Сучасний світ неможливо представити без технічного прогресу, однак це не зменшує інтересу до містики
І наше місто зберігає багато таємничих легенд і навіть історій про зустрічі із привидами. Найжахливіші таємниці підібрали для читачів «Запорозької Січі». Сідайте зручніше з чашкою чаю або кави, адже на вас чекають містичні випадки, які пізнало Запоріжжя.
Відьмина гора
За понад 200-літню історію міста і набагато довшу історію краю, Запорізька область обжилася різними легендами і міфами. Одне з найвідоміших містичних місць – Лиса гора. Всього в області є 3 географічних об’єкти, які мають таку назву. Вони знаходяться в Оріхівському, Василівському та Запорізькому районах.
На Лисій горі в Оріхівському районі неподалік села Юрківка у 2008 році виявили залишки стародавнього поселення. У різний час на нього здійснювали набіги татаро-монголи, російські царські війська, а в минулому столітті залишки будівель розібрали місцеві жителі. Лисі гори у Василівському і в Запорізькому районах таких пам’ятників не мають. Однак усі 3 географічні об’єкти оповиті містикою. В Юрківці, у Василівці та в Лисогірці (Запорізького району) місцеві жителі розповідають схожі історії. Одна з них свідчить, що в давні часи в наших краях бував сам Андрій Первозванний.
За легендою, апостол особисто викопав на Лисій горі колодязь і зі словами «Буде пити звідси воду світ хрещений» закликав людей брати воду з цього джерела і зцілюватися від хвороб. За іншою версією легенди, Андрій Первозванний вдарив в землю палицею, через що з-під землі забив фонтан цілющої води.
Найпопулярніша легенда про Лису гору пов’язана із відьмами. У народі вважається, що навіть зараз опівночі вони іноді влаштовують шабаш. З цією легендою пов’язана і історія про привидів, яких зустрічали на Лисій горі. Відповідно до неї, у стародавні часи, ще до козацтва, двоє закоханих вирішили поплавати по Дніпру на човні. Їм не пощастило опинитися біля Лисої гори саме в той момент, коли відьми влаштовували там свої ритуали. Відьми за допомогою магічної сили затягли хлопця з дівчиною на берег. Одній із них настільки сподобався молодий парубок, що вона вирішила забрати його собі. Однак той став упиратися і побіг назад до своєї коханої. За це розгнівана відьма втопила дівчину у водах Дніпра. Подальша доля нещасного хлопця невідома. За легендою, щоночі на березі можна побачити привид потонулої дівчини, яка виходить з води і кличе свого коханого, однак не може його знайти. Деякі розповідають також і про примару молодого хлопця, який приходить на берег з гори, щоб зустрітися з дівчиною.
Поїзд-привид
Інша містична історія пов’язана із поїздом-примарою, який бачили на Придніпровській залізниці. Згідно з легендою, на рейках раптом з’являється потяг, який рухається прямо назустріч іншому.
У 2002 році біля невеликої станції Плавні-Пасажирські примарний поїзд побачив машиніст. Йому здавалося, що за мить зіткнення не уникнути. Від страху він заплющив очі, а коли через пару секунд розплющив – видіння зникло.
Кажуть, що потяг, який побачив на рейках машиніст, був початку минулого століття. Незважаючи на те, що такі склади вже давно не використовуються, він здався чоловікові абсолютно реальним.
Міст самогубців
Не менш популярна міська легенда про міст Преображенського, який поєднує через Хортицю правий та лівий береги Дніпра. Кажуть, що Борис Преображенський (головний архітектор споруди) помер незабаром після здачі мостів в експлуатацію. Причиною цього стало те, що його викреслили зі списку нагороджених за будівництво споруди. Після цього в архітектора стався інфаркт.
За іншою версією, причиною його смерті стало те, що незадовго до завершення будівництва архітектор виявив помилку в розрахунках. В результаті міст міг обвалитися. Після цього нібито чоловік вирішив покінчити з життям.
Деякі запоріжці розповідають про те, що на мосту бачили привидів. Вважається, що це духи людей, які наклали на себе руки, зістрибнувши з моста. Очевидці розповідають, що привиди не завжди просто з’являються на мосту. Існує історія про те, що одного разу привид загиблого тут чоловіка врятував жінку від падіння вниз. Він налякав своєю появою жінку, яка хотіла накласти на себе руки, стрибнувши з моста. Однак сумний вигляд чоловіка, який мовчки йшов на неї, злякав жінку, змусивши втекти. Озирнувшись, вона побачила, що чоловік зник, наче його і не було.
ДніпроГЕС «на кістках»
Справжня візитна картка Запоріжжя – ДніпроГЕС. Але й про нього є міська легенда – про те, що під час будівництва греблі сталася страшна аварія. В результаті неї бригаду укладальниць накрило шаром бетону. Часу розчищати бетон не було. Тому тіла робочих так і залишили у стінах греблі. А оскільки в ті часи не було сучасних технологій укладання бетону, то будівельники просто утрамбовували обломки ногами. А разом з ним топтали і похованих під його шаром дівчат. Правда це чи ні – досі так й невідомо.
Садиба графа Попова у Василівці
Вся територія садиби розташовувалася на високому пагорбі, а її оточував витончений паркан, що нагадувало в поєднанні фортечний вал. Частинами забору були ще й 3 флігелі, оглядова вежа і стайня, а також фасад, який був фрагментарно копією московського кремля. А в центрі садиби повинен був бути побудований чудовий палац.
У власника садиби була дружина Олена. В один з погожих днів подружжя піднялося на оглядову вежу, щоб помилуватися заходом сонця. Саме в цей момент і сталася трагедія – графиня наступила на поділ своєї довгої білої сукні, оступилася і покотилася по гвинтових сходах… Врятувати її, на жаль, не вдалося. Відтоді у віконцях вежі час від часу з’являється силует жінки в білій сукні. До цього дня місцеві жителі стверджують, що саме в цій споруді живе справжнісінький привид дівчини.
Заповідник Кам’яна Могила
Цей заповідник є надзвичайно містичною місцевістю і за сумісництвом пам’яткою древньої культури світового значення. Цей великий і таємничий кам’яний пагорб був культовим місцем для багатьох стародавніх народів і племен, що жили або проходили по території сучасної південної України. Кам’яна Могила виконувала функції храму і для мисливців епохи міді і бронзи, і для кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів, готів, печенігів, хазар і половців. Цим місцем були зацікавлені всі народи, що жили в країні в різні століття, оскільки воно завжди мало вражаючу містичну силу. Існує легенда, що створення цієї споруди – справа рук позаземних істот.
Байки про козацькі дуби
Пам’ятаєте про священний дуб, який згадував імператор Костянтин у своєму літописі? Наприкінці минулого століття працівники місцевого музею дістали з дна Дніпра унікальний артефакт – старовинний дуб, вік якого – 8500 років!
З 1871 існує легенда про «Священний Червоний дуб запорозьких козаків». Вже тоді його вік був понад 500 років, а товщина стовбура – 6 м в обхваті. Це було непросте дерево. За легендою, його листя протягом всієї зими було червоним і не приходило до весни.
Але єдиний нащадок все ж зберігся: 700-річний козацький дуб зараз зростає в селищі Верхня Хортиця. Він дійсно жив в один час із козаками і, ймовірно, саме під цим дубом 1675 року козаки писали знаменитий лист турецькому султану. Але «так реготали, що з дуба жолуді опадали»…
Легенди розповідають, що Богдан Хмельницький вів своє військо до переможних Жовтих Вод. І, зупинившись, побажав хлопцям бути такими ж нерозривними з Батьківщиною, як коріння дерева із землею.
Козак Мамай
Козак Мамай є своєрідним втіленням українського характеру, образ волелюбності і безсмертя українського народу. Скільки існує Січ, стільки й існує легенда про славних козаків-характерників.
На Запорозькій Січі, коли приходило нове молоде поповнення юнаків, досвідчені козаки-характерники формували з них тисячні полки. Починалися польові навчання, з простого хлопця готували захисника дідівської віри. Через деякий час з цієї тисячі відбирали сотню кращих і далі проводили з ними навчання. Згодом з них вибирали 3-7 і передавали їм всі свої знання. Це були найкращі розвідники, витривалі воїни, майбутні вчителі собі подібних, це була еліта козачого війська.
У легендах говориться: «Жив Козак Мамай на Січі, напевно, вічно. Ніхто не міг сказати, скільки йому років». Кажуть, що Мамай з’являється раптово і так само раптово кудись зникає. Він є всякий раз, коли люди потрапляють у біду, і рятує їх. Люди кажуть, що іноді кінь вискакує з кургану і носиться по степу.
Козацька миска
Неподалік Хортиці видно 3 високих скелі-острови. Їх називають Трьома братами, або Трьома стогами. Похилий, Середній і Диван. Урочище стовпів називають Чорною Скелею. Якщо, діставшись стовпів, придивитись до гранітних тіл «кам’яних братів», можна побачити на одному з них різних розмірів лунки. Всього їх є 7, і вони позначають 7 зірок сузір’я Плеяди.
У народі ж саму кам’яну лунку зазвичай називають «Запорозькою мискою». Нібито козаки використовували виглиблення в камені саме як посудину для їжі.
«У страшну спеку в цій мисці варили галушки й годували одне одного 1,5-метровими дерев’яними ложками через миску, сидячи в колі», – кажуть люди.
Навіть прагматичним людям варто пам’ятати, що в житті завжди будуть моменти, які неможливо пояснити логічним шляхом. Адже ніхто не застрахований від того, що може опинитися по той бік реальності…
Читайте також: Запорізькі науковці виявили на Хортиці унікальну знахідку
