Востаннє випадок захворювання на дифтерію в Запоріжжі зафіксовано у 2008 році. Це був дорослий пацієнт, який після лікування одужав. Однак, не зважаючи на те, що в останні роки захворювання на території міста не реєструється, існує загроза швидкого розповсюдження цієї інфекції, оскільки відсоток вакцинованих людей від цієї інфекції не досягає бажаних 95%.
Яка ситуація з дифтерією в Запоріжжі зараз, що це за захворювання і що потрібно зробити, аби не захворіти? На всі ці питання розповідає завідувач відділення епіднагляду (спостереження) та профілактики інфекційних захворювань відокремленого підрозділу «Запорізький міський відділ ДУ «Запорізький обласний лабораторний центр МОЗ України» Ірина Макарова.
Якщо проаналізувати план виконання щеплень проти дифтерії та правця у 2017 році серед дітей, то його виконано на 84,7%, значно гірша ситуація із щепленнями проти дифтерії та правця серед дорослих, щеплено лише 50,6% від запланованих.
Дифтерія – інфекційне захворювання, яке протікає гостро та характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae (бацила Леффлера, дифтерійна паличка). Назва хвороби утворилась від грецького слова «diphthera», що переводиться як — плівка, перетинка. Джерелом збудника дифтерії є хвора людина або здоровий носій інфекції. Основний механізм передачі — повітряно-крапельний (через чхання, кашель, розмову на близькій відстані), рідше може реалізовуватись й контактний (через порізи, травми та садна). Бактеріовиділення в хворого починається з кінця інкубаційного періоду й триває до повної санації ротоглотки, у деяких випадках може формуватися вторинне носійство. При спалахах дифтерії первинними носіями можуть бути до 10 % зовнішньо здорових людей. Перебіг хвороби та пов’язаний з цим механізм передачі залежить від географічного регіону. В країнах помірного клімату (до яких належить Україна) переважно трапляються дифтерійні ураження дихальних шляхів з повітряно-крапельним механізмом передачі інфекції, в країнах субтропічного й тропічного поясів — переважно дифтерія шкіри та контактний механізм її передавання від хворого до здорового. Сприйнятливість до цієї інфекції залежить від напруженості антитоксичного імунітету. Індекс контагіозності коливається від 10 до 15 %. Сезонність — осінньо-зимова.
Розвиток хвороби
Після потрапляння дифтерійної палички в організм людини, вона виділяє екзотоксин й інші патологічні ферменти, які утворюють у даному місці вогнище запалення. Далі вогнище осідання інфекції й оточуючі його тканини покриваються фібриновою плівкою, яка на початкових стадіях виглядає як желеподібний наліт і легко знімається, але в міру розвитку наліт ущільнюється, набуває сіруватого відтінку, а при спробі його зняття з запаленої слизової виступають краплі крові. Поширення інфекції по всьому організму відбувається через кровоносні й лімфатичні судини, отруюючи організм і викликаючи ознаки інтоксикації, локальний лімфаденіт, набряк тканин, розлади серцево-судинного й нервового характеру, вражаються нирки, надниркова залоза й інші органі й системи. При цьому підвищується температура тіла, з’являється нудота, загальна слабкість, закладеність носу. При важкому перебігу хвороби розвивається набряк піднебінного язичка, дужок і мигдаликів, які звужують прохід ротоглотки. Слід зауважити, що дифтерійний екзотоксин є сильною бактеріальною отрутою, сильніше якого відмічається лише токсин Clostridium botulinum (збудник, що викликає розвиток ботулізму) і токсин Clostridium tetani (збудник, що викликає розвиток правця).
Ймовірні ускладнення дифтерії: паралічі, переважно піднебіння, голосових зв’язок, дихальних шляхів, шиї; неврити; ураження нирок; інфекційно-токсичний шок; міокардити; смерть хворого.
Лікування дифтерії
Незважаючи на те, що збудник дифтерії належить до бактерій, антибактеріальні препарати мають малу ефективність. Головне місце у лікуванні хворого на дифтерію належить антитоксичній протидифтерійній сироватці (далі ПДС), яка має властивість пригнічувати виділення в організм дифтерійного токсину. Однак, вона нейтралізує тільки токсин, що циркулює у крові і не діє на той токсин, що вже є всередині клітин. Від своєчасності введення ПДС значною мірою залежать частота ускладнень і наслідки хвороби. ПДС треба вводить негайно під час госпіталізації хворого до стаціонару. На жаль, на даний час існує проблема з наявністю цієї сироватки у лікувально-профілактичних закладах як міста, так і в цілому в країні. Тому основна роль належить своєчасній профілактиці цього захворювання, а саме специфічній профілактиці, тобто застосуванню щеплень, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин.
Вакцинація від дифтерії входить до Національного календаря профілактичних щеплень та проводиться дітям у віці 2, 4 та 6 місяців. Ревакцинація передбачена у 18 місяців, 6 років, 16 років, 26 років (надалі – кожні 10 років). Щеплення проводяться за рахунок державного бюджету і є абсолютно безкоштовними для громадян. На теперішній час лікувально-профілактичні заклади міста Запоріжжя забезпечені вакциною для проведення щеплень як дітям, так і дорослому населенню. Тому, звернувшись до Центру первинної медико –санітарної допомоги, ви зможете вчасно отримати необхідні щеплення й захистити себе і своїх дітей від такого важкого захворювання.
До неспецифічної профілактики дифтерії відноситься елементарне миття рук протягом дня, провітрювання приміщення в офісах та вдома, протирання предметів, з якими могли взаємодіяти носії хвороби.
