Сімейна пара із Запоріжжя Олексій та Аріна перенесли страшну хворобу під час поїздки закордон
Подружжя наприкінці жовтня літаком із Києва вирушило до Мюнхена. Це не була туристична подорож – Олексій їхав по роботі, дружина за компанію на кілька днів, подивитися місто та здійснити шопінг. Проте у їхні плани втрутився коронавірус. Як це, захворіти на цю страшну у прямому та переносному сенсі хворобу за кордоном, і скільки це коштувало нервів та грошей, читайте у їхній розповіді кореспонденту «Запорозької Січі».
За день до вильоту ПЛР-тест в київській лабораторії Сінево в обох був негативним.
– Вівторок та середу ми гуляли Мюнхеном, нічого не передвіщувало хворобу, хоча в мене трішки першило в горлі, – розповідає Аріна. – В четвер ввечері піднялася температура до 37,8, наступного дня – до 38. У мене був квиток на літак на суботу, чоловік мав залишитися, щоб з напарником по роботі поїхати на автомобілі до Італії.
У Німеччині в аптеках експрес-тести на ковід коштують 25 євро, для місцевих мешканців – безкоштовні. Коли тест у жінки виявився позитивним, аптекар направив її в ПЛР-центр підтвердити результат (ПЛР-тест коштує 75 євро).
– Мені стало реально зле, коли побачила, що тест позитивний. Трохи не знепритомніла від страху та розпачу. Ми вже не молоді, імунітет не найкращий, страховки немає. До того ж треба буде купувати новий квиток на літак, жити тут у готелі за власний кошт… Але мій чоловік, в якого, до слова, тест виявився негативним, запевнив, що він мене не полишить одну, і ми разом проведемо ізоляцію та поборемо хворобу, – розповіла Аріна.
З Департаменту здоров’я Німеччини на електронну пошту Аріні надіслали попередження про заборону пересуватися містом і необхідність негайної ізоляції. Місцем реєстрації подружжя був готельний номер, тож 14 днів вони повинні були провести разом на 12 квадратних метрах. Виходити було заборонено – про що повідомив телефоном Департамент охорони здоров’я та за чим пильно стежив персонал готелю. До речі, працівники готелю з розумінням та увагою поставилися до запоріжців. Запитували, чи не потрібно чогось, та навіть пішли назустріч і зробили знижку 35%. (До слова, номери в готелях Мюнхена коштують від 80 до 120 євро за добу перебування).
В номері наших героїв був холодильник, чайник, чашки. Лікаря запоріжці не викликали, адже це дороге задоволення. До того ж швидка, виклик якої коштує 200 євро, приїде лише якщо людина втратила свідомість чи має ускладнення дихання. (Для довідки, вартість рентгену легень в Німеччині від 85 євро, а комп’ютерної томографії легень – від 789 євро). Таких показань у запоріжців не було.
Тож лікувалися ібупрофеном та БАДами, які Аріна полюбляє і взяла на всі випадки життя (куркумін, таурін, вітаміни С, Д3, цинк, протефлазід, протеолітичні ферменти). В місцевій аптеці все ж таки довелося замовити доставкою АЦЦ, лізин, вітаміни групи В та пробіотики, бо ковід у них був із симптомами розладу кишківника (лікарі нагадують, що самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я, – прим. авт.). Подружжя каже, що замовлення обійшлося їм у 100 євро, і доставляли його аж 4 дні.
Коли на 8-й день хвороби в Аріни ввечері знову піднялася температура більше 38 градусів, вона запанікувала і зателефонувала в Україну сімейному лікарю. Та її заспокоїла, що таке можливо, і що вона чує, що дихання нормальне, отже все буде добре. В Олексія перебіг хвороби був у легкій формі.
– Мені здається, що головне, через що люди тяжко хворіють, це паніка та страх, – каже Аріна. – Слова фахівця якимось магічним чином вплинули на мене і я почала одужувати. А ще лікар сказала, що якби я була вакцинованою, то високої температури не було б.
Цікаво, що через тиждень хвороби Аріна та Олексій у себе в готельному номері зробили само-тести на ковід. І в обох він був негативним. Проте виходити з готелю їм заборонялося рівно 2 тижні. Якщо б вони були вакцинованими, то через 48 годин зникнення симптомів ковіду можна здати тест, і якщо він негативний, то подальша ізоляція не потребується.
Стосовно харчування в ізоляції, Аріна розповіла, що доводилось викручуватись.
– На 3-й день нам захотілося гаряченького супчику, тож довелося освоювати через інтернет німецьку доставку Walt. Доставка у них коштує від 1,9 євро до 3,9, в залежності від відстані. Потім дізналися, що є доставка з продуктового магазину від 39 євро безкоштовно. Тоді вже ми закупилися по повній: овочі, фрукти, мюслі, молоко, хліб, масло, кава, декілька видів горіхів, ковбаса різних видів (в Німеччині вона вся розфасована по 100 г – дуже зручно). В чашках заварювали сосиски та пюре швидкого приготування – такий в нас був обід. Поки були на ізоляції, у цьому магазині робили замовлення 3 рази на загальну суму 150 євро, – розповіла жінка.
Зізнаються, що в останні дні було дуже нудно.
– В перший день після хвороби, коли пішли робити тест, було навіть трішки страшно вийти з номеру у невідомий світ. Від свіжого повітря, фізичного навантаження втома наступила дуже швидко. Йшли повільно, шукали, де випити кави. Ніколи не забуду ту першу чашку кави на свободі! – розповідає Аріна.
За її словами, взагалі в Мюнхені люди по вулицях ходять без масок, а в магазинах їх надягати обов’язково.
– Цікаво те, що коли ми улітали з Німеччини, в аеропорту ніхто не перевіряв наявність ПЛР-тестів на ковід. В Києві – перевіряли. Але якби у нас їх не було, то просто треба було б завантажити додаток «Вдома», – зазначила Аріна.
Поспілкувавшись із Аріною та Олексієм, зробила висновок, що подружжя ставиться до своєї хвороби, яка сталася на чужині, як до якоїсь пригоди – навіть медового місяця, точніше полумісяця. І добре те, що добре кінчається.
Читайте також: Запоріжанка розповіла про перебіг пандемії в Німеччині
