20 травня свято відзначили лікарі-травматологи міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги. Вони за рік приймають стільки ж пацієнтів, як і вся лікарня. Чим сьогодні живе відділення травматології, та як вони рятують запоріжців від найскладніших травм, розповідає «ЗС».
День почався не з кави
Юлія Шпак зранку йшла на роботу. У голові – нескінчений потік думок про нагальні справи. Раптом, як кажуть, «на рівному місці» дівчина оступилася й підвернула ногу. Кінцівку пронизав різкий біль. Трохи почекавши, Юлія спробувала йти, та марно: «Довелося викликали «швидку». Це мій перший візит до травмпункту».
І таких, як Юлія, у травмпункті міської лікарні щоденно поступають десятки: «За рік травматологічний пункт надав допомогу близько 22 000 хворих, – більше ніж надано допомоги хворим у всій лікарні», – зазначає Олейник Ольга, завідувач цілодобовим травматологічним пунктом.
Колектив вже звик до такого ажіотажу – за попередні травневі свята травмпункт приймав по 100 постраждалих на день: «Це не просто прийняти та відпустити хворого. Пацієнтам потрібно приділити максимум уваги: оглянути та надати, якомога швидше допомогу. Частіше за все у хворих переломи голеностопу, променезап’ясткової кістки, а також різні поранення».
Багатьом людям, як і мені, недобре тільки при одному погляді на кров. Як же справляються працівниці та працівники травмпункту, цілодобово споглядаючи на рани, переламані кістки, біль та страждання людей? Все просто – це їх робота. Така нелегка, напружена та надзвичайно потрібна: «Наш секрет – професіоналізм співробітників та злагодженість у діях. Кожного потрібно вислухати, зрозуміти і ми готові це робити з дня у день», – зазначає завідувач.
Допомога у травмпункті надається безкоштовно завдяки міській раді: лікарі забезпечені медикаментами, перев’язним матеріалом бинтами та рентген-плівкою.
Лікують переломи не лише гіпсом
Якщо випадок особливо тяжкий (перелом голені, плеча тощо) та потрібне оперативне лікування – всіх хворих направляють у відділення травматології. До речі, за травневі свята тут виконали 120 операцій.
Вже третій рік з пацієнтами працює професор кафедри ЗГМУ, доктор медичних наук Дмитро Івченко, головний ортопед-травматолог Запорізької області. Він з династії лікарів-травматологів: батько, дядько та брат – всі професіонали своєї справи.
Заходимо у найближчу палату: тут трохи втомлені та усміхнені обличчя пацієнток Й у кожної сталася своя невдача: «На городі поралась, оступилась у яму – привезли на «швидкій». Кілька днів тому прооперували, зараз чекаю на милиці й буду робити перші кроки», – сміється пацієнтка.
А ось ще один пацієнт, Сергій, тиждень тому переніс операцію: був пошкоджений тазостегновий суглоб. Сьогодні він у доброму гуморі – нічого не болить і вже через тиждень буде вдома. А поки весь у роботі – Інтернет допомагає спілкуватися з підлеглими.
У роботі всіляке буває, розповідає професор.
«Нещодавно була дівчинка після ДТП з надзвичайно тяжкими пошкодженнями – поламані стегно, гомілка, ключиця. Лікували кілька місяців, вона вже здорова, бігає. Тепер просить, щоб ми її заміж видали», – сміється лікар.
Така довіра у пацієнтів до лікарів не випадкова, адже вони не лише лікують кістки, але й психологічно налаштовують пацієнтів добрим словом на швидке одруження: «Якщо цьому приділити достатньо уваги – пацієнти швидше відновлюються».
Серед пацієнтів відділення багато людей похилого віку. Для лікарів це не є перешкодою для надання допомоги, зазначає Дмитро Івченко: «Ми робимо все можливе, щоб покращити якість життя пацієнтів – це основна задача сучасної медицини».
Не приховує лікар – трапляються невдачі. Кожний окремий випадок врізається у пам’ять, кожна невдача – приймається на особистий рахунок. Таке надзвичайне напруження властиво професії хірургів та реаніматологів – як результат, дає свій відбиток на здоров’ї: «Впоратися допомагає родина. Родина у широкому значенні – і трудова, і домашня. Відпочинок, заняття спортом, відпустка, конференції – все це надає сил долати перешкоди та справлятися з новими завданнями».
ДАРИНА БУЦАНОВА
