За час окупації в Запоріжжі були знищені 126 підприємств та зруйновані 2/3 всієї житлової площі міста
“Запорозька Січ” розповідала історію 9 будинків в Олександрівському районі, які зазнали суттєвих змін після руйнацій у війну. Тепер пропонуємо поглянути на 6 історичних споруд, що розташовані в районі проспекту Металургів. Деякі з них також змінили свій вигляд після відбудови, а деякі залишились лише на фотокартках.
Кінотеатр «Перший художній»
Архітектори І. Таранов та Я. Ліхтенберг. Був споруджений у 1934 році. Повноцінний приклад реалізації українськими радянськими зодчими творчих настанов конструктивізму. Головний фасад кінотеатру, що виходив на 8-му Поздовжню вулицю (згодом – Леніна), дістав характерне рішення за рахунок виносу об’ємів вестибюлю та коридору бельетажу. Кінотеатр спалено восени 1943 року. Натомість зведено 5-поверховий багатоквартирний будинок за оригінальним проєктом Г. Вегмана (тепер – пр. Соборний, 232).
Шосте селище, 1929 – 1940 рр.
Проєкт капітального селища Дніпробуду реалізовано під ідейним керівництвом лідера архітектурного конструктивізму В. Весніна. У 1939 р. на Всесвітній виставці в Нью-Йорку селище було представлено одразу у 2 відділах радянської експозиції і дістало визнання як зразковий приклад розбудови соціалістичного міста. Зруйновано восени 1943 р. при відступі німецьких військ. За повоєнної відбудови більшість кварталів Шостого селища втратили оригінальну організацію, проте і сьогодні, поринувши у простір 5-го або 3-го кварталів, можна відчути унікальний вплив містобудівного середовища 1930-х рр.
Круглий будинок, 1936 – 1938 рр.
Зведений за проєктом В. Лаврова. Головна споруда 3-го житлового кварталу Соцміста (Шостого селища). Об’ємно-планувальне рішення ґрунтується на 3-кімнатній жилій чарунці підвищеної комфортності, що окрім ванної і туалету містила також інші допоміжні приміщення. Квартири надавалися старшому інженерно-технічному персоналу, ударникам праці та «командирам промисловості». Будинок було зведено зі шлакоблоків та оформлено спрощеним малим ордером. Після часткового руйнування восени 1943 р. для відновлення стін будинку використано цеглу.
Корпус дому-комуни 2-го кварталу Соцміста, 1931 – 1932 рр.
Одна з показових споруд першої черги селищного будівництва, де було застосовано принцип вільного фасаду. Внутрішня стієчна система із залізобетонних стовпів-опор дозволила повністю засклити фасадну площу об’єму сходових переходів. Крім покращеної інсоляції будівлі, це дозволило витримати експериментальний модерністський характер середовища 2-го кварталу загалом. Корпус був призначений для молодих спеціалістів. Восени 1943 року його зруйновано. Відновлено лише частину корпусу. Оригінальний задум не дотримано, фасад об’єму сходових переходів закладено цеглою. Нині це житловий будинок за адресою вул. Незалежної України, 15.
Забудова 8-го кварталу Соцміста, 1929 – 1930 рр.
Перший зразок реалізації моделі комплексної квартальної забудови капітального селища Дніпробуду. Обмежений пр. Соборним, вул. Б. Хмельницького, пр. Металургів та вул. Добролюбова. Оригінальне рішення тяжіло до властивої для модернізму рядкової забудови. Відбудова у повоєнний час пішла шляхом організації закритого внутрішньоквартального простору.
ДніпроГЕС та мости
Залишаючи лівобережну частину Запоріжжя влітку-восени 1941 р. та восени 1943 р., обидві сторони німецько-радянського протистояння нищили інфраструктурні вузли та промисловість міста. Двічі зазнавали руйнації такі відомі твори інженерно-архітектурного мистецтва, як комплекс Дніпровської ГЕС та мости Стрілецького. Значної шкоди було завдано і об’єктам важкої індустрії, зокрема, комбінату «Запоріжсталь». У повоєнний час відновлення Запорізького промислового комплексу стало одним із ключових сюжетів для популяризації трудового героїзму мирного населення, що відчуло жахи світової війни.
Наведемо спогади архітектора Л.Н. Дмитрівської, яка приїхала в місто у 1943 році, коли німці ще стояли на його околицях: «Дуже гостро пам’ятаю перше враження від руїн 6-го селища. А бачила я розрух чимало, брала участь у відновленні багатьох міст. Але нічого страшнішого ще не було. Жодної людини, жодного птаха, кота – нічого живого! Як поганий сон. Хочеться прокинутися. Тільки спалені остови будинків і тиша, та хрумтять твої кроки по битому склу».
За роки військових дій був страшно зруйнований ДніпроГЕС – знищено шляхопровід через греблю, підірвані 10 «биків» греблі, перетворені в руїни машинний зал, шлюзи, підстанція, всі споруди річного порту. Перетворилися на купу понівеченого металу турбіни, портальні крани і багато іншого. Район остаточно очистили від гітлерівців в останніх числах 1943 року, а 23 лютого 1944 року було прийнято рішення про відродження Дніпровського гідровузла. Але до самого початку 1946 року йшло розмінування ДніпроГЕСу, проводився демонтаж понівеченого обладнання та конструкцій. Те ж саме відбувалося і в місті.
Була практично втрачена або вивезена в евакуацію вся проєктна документація. Креслення на окремі будинки доводилося відновлювати за обмірами. Відновити все, як було до війни і навіть краще – таким був загальний настрій не тільки в Запоріжжі, а й у всій країні, що став внутрішньою потребою для мільйонів радянських людей.
Матеріал надано головним спеціалістом з історико-культурного надбання департаменту культури і туризму Запорізької міської ради Павлом Кравчуком, фото Олександра Архіпова та Валерія Гущі
Читайте також: Туристичні принади Запоріжжя презентували у всеукраїнському відеопроєкті
