Жителька Запоріжжя Світлана працювала лікарем під час спалаху коронавірусу у Німеччині та розповіла цікаві подробиці зі свого життя

Як люди ставляться до карантинних обмежень, які складнощі у роботі лікарем за кордоном, та що німці думають про щеплення – дізнавалася «Запорозька Січ».

– Як люди за кордоном ставляться до власної безпеки?

– Як людина, яка жила у спалах пандемії за кордоном, можу сказати, що там люди дуже боязливі – не те що в Україні. Тобто якщо у нас заходиш до магазину, то можна побачити, що хтось на підборіддя маску спускає, чи взагалі можуть не вдягати. А там люди не заходять до закладу чи установи, не вдягнувши маску, бо усі бояться підчепити вірус. Хоча навіть така педантичність з їхнього боку не завжди допомагає, і захворюваність на коронавірус все одно є.

Під час спалаху вводили комендантську годину, також певний час тоді не можна було відходити від місця проживання на понад 30 км. Працювали тільки продуктові магазини й супермаркети з речами першої необхідності.

– Як проходила робота під час пандемії?

Коли був спалах пандемії, ми працювали в дуже напруженому режимі. Від маски боліла голова, й сліди «мотузок» маски майже не сходили, адже сильно натирало. Засоби індивідуального захисту видавали щодня у необмежній кількості. Потім їх замінили на такі собі «респіратори». Але все одно дуже важко фізично виходити у них весь день. Якщо людина не підготовлена, то це взагалі жах.

Цікаво, що навіть якщо немає людей поблизу, у лікарні потрібно вдягати маску – її надягали навіть у їдальні. Проте, коли ти сідаєш за стіл обідати разом з іншим медперсоналом, маску можна зняти. І тільки через певний час керівництво лікарні встановило прозорі перегородки у їдальні, аби у разі чого не наражати інших на небезпеку.

Наша лікарня знаходилася недалеко від кордону з Чехією, тому деякі лікарі щоденно приїздили на роботу звідтіля. На кордоні було дуже важко іноземним працівникам. Хоча і швидкі тести на коронавірус були безкоштовними, все одно клопотів вистачало. Так, якщо термін чинності тесту закінчувався у неділю, а в понеділок треба на роботу, доводилося передчасно їхати та робити тестування.

Складнощі були у лікарні з медичним персоналом. Людей не вистачало. Так, якщо лікарі з України та інших держав не склали мовний екзамен з якихось причин, але розуміли мову і були в змозі працювати, у якості винятку їх залишали ще на рік й надавали дозвіл на роботу.

Був випадок, коли захворіло кілька співробітників – так ненадовго закрили усю клініку. Проте ніякої сильної втрати заробітної плати не було. Кожен лікар отримував 60% ставки, й нам виплатили разову грошову допомогу. Разова допомога призначалася за кількістю часу роботи у лікарні. Наприклад, хто працював більше кількох років – отримав близько 600 євро, а якщо кілька місяців – близько 200.

– Яка ситуація зі щепленнями?

– Люди свято вірять у те, що говорить Уряд. І якщо спочатку були якісь сумніви, які люди прямо висловлювали та відмовлялися вакцинуватися, то зараз справи зовсім інші. Спочатку пріоритет був вакцинувати найбільш вразливі верстви населення – людей похилого віку. Потім під категорію «обов’язково» потрапили лікарі, оскільки саме ми найбільше контактуємо із захворілими. Звичайно, що, як і всюди, в Німеччині є й ті, хто проти щеплення, але на сьогодні їх – меншість, і вони все одно ходять в масках та дотримуються усіх карантинних вимог.

Читайте також: У Запорізькій області ще близько півтори тисячі людей захворіли на коронавірус