У Запоріжжі діє дитяча ліга фехтування, вихованці якої гідно представляють наше місто на всеукраїнському рівні
У просторому залі розносяться дошкульні звуки схрещених рапір, молоді люди немов у ритмічному танці розбилися на пари та кружляють по залу, прислухаючись до тренера. Так відбуваються заняття з фехтування. Лариса Люльченко вже 9 років є тренером, вона бронзовий призер кубка Європи з фехтування серед жінок, срібний і бронзовий призер України серед ветеранів фехтування на шпагах, засновник запорізької дитячої ліги фехтування. Вона розповіла, як цей спорт став важливою частиною її життя, що дає фехтування людині, та якими досягненнями з цієї сфери може похвалитись Запоріжжя.
Боязкий погляд на еліту
Лариса Люльченко була рухливою дитиною і тому спортом захопилась змалку – займалася легкою атлетикою. Жила тоді юна мрійниця в Красноярську, і в їхньому місті була льодова арена з різними спортивними секціями. У роздягальні Лариса часто стикалася з дівчатками в білих костюмах, які займалися фехтуванням. Ці юні створіння здавалися Ларисі янголами, що зійшли з небес на землю, а сам вид спорту здавався недосяжним. Дівчинці неймовірно хотілося стати такою ж, як вони, але переконання, що лише еліта може туди потрапити, заважало Ларисі самій записатись до тренера.
– Це був радянський час, інтернету ще не існувало, ми багато читали. Улюбленою класикою був Дюма з мушкетерами, дуже любила екранізацію цього роману. Ще «Фанфан-тюльпан», «Маска Зорро» – їхні герої надихали мене. Хотілося бути схожою на них, зі шпагою в руках, але духу не вистачало підійти до тренера та записатися до секції, – згадує Лариса Іванівна.
У 1988 році наша героїня переїхала з батьками жити до Запоріжжя, тут вона вступила до технічного університету на інженера-електромеханіка. І перше, що трапилося дівчині на очі – запис до секції з фехтування. Сама доля підморгувала їй! Рішуче пробивши стіну сумнівів, Лариса виконала давню мрію, знайшовши улюблену справу.
Після одруження та народження доньки Лариса відклала спорт на задній план і присвятила себе родині. Потім народився синочок, і тільки коли він вже пішов до школи, поступово Лариса повернулася до спорту і продовжила розвиватись у фехтуванні, зберігаючи баланс роботи та сім’ї. Це було важко, але родина підтримувала її в улюбленій справі. І так вийшло, що донька навіть пішла по її стопах, ставши згодом бронзовою призеркою та майстром спорту України з фехтування.
Ікласті запоріжці з рапірою
Пройшовши свій шлях до успіху у фехтуванні, Лариса Іванівна вирішила ділитись своїм досвідом з іншими. У 2012 році вона створила дитячу лігу фехтування в Запоріжжі, на сьогодні її учні займають призові місця у всеукраїнських змаганнях. Взагалі, наша героїня каже, що останні кілька років цей вид спорту повертає свою актуальність та затребуваність, адже спортивні заняття роблять життя дітей та підлітків насиченим і надають можливість знаходити друзів навіть серед мешканців інших міст країни. А серед запорізької молоді є дуже талановиті спортсмени, наприклад, як Микита Гумеров, який у свої 22 роки став майстром спорту та чемпіоном України з фехтування.
– Я поки не можу сказати, що на всеукраїнських турнірах запорізькі фехтувальники показують себе найсильнішими, але ми однозначно «зубасті» та з бойовим характером, властивим козацькому роду. Наприклад, на турнірі в Ужгороді мій 12-річний учень Аверін Єгор давав відсіч фехтувальникам, які були на 3 роки старші за нього, – з гордістю розповідає Лариса Іванівна.
До пандемії в Запоріжжі навіть проводили великий турнір з фехтування, який зібрав понад 200 дітей та підлітків зі всієї України. В турнірі брало участь 7 областей нашої країни. Ледь встигли його провести, і потім всіх охопило випробування на витривалість – почався перший локдаун. Але це не зупинило спортсменів – вони продовжували заняття онлайн. Здавалося неможливим проводити дистанційні заняття з фехтування, адже це потребує фізичного контакту. Але задля того, щоб учні не зупинились в розвитку, запорізькі тренери ненав’язливо вигадували різні можливості – знімали відео з прийомами, проводили конкурси і навіть малювали. Другий локдаун у квітні 2021 пройшов легше, адже як тренери, так і учні вже мали досвід, як працювати онлайн.
Наші запорізькі фехтувальники навіть взяли участь у всеукраїнському конкурсі «Олімпійська писанка 2021», який влаштував олімпійський комітет. Цей проєкт проводиться з метою популяризації спорту та фізичної культури, здорового способу життя; сприяння розвитку творчості, художньої майстерності, креативності і виявлення талантів; створення в традиційній для України техніці писанкового розпису творів з використанням олімпійської тематики, популяризації цінностей (дружби, поваги, досконалості, чесної гри); сприяння комунікації з українськими діячами спорту і мистецтва. Так ось, 2 запорізьких фехтувальники Лібенко Арсеній та Ісаєва Богдана стали переможцями цього конкурсу, що показує багатогранність наших спортсменів. Спорт – це розвиток не тільки фізичний, а й духовний.
Читайте також: Запорізький воїн АТО створив соціальне підприємство
