Запорізька область – багатонаціональна, тож у ХІХ – на початку ХХ ст. на її території почали масово з’являтись кам’яні християнські храми різних течій
Найпоширенішими з них були православні церкви. У великих містах зі значними католицькими та протестантськими громадами з’явились відповідні храми. У менонітських колоніях діяли молитовні будинки або кірхи. Розповсюдженими були й іудейські релігійні центри – синагоги
Але з приходом радянської влади все це нещадно знищувалось. Так, у спаплюжених храмах віри влаштовувались комори зерна, сховища хімікатів, тощо… Та лише з набуттям незалежності України почалося відновлення релігійних громад регіону, а також храмів.
Свято-Покровський кафедральний собор![Свято_Покровский](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Sviato_Pokrovskyj.png)
Головною окрасою історичної частини Запоріжжя був Свято-Покровський собор, зведений у 1886-1890 рр. на місці старої кам’яно-дерев’яної церкви. Він побудований у російсько-візантійському стилі, що увійшов у моду в першій половині ХІХ ст. завдяки відомому архітектору Костянтину Тону. Яскравою ознакою стилю стало запозичення окремих елементів і прийомів з давньоруської архітектури. Наприклад, класичні церковні куполи замінювали «шатрами». Проєкт п’ятиголового шатрового собору у 30-х рр. ХІХ ст. став типовим і знайшов чималу популярність. «Близнюки» Олександрівського собору прикрашали багато міст, як-от Санкт-Петербург (Благовіщенська церква), Кам’янець-Подільський (Георгіївська церква) тощо.
Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. церкву закрили. Дзвони віддали на металобрухт, куди поділи ікони – невідомо. Через 10 років собор був зруйнований.
У 1993 р. розпочалися відновлювальні роботи, якими керував запорізький архітектор Дмитро Романов. Під час відновлювальних робіт були виявлені могила священика і останки німецьких воїнів, похованих біля собору під час окупації 1941–1943 рр. У 2007 р. відновлений собор відкрив свої двері для парафіян.
Храм Преподобного Мученика Андрія Критського![Храм_Андрiя_Критс_кого_2](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Khram_Andriia_Kryts_koho_2.jpg)
![Храм_Андрiя_Критс_кого](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Khram_Andriia_Kryts_koho-1024x741.png)
Храм зведений у 1890 р. у селі Мар’ївка (Запорізький район), заснованому ще наприкінці XVIII ст. запорозькими козаками. Його назва пов’язана з ім’ям візантійського священнослужителя, поета Андрія Критського, який жив у VII–VIII ст.
Андрій Критський виступав з критикою політики іконоборства візантійського імператора Костянтина Копронима (741–775), за що зазнав переслідувань і помер дорогою до місця катувань. У 2005 р. храм було реставровано, оновлено настінні розписи.
Іллінська церква (с. Тернівка, Вільнянський район)![Iллiнс_ка_церква](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Illins_ka_tserkva.png)
Вона була заснована у 1904 р. на землях Василя Протопопова. Храм цікавий розписом, що частково зберігся на його стінах і склепіннях. Мистецтвознавці цей розпис відносять до знаменитої школи Віктора Васнєцова – автора відомих фресок у Володимирському соборі (м. Київ), храмі Спаса на Крові (м.Санкт-Петербург, Росія), храмі-пам’ятнику Олександра Невського (м. Софія, Болгарія) і т.д. Богослужіння в храмі тривали недовго. Вже у 1931 р. церкву закрили, її будівля була переобладнана на сільський клуб. Фрески частково покрили товстим шаром тиньку, частково закрили дерев’яними панелями.
Сьогодні в Іллінській церкві можна побачити розпис початку ХХ ст. із зображенням сцен євангельської Таємної Вечері, вигнання з раю, Страшного суду, жертвоприношення Авраама та інших.
Свято-Михайлівський монастир (с. Верхній Токмак, колишній Чернігівський район)![Свято_Михайлiвс_кий_монастир](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Sviato_Mykhajlivs_kyj_monastyr.png)
Храм Архістратига Михаїла, побудований у 1863–1873 рр., є єдиною культовою спорудою Чернігівського району, що дійшла до наших днів у первозданному виді. Храм зведений у стилі неокласицизму. У 30-ті роки його намагалися зруйнувати, але стіни встояли. Служби у храмі не припинялися аж до 1960 р., після чого там влаштували сховище отрути та хімікатів. У 80-х роках ХХ ст. будівлю церкви було вирішено віддати під історичний музей. Завдяки цьому рішенню вдалося зберегти святиню до наших днів.
У 2008 р. тут створено Свято-Михайлівський жіночий монастир. Головною святинею монастиря вважають Животворний Хрест.
Менонітська кірха XIX ст. (с. Кутузівка, колишній Токмацький район)![Менонiтс_ка_кiрха](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Menonits_ka_kirkha.png)
Між Молочанськом і Токмаком причаїлося невелике село Кутузівка – в минулому менонітська колонія Петерсхаген. Колонія заснована вихідцями з Пруссії у 1805 р.У центрі села збереглася культова споруда менонітських переселенців – будівля кірхи 1892 р. Менонітський молитовний будинок побудований у формі базиліки у псевдоготичному стилі. Вікна, вписані у високі стрілчасті арки, розділені двоступеневими контрфорсами. У 1999 р. за ініціативи Франка та Нетті Диків культову споруду було відреставровано і сьогодні там здійснюють богослужіння.
Спасо-Преображенська церква (с. Кінські Роздори, Пологівський район)![Спасо_Преображенс_ка_церква](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Spaso_Preobrazhens_ka_tserkva.png)
Проїжджаючи трасою Запоріжжя – Маріуполь, мимоволі звертаєш увагу на величну будівлю церкви, що височить над селом Кінські Роздори. Церква на цьому місці (спочатку дерев’яна, а потім і кам’яна) стояла ще з 1794 р. Нинішня ж була збудована у 1895–1898 рр. у формі корабля. Це один з найдавніших типів у храмовій архітектурі. Всі частини храму – притвор із дзвіницею, трапезна, центральна частина і вівтар витягнуті вздовж однієї лінії, дійсно нагадуючи обрисами корабель.
За понад столітню історію кінсько-роздорівська церква не діяла лише 27 років. Тут частково збереглися внутрішні і зовнішні розписи кінця XIX століття. Сьогодні, як і століття тому, двері Спасо-Преображенського храму гостинно відкриті для вірян.
Церква Святої Трійці (с. Дівнинське, колишній Приазовський район)![Церква_Святоi_Трiйцi](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Tserkva_Sviatoi_Trijtsi.png)
Село Дівнинське засноване албанськими переселенцями у 1861 р. на місці ногайського аулу Таз («чан», «чаша»). У 1906 році ними була побудована Свято-Троїцька церква. Храм має хрестовокупольне планування і риси неовізантійського стилю в архітектурі. Після приходу радянської влади він був частково зруйнований. Остання служба там відбулася у 1937 р. Подейкують, що перед закриттям храму віряни зняли всі ікони і сховали у церковних підвалах.
Сьогодні церква Святої Трійці відновлюється силами місцевої громади. Цеглу для відновлення дзвіниці взяли зі старого млина біля с. Білоріченське.
Лютеранська кірха Христа Спасителя (м. Бердянськ)![Лютеранс_ка_кiрха](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Liuterans_ka_kirkha.png)
Це єдиний діючий лютеранський храм на Південному Сході України. Він зведений у 1901-1903 рр. лютеранською громадою, що у ті далекі роки налічувала близько 180 осіб. Неоготична архітектура приковувала погляди парафіян туди, де на високій башті височів хрест. Стрілчасті арки і вітражні вікна створювали особливу атмосферу. Зліва від кірхи громадою було училище. У 30-ті роки храм перестав приймати парафіян, а під час Другої світової війни сильно постраждав. Після війни обидві будівлі комплексу віддали в розпорядження місцевій школі. У 2007 р. будівлю кірхи повернули лютеранській громаді. Вона відновлюється.
Караїмська кенаса (м. Бердянськ)![29751_800x600_6](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/29751_800x600_6.jpg)
Наприкінці ХІХ ст. у Бердянську проживало понад 100 караїмських родин. Ще у середині ХІХ ст. на кошти громади була побудована караїмська синагога, а у 1899 р. на цьому місці з’явився новий молитовний будинок – кенаса. Вона побудована у мавританському стилі. У 1920-ті рр. кенасу закрили, а її майно розпродали. Сьогодні робляться спроби повернути будівлі її культове призначення.
Свято-Троїцька церква (м. Приморськ)![Свято-Троiц_ка_церква](http://sich.zp.ua/wp-content/uploads/2021/01/Sviato-Troits_ka_tserkva.png)
Троїцька церква є пам’яткою архітектури державного значення, єдиним в області зразком архітектури раннього класицизму. Це одна з найдавніших церков регіону. Вона була побудована на кошти місцевого поміщика генерал-лейтенанта Василя Орлова-Денисова у 1814-1836 рр. на честь перемоги у Французько-російській війні 1812 р. Тоді ж церква була розписана майстрами іконопису. 1930-ті рр. стали воістину трагічними у долі Свято-Троїцької церкви. Двоярусна дзвіниця була розібрана, а будівлю самого храму перетворили на склад. Унікальні розписи були приховані під товстим шаром фарби і побілки. У 1991 р. будівлю повернули православній церкві. З того часу розпочалася реставрація – була відновлена дзвіниця і зовнішній вигляд храму, а фахівцям-реставраторам вдалося врятувати частину розписів початку XIX ст. Храм поступово стає місцем паломництва.