Сьогодні відзначає своє 75-річчя знаний у Запорізькому краї Олександр Федорович Білоусенко – народний депутат України першого скликання, заступник та перший заступник голови виконкому Запорізької обласної ради у 1981-1992 роках.
– 75 років пролетіли, як один день, – посміхаючись, каже Олександр Федорович, – день, насичений подіями, спресований складним, неоднозначним…
А народився він у селі Успенівка Бердянського району.
Трудову діяльність розпочав 1956-го в котломонтажному управлінні м. Запоріжжя.
Після закінчення Оріхівського сільськогосподарського технікуму працював головним механіком колгоспу «Світанок», що на Бердянщині. Водночас навчався в Мелітопольському інституті механізації сільського господарства.
Обирався першим секретарем Андріївського районного і Токмацького міського комітетів комсомолу, першим секретарем Токмацького міського комітету партії, завідувачем відділу легкої та харчової промисловості Запорізького обкому партії.
Під час роботи в Токмаку за його ініціативою і участю споруджено міський будинок культури, дитячі комбінати, школи, лікувальний комплекс, завершилася реконструкція дизелебудівного заводу ім. Кірова із введенням нових потужностей.
Упродовж 1981-1992 років обіймав посади заступника та першого заступника голови Запорізького облвиконкому, одночасно очолював планову комісію, а невдовзі – головне планово-економічне управління виконкому. Цього ж періоду за безпосередньої участі Олександра Федоровича розроблено й реалізовано програми економічного і соціального розвитку села, економії ресурсів, будівництва житла, водопостачання. Цього ж часу було побудовано і введено в експлуатацію десятки, сотні об’єктів, що вирішували питання із забезпечення сільських мешканців житлом, школами, дитячими садками, лікувальними закладами тощо.
Значних зусиль Олександр Білоусенко доклав до вирішення питань, пов’язаних із технічним забезпеченням газифікації регіону. З введенням магістрального газопроводу Шебелинка – Дніпропетровськ – Кривий Ріг – Ізмаїл – Енергодар – Мелітополь (вартістю 53 млн. карбованців), що з’явився у нашій області, були газифіковані міста Бердянськ, Мелітополь, Токмак, Енергодар, сотні сіл та селищ.
У рамках цього великого проекту в південній частині м. Запоріжжя саме за пропозицією Олександра Федоровича було побудовано газорозподільну станцію № 3, з пуском якої було вирішено питання стабільного забезпечення газом комунально-побутових потреб обласного центру. Можна з упевненістю говорити, що завдяки цьому й у „нові часи” при будь-яких коливаннях тиску в газогонних мережах запорізькі споживачі цього майже не відчувають.
До всього цього, як і до багатьох інших питань життєдіяльності області, був безпосередньо причетний О. Ф. Білоусенко як завідувач галузевого відділу обкому партії, як один із керівників Запорізького облвиконкому (1977-1992 роки), як народний депутат України і депутат облради.
1988-1990 років за ініціативою Олександра Білоусенка як експеримент була розроблена й реалізована нова схема управління народним господарством області.
1990 року Олександра Федоровича обрано народним депутатом України першого скликання.
У Верховній Раді він очолював підкомісію постійної комісії Ради з питань економіки, бюджету, планування і цін. Неодноразово обирався депутатом Запорізької обласної ради. З 1994 по 2002 рік – незмінний голова постійної комісії обласної ради з питань бюджету.
З 1992 року працював у банківській системі. Протягом 10 років очолював Запорізьку обласну дирекцію банку «Україна», а з квітня 2002 року – Запорізькі дирекції банків «Аваль» та Ерсте Банк.
За сумлінну, довголітню працю, високу професійність Олександр Федорович нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «За заслуги» II та III ступенів, медалями «За доблесну працю», «Ветеран праці», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР і Почесною Грамотою й Грамотою Верховної Ради України. Має почесне звання «Заслужений економіст України».
О. Ф. Білоусенко – почесний доктор Запорізького національного університету, Почесний громадянин м. Токмака.
Нагороджений Знаком «За заслуги перед Запорізьким краєм» I ступеня.
Олександр Федорович – віце-президент Запорізького обласного Союзу промисловців і підприємців (роботодавців) «Потенціал», співголова групи радників при голові Запорізької облдержадміністрації.
Незадовго до свого 75-річного ювілею Олександр Білоусенко став членом Національної спілки журналістів України. Його творча співпраця з нашою газетою «Запорозька Січ» триває багато років. Особливо читачам міського часопису пам’ятна його публіцистична стаття «Роздуми про Україну, яку ми проголосили і яку будуємо».
– Часто задумуюсь, в особливості теперішнього часу, – розмірковує Олександр Федорович, – про свій давній родовід: Білоусенків, Новицьких, Задирак, Ковбас, Дузів… Сягає він сивих часів. Тут і запорозькі козаки, і греки, і ногайці… Волелюбні степовики! На схилі віку задумав написати книгу про свою велику рідню, розкидану всією Україною, є вона і в Нідерландах, США, Ізраїлі, Росії, Білорусі, Латвії, Польщі.
…У рік його народження з моторошною цифрою 1937 за рішенням горезвісної «трійки» розстріляли молодшого брата діда Олексія, Никифора Івановича. Мамина родина була розкуркулена й позбулася не лише даху над головою, але й всенького майна, нажитого важкою працею. Дідусь Іван Пилипович Ковбаса (мамин батько) поневірявся у наймах, створивши родину, разом із дружиною і дітьми забезпечував скромний достаток, пройшов непрості випробування фронтами Першої світової війни… Під час колективізації, розкуркулювання не витерпів знущань бездушної влади, помер у неповні 55 літ… 1932-1933 років голодною смертю померли батько й мати тата – Федора Панасівна й Олексій Іванович, старший брат діда – Василь Іванович. Безліч односельців забрав жахливий Голодомор…
А страшної пори нацистської окупації маленьке хлоп’я Сашко був поранений і контужений, у правій нозі дитини опинилось кілька десятків осколків.
– Дитинства у мого покоління не було, його украли війна та повоєнна розруха… Нас нині йменують «дітьми війни» з якимось принизливим статусом…
І такі думки обсідають голову Олександра Федоровича…
– На порозі 75-річчя, – зізнається ювіляр, – без вдаваної скромності щиро пишаюсь, що був причетним до сотень, тисяч справ, вирішення яких поліпшило життя моїм землякам. Введені в експлуатацію мільйони квадратних метрів житла, дитячі садочки, школи, лікарні, магістральні газопроводи, водоводи, шляхи, побудовані й реконструйовані підприємства – це той доробок, до якого мав безпосереднє відношення. Радію, що розростається наша велика сім’я, дорослішають діти, онуки, підростають правнуки. З дружиною Тамарою Олексіївною нещодавно відзначили 51 річницю подружнього життя і надалі розраховуємо на найдорожчі в житті дарунки: від дітей – онуків, від онуків – правнуків. Бога прошу, щоб дав мені наснаги принести ще чимало корисного рідній країні, любій родині.
Ми ж тепло зичимо добродієві Олександру Федоровичу нових ювілеїв, щедрот у всьому.
Фото Володимира ШЕРЕМЕТА
