На початку березня на відкритій громадській медіаплатформі в Запорізькому медіацентрі пройшов «круглий стіл» за участю політиків та громадських діячів, де обговорювалися проблеми реалізації законів з декомунізації. Як відомо, 21 лютого закінчився черговий етап у прийнятті рішень щодо демонтажу пам’ятників тоталітарної доби та зміни назв вулиць. Сьогодні обов’язки з реалізації цього закону перейшли до компетенції голови Запорізької обласної державної адміністрації. Тому дискусія на «круглому столі», модератором якої була її організатор – керівник медіацентру Тетяна Орлова, стала свого роду підсумковою.

За оцінками народного депутата України, голови обласної організації товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка «Просвіта» Ігоря Артюшенка, проведену роботу в Запоріжжі та області з реалізації цього закону можна вважати успішною.

– Запорізька область не пасе задніх. Наприклад, у Полтаві з декомунізації не зроблено нічого, а міський голова самоусунувся від цього процесу. Тому, на мою думку, приблизно на 75% закон у Запорізькій області виконано, – зазначив народний депутат. – Але є ряд сіл та селищ, де керівники рад самоусунулися від цього процесу. В області близько 50 сіл не змінили назву. Тому саме до таких керівників громад від мого імені подано 23 заяви до правоохоронних органів про скоєння злочину.

Ще одним напрямом, який найближчим часом буде реалізовано політичною силою, що представляє народний депутат, стане просвітницька діяльність. За словами Артюшенка, розробляються буклети із назвами та значенням нових вулиць. І по закінченні всіх етапів декомунізації вони будуть надруковані великим накладом. У першу чергу вони потраплять до маршрутників та таксистів.

Менш оптимістичним в оцінках декомунізаційних процесів на Запорізькій землі був професор історії, член обласної й міської робочих груп з декомунізації, автор численних монографій з історії Запорізького краю Федір Турченко:

– Я б не був таким оптимістом, бо теоретично ці питання ми повинні були вже закрити. Кілька днів тому ми з Олександром Білоусенком були на засіданні обласної комісії з питань ліквідації тоталітарних символів та повернення історичних назв, де з’ясувалося, що, за неповними даними, в області ще немає рішення щодо демонтажу пам’ятників і пам’ятних знаків по 46 об’єктах! В області не прийнято рішення відносно перейменування 239 вулиць. А 140 об’єктів взагалі не були обговорені, – заявив науковець.

В оцінці причин ситуації, що склалася, Федір Турченко називає небажання деяких місцевих політиків, які прийшли до місцевих рад на хвилі популізму та загравання з виборцем, орієнтованим на минуле.

– До виборів минулої осені місцева еліта мала політичне підґрунтя, бо треба було «ублажати» пенсіонерів-виборців, які живуть в «тому вимірі». А зараз, очевидно, ця бездіяльність має інший підтекст. З цих питань буде подання до голови ОДА. Усі документи з цих топонімів готові. Є пропозиції. Найбільше таких вулиць у Приморському, Якимівському районах. У Мелітополі – 59 назв, які не прийняті міською радою. Більше того, у нашій «південній столиці» області пропонуються такі назви, що можуть спричинити конфлікт між жителями. Наприклад, пропозиція назвати вулицю Християнською, у той час як у місті є мусульманська громада, католики та інші…

Громадський діяч, народний депутат України першого скликання та член обласної й міської робочих груп з декомунізації Олександр Білоусенко зробив акцент на тому, що процеси декомунізації повинні йти синхронно з програмами розвитку української мови:

– Днями розмовляв з директором департаменту освіти і науки ОДА і заявив, що буду ініціювати створення громадського комітету з контролю виконання програми з розвитку української мови, яка щойно була прийнята обласною радою, співавтором якої я є. І наполягатиму, щоб у голови ОДА з’явився заступник, який би курував виключно цей напрям роботи,- зазначив Олександр Білоусенко.

На думку громадського діяча, до Запоріжжя Україна в сенсі націоутворюючої категорії ще не прийшла.

– Є така формула: мова, нація, держава. Немає мови – немає нації. Президент, вручаючи Шевченківські премії, сказав, що боротьба за Україну не закінчилась. І ми – Запорізька область – пасемо задніх, – зазначив Білоусенко.

Громадський активіст Ірина Ярко висловила думку про те, що потрібно якомога скоріше переробити назви маршрутів громадського транспорту. Так запоріжці швидко адаптуватимуться до нових назв запорізьких вулиць.

Депутат міськради В’ячеслав Зайцев поінформував учасників «круглого столу» про те, що хоча міськрада Запоріжжя не перейменувала на честь загиблих в АТО хлопців дві вулиці, але роботу на цьому не закінчено. За його інформацією, ще близько півсотні топонімічних об’єктів, здебільшого в Комунарському районі міста, будуть перейменовані рішенням голови ОДА.

– Хочу запевнити, що в пропозиціях на перейменування вулиць будуть імена загиблих в АТО запоріжців. Це – наші герої, що віддали свої життя за Україну, і запоріжці повинні їх пам’ятати, – зазначив голова асоціації воїнів АТО в Запорізькій області.

Завідувач кафедри української філології ЗНУ Ольга Стадніченко звернула увагу на мовний казус, що стався при перекладі назв нових вулиць на російську. Зокрема, прізвище української героїні, що 1942 року була розстріляна німцями в Бабиному Яру, Олени Теліги переклали як «Алена Телега».

– Хочеться просто в очі подивитися тому журналісту, який спромігся так оригінально перекласти, – зазначила науковець. – Тому, зважаючи на негативні наслідки в результаті такого довільного перекладу, необхідно ухвалити рішення, щоб назви вулиць російською звучали однаково, оскільки вони вимовляються українською. Більше того, треба активізувати просвітницький супровід декомунізаційних процесів. Запоріжці повинні знати, на честь кого або якої події саме таку назву отримала та чи інша вулиця міста.

Член правління ЗОО ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка Анатолій Ажажа висловив думку, що наступним кроком у політиці декомунізації має стати суспільне засудження більшовизму. Повинен відбутися наш власний український «нюрнберзький» процес.

По закінченні обговорення Федір Турченко підвів риску під дискусією. Він, зокрема, зазначив, що в усі часи питання заміни назв вулиць чи то мовної політики мали насильницький характер. Русифікація, наприклад, була спрямована на те, щоб запоріжці забули мову. Тому, на його думку, очевидно, що процес відновлення історії України в топонімах та відродження української мови на Запоріжжі триватиме не один рік і потребуватиме від політичного класу та запорізької громади багато роботи.

Автор: Володимир ГЕРАСІН