«Любов приходить тоді, коли її зовсім не чекаєш», – ці рядки повністю описують те, що з нами відбувається найчастіше

А й справді, майже у кожного є своя неповторна історія знайомства зі своєю другою половинкою. Так, читачі «Запорозької Січі» поділилися незвичайними історіями свого кохання.

Олена:

Після розлучення я вирішила зареєструватися на сайті знайомств. Одразу зазначу, що ні на що не розраховувала, просто інколи спілкувалася з людьми. Одного дня я познайомилася з одним чоловіком. У нас виявилося багато спільного, ми обидва мали доньок-підлітків, були розлучені, у нас виявилися однакові смаки в кулінарії, мистецтві і так далі. Згодом почалася взаємна симпатія, але єдине, що мене бентежило, це те, що ми знаходилися в різних країнах. Усі навколо мені говорили, що стосунки на відстані ні до чого не приводять, що я не знаю добре його мову і вчити пізно, що доньці важко буде адаптуватися. Як ви вже здогадалися, критики з боку мого оточення було багато.

Протягом року цей чоловік за можливості приїжджав до мене. І вже через рік ми одружилися, і ми з донькою переїхали до нього. Ось минуло кілька років, мову ми таки вивчили, дівчатка одразу подружилися. А з моїм коханим чоловіком живемо просто прекрасно, він буквально в захваті від України. І рідне місто я не забуваю – 2 рази на рік всією родиною приїжджаємо до Запоріжжя, до моїх батьків.

Анна:

Коли мені кажуть, що люди люблять одне одного, але не можуть зустрітися через «важливі справи», хоч і живуть у сусідніх будинках – я їм не вірю. Сама я із Запоріжжя, але у мене багато родичів по всій країні, в тому числі часто я відвідувала бабусю з іншого міста. Ось в одного прекрасного дня я знову поїхала до неї (мені було 17 років тоді). Увечері, як завжди, ми накривали на стіл і вирішили покликати в гості нових сусідів. Яким було моє здивування, коли разом з бабусиною новою подругою прийшов її син Олег, хлопець трохи старший за мене. Ми з ним подружилися.

Так я приїжджала у село ще разів 5. І ось коли я знову хотіла відвідати бабусю – потрапила в лікарню. Дізнавшись про це, Олег одразу купив квиток на поїзд (а їхати потрібно 12 годин), і вже наступного дня був у мене в палаті з купою смачної їжі, та, можна сказати, не відходив від мене до самого мого одужання. Згодом Олег зізнався у своїх почуттях до мене. Ми вже одружені 25 років, живемо у Запоріжжі. Тому я не вірю, коли кажуть «я зайнятий» чи щось таке, адже для коханої людини завжди є час і немає ніяких перешкод, якщо дійсно хочеш бути з кимось поруч.

Катерина:

Одного разу я зловила букет нареченої на чужому весіллі і виклала фотографію з ним в соцмережу. Якийсь незнайомий молодий чоловік залишив під цим фото коментар: «Скоро вийдеш заміж!». Я прочитала і тут же забула – хіба мало дивних людей, які коментують чужі фото. До того ж я була у стосунках, і мені діла не було до незнайомих чоловіків.

Чи могла я припустити, що буквально через пару місяців все моє життя перевернеться, а вже через рік я і правда вийду заміж… за автора того коментаря! Відтоді пройшло 5 років, у нас підростає чудовий син, а нам із чоловіком все так само дуже цікаво одне з одним, з кожним роком життя тільки набирає обертів. Іноді справжня любов приходить з найнесподіванішого боку, я в цьому переконалася!

Читайте також: У Запоріжжі рятувальник зробив пропозицію коханій незвичайним способом