Вони штурмують гірські вершини, поодинці вирушають у навколосвітні подорожі, перетинають океани або знаходять, чим полоскотати нерви в рідному місті
Що змушує шукачів екстремальних пригод грати зі смертю?
Жага пізнання
Впродовж останнього десятиріччя кількість спортсменів в екстремальних видах спорту зростає. Ризикуючи власним здоров’ям, а деколи і життям, виклик стихії кидають як чоловіки, так і жінки. Хто ці люди – підкорювачі марного або розвідники меж, доступних людині? Що намагаються довести собі та навколишнім ці люди, які танцюють на краю безодні в світі, де суспільну свідомість проголосило безпеку чи не головною життєвою цінністю?
У свою першу небезпечну експедицію дитина вирушає в той момент, коли самостійно вибирається з ліжечка, щоб досліджувати простір кімнати. Жага пізнання у малюка настільки велика, що він долає свої сумніви та страхи, продовжуючи подорож і набуваючи таким чином впевненості в собі. А що ж рухає дорослою людиною? Невже і нам, щоб відшукати орієнтири в навколишньому світі, так необхідно йти на ризик, раз по раз випробовувати себе на міцність?
– Задоволення часто буває реакцією на пережиті біль та страх. Всі наші емоції та почуття полярні: задоволення – незадоволення, спокій – збудження, насолода – страждання. Їхню взаємодію можна порівняти з рухом гойдалок: коли одна емоція «злітає», інша, їй протилежна, «згасає». Річ тут ось у чому: підвищення рівня адреналіну в крові впливає на роботу певних клітин нервової системи, що призводить до виникнення почуття страху, відчуття болю. Зниження його рівня діє на інші клітини, і людина відчуває зворотну реакцію – задоволення. Словом, коли біль і страх проходять, ми відчуваємо насолоду, задоволення. Саме в такій послідовності: задоволення в екстремальній ситуації виникає виключно у відповідь на пережиті страх і біль, – вважає психофізіолог Чингіз Ізмайлов.
Психологи вважають, що перша причина тяги до ризику – це нестача сильних вражень. Наше суспільство все ще живе за патріархальними законами: дій, добивайся, перемагай. Це проявляється у всьому. Якщо новини – то обов’язково про вибухи, вбивства, конфлікти. Якщо кіно – то про спопеляючу пристрасть. І людина почувається обдуреною: раз в моєму житті немає таких сильних емоцій, то я ніби і не живу зовсім. І виникає бажання змінити ситуацію, зробити щось надзвичайне. Друга причина – потреба приручити смерть. Людина наражає себе на небезпеку, але при цьому залишається живою. Вона переконує себе та інших в тому, що контролює те, що відбувається.
Хто дивиться в обличчя небезпеці?
Хто стає шукачем екстремальних вражень? Наприклад, Ірина Дорогокупля – смілива дівчина, яка вміє знаходити екстремальні пригоди як в Запоріжжі, так і за межами рідного міста. А рік тому вони вдвох зі своєю подругою влаштували сходження по горах України. Маршрут містив такі пункти, як Петрос (2020м) – Говерла (2061м) – Брескул (1911м) – Пожижевська (1822м) – Данцір (1855м) – Туркул (1933м) – озеро Несамовите – Заросляк. Дівчата подорожували вдвох, маючи при собі мінімум речей, збирались по горах та майже весь шлях долали ніжками.
– Я гадаю, що мотиви прагнення екстриму в кожному віці свої. У 20-30 років це цікавість до чогось нового. Потім це може стати приємною звичкою. А взагалі, екстрим – це тонка грань між розвагами та заповнюванням душевної порожнечі – це у випадку, коли людина постійно прагне гострих вражень. Особисто для мене екстрим – це спосіб обнулитись, підняти свій настрій, – каже Ірина.
Хтось впевнений, що екстрим – це тільки для фізично сильних людей, а от запорізька художниця Маріанна Смбатян із цим не згодна. Дівчина пересувається на інвалідному візку і самостійно не може навіть встати, але при цьому теж полюбила гострий присмак екстриму.
– Я завжди вважала божевільними тих, хто захоплювався екстримом, для мене це був зайвий ризик для здоров’я. Але рік тому один хлопець змусив мене відчути ці емоції. Ми прямували на набережну, на шляху був пішохідний міст в районі Центрального пляжу. Хлопець наполягав, що зможе мене на візку спустити по сходах цього мосту, тримаючи руками. Мені було дуже страшно, але тут стояло питання довіри, і тому я погодилась покластись на його силу. Візок мій важить 75 кг, плюс ще я, а сходи дуже різкі та довгі. Під час спуску я бачила тільки блакитне небо і розуміла, що будь-якої миті можу перевернутись. Від страху та напруження паморочилося в голові та боліли м’язи всього тіла, – згадує Маріанна.
Все ж таки після спуску дівчина відчула непередавані емоції, які вдарили в голову. Тіло тремтіло, але було приємно. Після цього випадку дівчина робила екстремальні фото посеред доріг нашого міста, дозволяла спускати себе з небезпечних гірок та висіла над урвищем, вивчаючи сині води Дніпра під колесами свого візка. Планує потім стрибнути з мосту прямо на візку або політати на параплані.
Що є гострого в Запоріжжі
Ми закосніли в нерухомості, замкнули себе в чотирьох стінах, в повсякденному житті нам майже не доводиться переживати небезпечні ситуації, і тому нам не вистачає стимулів, що спонукають до руху. Але де ж в Запоріжжі можна знайти розваги, які дозволять відчути гострі хвилювання?
Справжнє відчуття пташиного польоту – це коли навколо вас тільки вітер і висота. Політ на параплані – найм’якший спосіб познайомитись з величезним п’ятим океаном і подивитись на світ під іншим кутом. Всі, хто випробують почуття такого польоту, приземляються вже злегка іншими людьми. Такі відчуття можна випробувати в аероклубі «Сьоме небо».
Скеледром – це штучна споруда для скелелазіння і чудова можливість активно відпочити. Рельєф природної скелі імітує стіна або конструкція із закріпленими на ній зачіпками – штучними каменями різної форми і розміру. За допомогою штучної «скелі» спортсменам і любителям нема потреби зупиняти тренування після закінчення скелелазного сезону або їхати в інший край країни. На сьогодні скелелазіння як вид активного відпочинку вже стало самостійним видом спорту і рішенням Міжнародного олімпійського комітету навіть увійшло до олімпійської програми 2020. У Запоріжжі зайнятися скелелазінням можна на скеледромі в ДК «Енергетиків».
Rock & Rope Jumping Team пропонує вам випробувати роупджампінг – це стрибки на мотузці з високих об’єктів. У Запоріжжі для стрибків відкрито 2 об’єкти – Арковий міст і Труба.
Кінно-спортивний клуб «Росинант» надає можливість навчитись верхової їзди, долати відстань на швидкому скакуні. Знаходиться клуб на о. Хортиця.
Для когось і велоподорож може бути екстремальною. І якщо у вас немає власного велосипеда, ви можете взяти його напрокат. Велопрокати міста пропонують різні моделі велосипедів. Орендувавши тут велосипед, можна одразу поїхати покататися в «Дубовий гай», по пр. Соборному або в стару частину міста. Також заїхати в парк Перемоги. На о. Хортиця, біля Музею історії запорізького козацтва знаходиться велопрокат «Хортиця». Мальовничі стежки, свіже повітря, прекрасні пейзажі, степові простори і тінисті лісові доріжки, атмосфера єднання з природою і десятки кілометрів доріг через всі види українських ландшафтів – все це робить Хортицю ідеальним місцем для велосипедних прогулянок.
Читайте також: 8 книг для затишних осінніх вечорів
