Скоро початок нового навчального року. Для дітлахів це перший в житті шкільний рік, перші складні випробування, перший крок до дорослішання…
Питання адаптації першокласників завжди було актуальним як для самих дітей, так і для їхніх батьків. Адже сьогодення висуває високі вимоги до шкільної готовності дитини.
Саме з цього приводу ми зустрілись з дитячим психологом Наталією Вікторівною Ніколаєнко.
– Чому так важливо готуватись до школи?
– Школа передбачає як емоційне так і фізичне напруження дитини. Шестирічній особі важко висидіти чотири уроки, дотримуватись правил, робити те, що не завжди хочеться… З боку фізичної готовності велике значення має витривалість, міцність хребта та кисті робочої руки.
Існує багато методик діагностування фізіологічної готовності дитини. Наприклад, одна з ознак достатньої зрілості дітлахів – випадання молочних зубів. У більшості це відбувається саме в 5-7 років. Ще сьогодні набув популярності філіппінський тест: якщо дитина здатна однією рукою через голову дістати до протилежного вуха, вона достатньо розвинена для шкільного навчання.
Що стосується психологічної готовності. Перша ознака, що дошкільняті можна йти до школи – вияв пізнавальної активності: малюкові хочеться дізнатися нове, виникає бажання читати, рахувати, писати…
– А як саме батьки можуть зрозуміти, що дитину можна сміливо віддавати до школи?
– Батьки помітять такі зміни у поведінці, коли дитя саме ставить безліч запитань, просить навчити, розповісти: «Яка це літера, а яка це?» Дитина стає не тільки більш допитливою, але й стараннішою, наполегливішою, більш посидючою. Коли малюк хоче йти до школи не лише ради того, щоб подобатися мамі гарними оцінками або через престижність статусу школяра як дорослішої людини, а тому, що їй цікаво пізнавати нове. Тут йдеться про мотивацію до навчання.
Крім цього, існує багато літератури для попереднього тестування дітлахів, яке може показати прогалини у знаннях та допоможе спрямувати підготовку до школи у потрібному руслі.
– Що ж робити батькам, якщо за віком дитині вже пора до школи, а психологічно і фізично вона ще не готова?
– У дошкільнят має бути достатньо розвинена ерудиція і пізнавальні процеси – пам’ять, мислення й увага. У переважної більшості дітлахів пам’ять гарна, світла і чиста, бо вона не «засмічена» різною зайвою інформацією. Але, як і увагу, її також потрібно тренувати. Діти добре запам’ятовують здебільшого мимовільно якісь яскраві та емоційно забарвлені моменти. У школі ж потрібна інша пам’ять – довільна, коли потрібно сконцентруватись зусиллям волі. Саме на це звертають особливу увагу при підготовці до школи.
Дуже важливо пам’ятати, що краще додатковий рік провести в інтенсивній підготовці, налаштуватися, дати дитині підрости фізично і морально, ніж тягти її до школи тоді, коли малюк ще не готовий. Адже якщо дитина з першого класу буде відчувати дискомфорт, неуспіх, страх, це може спричинити не лише негативне ставлення до школи, а й призведе до неврозів, соматичних захворювань, сформує низьку самооцінку та викривлений світогляд…
– Зараз стало модним у школах приймати учнів до першого класу через співбесіду з цілою комісією у складі завуча, психолога і класовода.
– Дійсно, у такій ситуації дитині важко не розгубитись. Тому дуже важливо, щоб атмосфера тестування була доброзичливою, у присутності батьків. І, звичайно, якщо дошкільня має стабільний емоційний стан і достатні знання, то вона витримає іспит. Але мама й тато повинні бути завжди поруч. Підбадьорити дітлаха, не сварити, якщо щось не вийшло, бути справжніми друзями.
– Складається враження, що до першого класу йде не тільки дитина, а й її батьки.
– Ви маєте рацію. Школа – це випробування для всієї родини. Тому готовність дошкільняти, їхні мотивація і настрій, а також ставлення до школи, до вчителя, до уроків у великій мірі залежать від батьків. Мама й тато – це взірець для малюка, це його надійний «тил». Тож, я бажаю всім батькам першокласників здоров’я, терпіння, батьківської мудрості і любові.
