастрофа. А якби математики в 2007 р. змінили б математику відповідно до відрецензованої О. Д. Шамровським статті, то не було б катастрофи в 2010 р. в Мексиканській затоці.
Королева всіх наук математика виявилася голою з тої ж причині, що і король у казці Андерсена.
З переходом до природної математики, заснованої на 3 схемах знаків, все обчислення (кожне окремо) стане гранично точним і оптимальним, тобто єдино найкращим. У той час як рішення сучасної прикладної математики, заснованої на одній схемі множення знаків, є придатними, як і за старих часів, тільки для множення знаків підсумовування позитивних многочленів, а також низки звичних схем множення знаків чисел. При існуючій системі рішення є завжди наближеними з невідомим ступенем достовірності, що вельми небезпечно при математичному спілкуванні людства з навколишнім середовищем.
Від редакції
Дійсно, теорія Рудольфа Ліждвоя дуже цікава та незвична. Тому обов’язково надаємо цю інформацію для вивчення спеціалістам. З їхніми висновками познайомимо читачів «Запорозької Січі».
Читайте також: Запоріжці можуть проголосувати за “ТОП найкращих мерів в Україні”
