Запорізькі журналісти завершили візит в рамках престуру в громади-партнери програми DOBRE в Чернігівській області. Побачили який досвід мешканці громад здобули від початку війни. Що зараз для полісян є пріоритетом, на кого спирається місцева влада, як обирають об’єкти фінансування? Який бізнес тут розвивають, що змінилося назавжди?

У Сновської, Корюківської та Сосницької громад багато спільних проблем, та є свої особливості. Це дуже активна молодь, це розвиток медицини й туризму. Навіть у ці часи.

Голови цих громад є членами Асоціації міст України й мають активну громадську позицію. Престур організував Український кризовий медіацентр (УКМЦ).

Сновська громада утворилася у 2016 році як район-громада. Виклик – велика територія та маленька щільність населення. Особливість Чернігівщини: кожний третій мешканець області старше 65 років. Зараз це зона можливих бойових дій, що вливає і на аграріїв, і на лісозаготівлю, і на транспортне сполучення.

Колії нікуди не ведуть

За 20 км – кордон з росією. Для полісян повномасштабне вторгнення стало чимось таким, що не вкладалося в голові. Через дорогу в багатьох – родичі, друзі, знайомі. Туди їздили на роботу. Росіяни та білоруси були частими гостями на Чернігівщині. Приїздили за покупками, відпочити. І тут – танки. Місцева влада не мала вказівок – як діяти? Як все організувати та забезпечити громаду необхідним? Все вирішувалося в режимі «дуже оперативно» та «під повну відповідальність». Про це розповіла секретар Сновської міської ради Наталія Авдієвська:

  • Громада була під окупацією 36 днів. Нас ніхто не вчив, як діяти. Підірвані мости, ворожа техніка, брак ліків та продуктів. І шалене бажання зупинити, затримати ворога. Хліб пік місцевий завод. Що могли, переправляли через річку, постійно змінюючи місце, аби не вирахували. Це був НАШ досвід. В нас героїчні люди, а ще це був і є край партизанів. Багато сіл чинили спротив. У Нових Боровичах люди завалили деревами заїзд в село. Аби помститися за «підривну» роботу, викрали старосту Анатолія Сірого. Досі не знаємо, де він…

Що війна кардинально змінила? Через Сновськ йшли залізничні шляхи на Росію на Білорусь. Ми маємо унікальне локомотивне депо, яке спеціалізується на ремонті. Війна внесла корективи в завантаження й специфіку замовлень. Проте колектив працює.  

Ставка та молодь та медицину

За грантові кошти на Сновщині вже поліпшили медичні послуги,  створили молодіжний простір САМ, хаб «Майстри Сновщини» та «Простір можливостей» для батьків та дітей з особливими освітніми потребами. Стала сучаснішою сесійна зала Сновської міської ради. Вектор потреб змінила війна, й це врахував новий етап DOBRE-2.

Спершу громада отримала обладнання для пунктів обігріву та харчування, від генераторів до великих термосів. Зараз втілюється другий етап: покращення водопостачання в селах, придбання інструментів для комунальників. Попереду – насосні станції для старостатів. Люди так само обома руками за закупівлю медичного обладнання, адже саме на такому хочуть працювати молоді лікарі.

Місцева влада розуміє, що інвестиції в громаду не зайдуть. Тому треба підтримувати свій бізнес, ініціативи. У Сновському ліцеї №1 створили  швейний коворкінг, за підтримки DOBRE купили обладнання. Також у рамках програми DOBRE погоджено проєкт «Медіа-лабораторія САМ» вартістю 420 тис.грн. (55 тис.грн – бюджет Сновської МТГ).

Молодь тут має свій голос та вплив. Так, при міському голові діє молодіжна рада. Молодь влаштовує різні заходи – культурні, спортивні, просвітницькі, волонтерить, співпрацює з ГО «Лампа».

«Сусід не зникне»

Як живе громада на кордоні з агресором? В постійному тонусі. Як почнуть новий навчальний рік? Якщо село розташоване більше ніж за 20 км від кордону, то уроки будуть змішаними. Чи є в громаді ВПО? Так, багато приїжджих з Чернігова та Харкова. На землі, з городом, вижити легше. Яке село – під постійними обстрілами? Це Єліне, де жило 200 осіб, а лишилося п’ятеро.

Чи зберегла громада свою газету? Чи має преса фінансування та незалежний голос? Чи потрібні друковані видання в онлайн-час і як доставляти газету у віддалені села? 

Місцева газета «Промінь» тримається завдяки редактору Олені Компанець та маленькому колективу. Важко, але традиційна газета людям треба. Новини – як мирна стабільність.

Як зустрінуть жителі Сновщини Перемогу? На всі сто –  грандіозним концертом на мобільний сцені. Таку сцену зі звуковим обладнанням придбали до війни. Вона ще ні разу не виступала. Артисти дуже чекають, щоб її обкатати. До війни у Сновську навіть рок-фестиваль гримів! А ще кипів туризм, бо ж чудові хвойні ліси, річка Снов.

«Ми остання громада, за нами – кордон і сусід, який нікуди не дінеться», – розуміють тут. Але репетирують та виступають без пафосу. З вікон саме лилася пісня.

Це край щирих та гостинних людей. Громада має базу покинутого житла, яке пропонують людям. Жити є де, тож приїздіть.

P. S. Окреме слово слід сказати про гостинці зі Сновська. Це цукерки з оригінальними начинками – чорнослив та бузина, насіння коноплі, соняшнику та кунжуту та багато інших. Також випускають печиво, мармелад, соки, ягоди в цукрі. Автор натуральної й дієтичної продукції – ПРАТ «Щорський завод продтоварів». Вона розлітається по України та йде на експорт. Оце рівень! Смак та якість підтверджено.

Тетяна Корінь