Найкращі мисливці на покемонів Запоріжжя змагалися у Дубовому гаю 20 серпня. Половити віртуальних монстрів у грі «Pok?mon Go» до парку прийшли діти та дорослі. Спочатку учасники хизувалися знаннями всесвіту покемонів, створювали тематичні малюнки, а потім рушили у мандрівку парком. Метою подорожі було назбирати за годину якомога більше монстрів та покеболів – контейнерів, де тримають тих звірюк.
«Ми граємо відносно недавно, десь місяць-півтора, але вже встигли наловити майже 150 покемонів. Нажаль серед них не було якихось унікальних чи рідкісних, але кількість теж серйозна. Впевнена, що зібрали б набагато більше, якби могли приділяти грі більше часу. Поки вдається полювати лише 3-4 години на день», – говорить п’ятнадцятирічна Віка, яка зі своїм другом прийшла позмагатися за звання кращого покомонолова.
Взагалі, «Pok?mon Go» – гра, в яку краще грати разом. Набагато веселіше ловити віртуальну потвору великою купою. Тим паче, друг завжди порадіє новому «улову», і разом простіше протистояти мисливцям на телефони.
Звісно, на перший погляд може здатися, що граються в цю цяцьку виключно школярики, але це не так. Перемога дісталася двом Олександрам, яким більше двадцяти років. Олександр Рафан зайняв перше місце, зібравши за годину 22 покемони, він отримав сертифікат на виготовлення фотомагнітів на сто гривень. Олександр Лєбєдєв за той же відрізок часу зібрав 45 покеболів і конвертував їх у сертифікат на 75 гривень. Учасники яким не вдалося завоювати призові місця брали публіку своїм екстравагантним виглядом.
«Pok?mon Go» – це мобільна відеогра, випущена компанією Nintendo. Метою гри якраз і є збирання покемонів за допомогою доповненої реальності. Простіше кажучи, ви вмикаєте додаток на своєму смартфоні та гуляєте по місту, збираючи монстрів у різних, іноді неочікуваних місцях, як то пам’ятки культури чи навіть церква.
Цікаво, що офіційно скачати гру можна лише у декількох країнах, але провівши нехитрі маніпуляції зі своїм гаджетом можна користуватися додатком у будь-якій точці світу, звісно, якщо вас не лякає звання пірата. А так, як воно не лякає нікого, у тому числі і запоріжан, вони наповну збирають покемонів, і навіть влаштували змагання.
Багато хто їх ловить, але ще більше навіть не уявляє, що то таке. «Покемон» – це медіа-бренд який був створений ще у 1996 році у Японії. Спочатку він існував у вигляді комп’ютерної гри, а вже потім почався випуск супутніх товарів – іграшок, японських коміксів та аніме. Усі ці штуки розповідали про вигаданий світ, де люди жили поруч з покемонами, що з англійської перекладається як кишеньковий монстр. У тому вигаданому світі люди ловили цих істот та тренували їх для змагань. Попередній пік популярності цього явища в Україні був у 2003 році, коли по телевізору йшов мультик про покемонів, а всі масово колекціонували фішки з цими казковими звірами. Після завершення мультику закінчився і ажіотаж. Українці тихо-мирно прожили без покемонів цілих тринадцять років, аж поки людство не побачило її – «Pok?mon Go».
Молоддю, яка постійно «сидить» в телефоні вже давно нікого не здивуєш. Гаджет уже так міцно засів у нашому житті, що без нього не уявляється ні поїздка у транспорті, ні прогулянка у парку. Але останнім часом від людей, які йдуть із телефоном часто можна почути якісь дивні незрозумілі слова. Ратата, Діглет, Катерпі – може здатися, що молоді люди сваряться якоюсь іноземною мовою чи шепчуть старовинні прокльони. Іноді навіть можна побачити поважного пана в діловому костюмі та на дорогій машині, який раптово зупиняє свій транспорт, вибігає на дорогу, дістає смартфон і кричить: «Нідоріно!». Він нікому не телефонує, він просто ловить чергового покемона.
«Pok?mon Go» дійсно крута гра. Такою її роблять не технічні особливості та механіка гри. Крута вона тому, що змушує відірватися від диванчика та йти ходити, ходити багато кілометрів, дуже багато кілометрів. У процесі ходьби не тільки покращуються фізичні показники, а ще пізнається місто, у якому ти живеш, знаходяться нові друзі. Тому якщо ваша дитина впіймала у хаті покемона не викликайте священика, не ведіть її до психолога, просто нагадайте їй правила дорожнього руху та хай вирушає пізнавати світ і хтозна, може завтра вона впіймає пікачу.
Максим Савченко, фото автора
