Запорізька область – багатонаціональна, тож у ХІХ – на початку ХХ ст. на її території почали масово з’являтись кам’яні християнські храми різних течій
Найпоширенішими з них були православні церкви. У великих містах зі значними католицькими та протестантськими громадами з’явились відповідні храми. У менонітських колоніях діяли молитовні будинки або кірхи. Розповсюдженими були й іудейські релігійні центри – синагоги
Але з приходом радянської влади все це нещадно знищувалось. Так, у спаплюжених храмах віри влаштовувались комори зерна, сховища хімікатів, тощо… Та лише з набуттям незалежності України почалося відновлення релігійних громад регіону, а також храмів.
Свято-Покровський кафедральний собор
Головною окрасою історичної частини Запоріжжя був Свято-Покровський собор, зведений у 1886-1890 рр. на місці старої кам’яно-дерев’яної церкви. Він побудований у російсько-візантійському стилі, що увійшов у моду в першій половині ХІХ ст. завдяки відомому архітектору Костянтину Тону. Яскравою ознакою стилю стало запозичення окремих елементів і прийомів з давньоруської архітектури. Наприклад, класичні церковні куполи замінювали «шатрами». Проєкт п’ятиголового шатрового собору у 30-х рр. ХІХ ст. став типовим і знайшов чималу популярність. «Близнюки» Олександрівського собору прикрашали багато міст, як-от Санкт-Петербург (Благовіщенська церква), Кам’янець-Подільський (Георгіївська церква) тощо.
Наприкінці 20-х рр. ХХ ст. церкву закрили. Дзвони віддали на металобрухт, куди поділи ікони – невідомо. Через 10 років собор був зруйнований.
У 1993 р. розпочалися відновлювальні роботи, якими керував запорізький архітектор Дмитро Романов. Під час відновлювальних робіт були виявлені могила священика і останки німецьких воїнів, похованих біля собору під час окупації 1941–1943 рр. У 2007 р. відновлений собор відкрив свої двері для парафіян.
Храм Преподобного Мученика Андрія Критського
Храм зведений у 1890 р. у селі Мар’ївка (Запорізький район), заснованому ще наприкінці XVIII ст. запорозькими козаками. Його назва пов’язана з ім’ям візантійського священнослужителя, поета Андрія Критського, який жив у VII–VIII ст.
Андрій Критський виступав з критикою політики іконоборства візантійського імператора Костянтина Копронима (741–775), за що зазнав переслідувань і помер дорогою до місця катувань. У 2005 р. храм було реставровано, оновлено настінні розписи.
Іллінська церква (с. Тернівка, Вільнянський район)
Вона була заснована у 1904 р. на землях Василя Протопопова. Храм цікавий розписом, що частково зберігся на його стінах і склепіннях. Мистецтвознавці цей розпис відносять до знаменитої школи Віктора Васнєцова – автора відомих фресок у Володимирському соборі (м. Київ), храмі Спаса на Крові (м.Санкт-Петербург, Росія), храмі-пам’ятнику Олександра Невського (м. Софія, Болгарія) і т.д. Богослужіння в храмі тривали недовго. Вже у 1931 р. церкву закрили, її будівля була переобладнана на сільський клуб. Фрески частково покрили товстим шаром тиньку, частково закрили дерев’яними панелями.
Сьогодні в Іллінській церкві можна побачити розпис початку ХХ ст. із зображенням сцен євангельської Таємної Вечері, вигнання з раю, Страшного суду, жертвоприношення Авраама та інших.
Свято-Михайлівський монастир (с. Верхній Токмак, колишній Чернігівський район)
Храм Архістратига Михаїла, побудований у 1863–1873 рр., є єдиною культовою спорудою Чернігівського району, що дійшла до наших днів у первозданному виді. Храм зведений у стилі неокласицизму. У 30-ті роки його намагалися зруйнувати, але стіни встояли. Служби у храмі не припинялися аж до 1960 р., після чого там влаштували сховище отрути та хімікатів. У 80-х роках ХХ ст. будівлю церкви було вирішено віддати під історичний музей. Завдяки цьому рішенню вдалося зберегти святиню до наших днів.
У 2008 р. тут створено Свято-Михайлівський жіночий монастир. Головною святинею монастиря вважають Животворний Хрест.
Менонітська кірха XIX ст. (с. Кутузівка, колишній Токмацький район)
Між Молочанськом і Токмаком причаїлося невелике село Кутузівка – в минулому менонітська колонія Петерсхаген. Колонія заснована вихідцями з Пруссії у 1805 р.У центрі села збереглася культова споруда менонітських переселенців – будівля кірхи 1892 р. Менонітський молитовний будинок побудований у формі базиліки у псевдоготичному стилі. Вікна, вписані у високі стрілчасті арки, розділені двоступеневими контрфорсами. У 1999 р. за ініціативи Франка та Нетті Диків культову споруду було відреставровано і сьогодні там здійснюють богослужіння.
Спасо-Преображенська церква (с. Кінські Роздори, Пологівський район)
Проїжджаючи трасою Запоріжжя – Маріуполь, мимоволі звертаєш увагу на величну будівлю церкви, що височить над селом Кінські Роздори. Церква на цьому місці (спочатку дерев’яна, а потім і кам’яна) стояла ще з 1794 р. Нинішня ж була збудована у 1895–1898 рр. у формі корабля. Це один з найдавніших типів у храмовій архітектурі. Всі частини храму – притвор із дзвіницею, трапезна, центральна частина і вівтар витягнуті вздовж однієї лінії, дійсно нагадуючи обрисами корабель.
За понад столітню історію кінсько-роздорівська церква не діяла лише 27 років. Тут частково збереглися внутрішні і зовнішні розписи кінця XIX століття. Сьогодні, як і століття тому, двері Спасо-Преображенського храму гостинно відкриті для вірян.
Церква Святої Трійці (с. Дівнинське, колишній Приазовський район)
Село Дівнинське засноване албанськими переселенцями у 1861 р. на місці ногайського аулу Таз («чан», «чаша»). У 1906 році ними була побудована Свято-Троїцька церква. Храм має хрестовокупольне планування і риси неовізантійського стилю в архітектурі. Після приходу радянської влади він був частково зруйнований. Остання служба там відбулася у 1937 р. Подейкують, що перед закриттям храму віряни зняли всі ікони і сховали у церковних підвалах.
Сьогодні церква Святої Трійці відновлюється силами місцевої громади. Цеглу для відновлення дзвіниці взяли зі старого млина біля с. Білоріченське.
Лютеранська кірха Христа Спасителя (м. Бердянськ)
Це єдиний діючий лютеранський храм на Південному Сході України. Він зведений у 1901-1903 рр. лютеранською громадою, що у ті далекі роки налічувала близько 180 осіб. Неоготична архітектура приковувала погляди парафіян туди, де на високій башті височів хрест. Стрілчасті арки і вітражні вікна створювали особливу атмосферу. Зліва від кірхи громадою було училище. У 30-ті роки храм перестав приймати парафіян, а під час Другої світової війни сильно постраждав. Після війни обидві будівлі комплексу віддали в розпорядження місцевій школі. У 2007 р. будівлю кірхи повернули лютеранській громаді. Вона відновлюється.
Караїмська кенаса (м. Бердянськ)
Наприкінці ХІХ ст. у Бердянську проживало понад 100 караїмських родин. Ще у середині ХІХ ст. на кошти громади була побудована караїмська синагога, а у 1899 р. на цьому місці з’явився новий молитовний будинок – кенаса. Вона побудована у мавританському стилі. У 1920-ті рр. кенасу закрили, а її майно розпродали. Сьогодні робляться спроби повернути будівлі її культове призначення.
Свято-Троїцька церква (м. Приморськ)
Троїцька церква є пам’яткою архітектури державного значення, єдиним в області зразком архітектури раннього класицизму. Це одна з найдавніших церков регіону. Вона була побудована на кошти місцевого поміщика генерал-лейтенанта Василя Орлова-Денисова у 1814-1836 рр. на честь перемоги у Французько-російській війні 1812 р. Тоді ж церква була розписана майстрами іконопису. 1930-ті рр. стали воістину трагічними у долі Свято-Троїцької церкви. Двоярусна дзвіниця була розібрана, а будівлю самого храму перетворили на склад. Унікальні розписи були приховані під товстим шаром фарби і побілки. У 1991 р. будівлю повернули православній церкві. З того часу розпочалася реставрація – була відновлена дзвіниця і зовнішній вигляд храму, а фахівцям-реставраторам вдалося врятувати частину розписів початку XIX ст. Храм поступово стає місцем паломництва.
