Зареєстровано петицію щодо надання запорізькому герою звання Героя України (посмертно).

Євген Олександрович Сліпченко (позивний Сліпа) народився 21.11.1985р., у місті Пологи Запорізької області, йдеться в описі петиції.

У мирний час Євген мав улюблену роботу – помічник машиніста тепловоза на залізній дорозі, і багато мрій. Та війна обірвала всі його мрії разом з життям…

24 лютого о 5 ранку він був у відрядженні поблизу Волновахи. Цього було достатньо і щоб зрозуміти, що відбувається, і щоб прийняти без вагань рішення: де ти маєш бути у цей складний для Батьківщини час.

Щойно повернувшись з відрядження – був зарахований у територільну оборону міста Пологи Запорізької області, яке вже третього березня було окуповане військовими рф.

Часу на військову підготовку майже не було. В тяжкому та нерівному бою з окупантами він в числі інших земляків – тероборонівців опинився в самому пеклі, де довелося самотужки освоювати гранатомет і перший у його житті трофей – БМП ворога.

Вже 3 березня місто опинилось повністю під контролем рашистів: почалися допити місцевого населення з метою отримання інформації про склад тероборони, наявності військових у місті та ін. Декілька жителів міста потрапили в полон, Євген самотужки визволив їх в обмін на військових росіян.

На момент наступу окупантів в місті базувалась 128 бригада, сили були нерівні. Під натиском ворога наші вимушені були відступити. 15 бійців були відрізані від підрозділу. Євген прихистив у себе бійців, а потім вивів їх з окупації полем та посадками.

Бригада на той момент перебувала в Оріхові. За добу Євгену разом з військовими вдалось вийти до місця її дислокації. Хлопці залишились зі своїм формуванням, а Євген попрямував до Запоріжжя. Там був зарахований до підрозділу розвідки в/ч А7282.

День 17 квітня 2022 року, на жаль, став останнім у короткій військовій біографії Євгена Сліпченка. Він загинув під час чергової розвідувальної операції у селі Вишневе на Гуляйпільському напрямку, закривши собою командира.

Тяжко поранений командир не зміг винести тіло Євгена, і він залишився на території, яка досі заблокована та підконтрольна військовим рф.

Однією з заповітних мрій Євгена було жити у вільній, суверенній Україні, або загинути героєм в ім’я цього. І ось він загинув, як герой. Залишилось півкроки до його мрії – що це було визнано. Допоможіть здійснити мрію до кінця, звертається автор петиції.