Програма DOBRE постійно допомагає впоратись із складнощами війни не тільки своїм підшефним громадам, але й представникам журналістського цеху.
Так журналістів запорізьких медіа, в числі інших, запросили на семінар психологині Лариси Дідковської до Львову. І багатьом журналістам-жителям прифронтових міст така подорож до відносно мирного Львова теж надала додаткового відпочинку від нескінченних тривог та хвилювань за власну безпеку.
Тренерка фахово та доступно розповіла про нормальний страх емоції, маніпуляції, комплекс жертви та стосунки на відстані. Тобто про основні актуальні сьогодні ситуації, які психологічно непросто здолати. Але конче потрібно!
Плакати – корисно, запевнила Лариса Дідковська. І не треба цього соромитися. Як жінкам, так і чоловікам. Про хлопців годі й казати. Бо в суспільстві часто-густо використовуються штампи до виховання хлопців: не хнюпай носом, ти ж чоловік! А сльози – це крутий спосіб час від часу випустити пару.
Йти одному – швидко, але недалеко, таку важливу істину теж нагадала психологиня. Адже на далеку відстань краще йти з перевіреною командою.
Тренерка називає себе старим фельдшером, який за потреби якісно зшиє нутрощі. Мовляв, вона вже давно у своїй професії, і знає, як найкраще виконати свою роботу. І учасники семінару повірили психологині через власний досвід!
Отже пані Лариса Дідковська – не просто психологиня та психотерапевтка, але й кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології Львівського національного університету ім. І.Франка, голова секції гештальт – терапії УСП, навчаюча тренерка, супервізорка, Президентка Української асоціації гештальт- терапії ( УАГТ), декан філософського факультету УВУ (Українського вільного університету). І це ще не всі її професійні титули та посади.
На семінарі обговорили різне: про виживання та проживання, розвиток, про кризу розставання, про те, що допомагає пережити втрату. А також про парадоксальну теорію змін (мова про те, що ти сам маєш змінитися і стати справжнім).
Серед учасниць семінару були й журналістки-жінки військовослужбовців. Вони говорили про зміни, які спостерігають в своїх чоловіках, що вимушено змінили діяльність. Тож стає зрозумілим, що у психологів у нашій країні ще багато роботи попереду, на жаль.
І фахова допомога буде потрібна не тільки військовим, але й тим, хто пережив втрати, розставання, або отримав важкі душевні травми.
Але попри все, життя продовжується! І воно лише одне, тож треба витягати себе за вуха, й продовжувати жити. Якщо тобі боляче – допоможи тому, кому ще важче, рекомендує Лариса Дідковська. Переможемо, все одно! Впораємося!
