Лише коли ти відданий справі до кінчиків пальців, можна відчути не біль від балетних па, а симфонію пластичних рухів та жестів, що наче в косу сплітаються з ниткою музики оркестру. Й усе це – мистецтво, яке дарує запоріжцям колектив Запорізького муніципального театру танцю, де народжуються на світ унікальні постановки.

Театр – це родина

29 квітня світ відзначив Міжнародний день танцю. Для нашого міста це особливе свято, адже у Запоріжжі працює унікальний Театр танцю. У травні буде 10 років, як Лариса Неверова, заслужений працівник культури України, керує театром, який було створено у 1999 році за підтримки управління культури Запорізької міської ради. Шлях до мистецтва почався ще з дитинства, адже маленька Лариса танцювати почала раніше, ніж говорити. Й не дарма – адже у її родині професійні балетмейстери й музиканти.

– Танець – це моє життя, а за цей час й театр став її частинкою, – каже Лариса Степанівна.

Свого часу вона танцювала на професійній сцені, але як у кожної цілеспрямованої особистості була мрія  – створити щось своє нове, унікальне, неповторне. І, як бачимо, мрія стала реальністю.

Театр-танцю – це надзвичайне місце. У свої номерах артисти передають сюжетну лінію без слів – лише рухи під класичну та сучасну музику. Цю мову зрозуміє кожен.

Запоріжжя може пишатися, адже не у кожному місті є колективи такого рівня.

– Нашим театром ми намагаємось довести : щоб знайти себе – не обов’язково їхати далеко – все що треба є у нашому місті, – підкреслює Лариса Неверова. Як підтвердження – професійна творча команда, що працює над створенням унікальних постановок: режисер Андрій Романов, композитор, заслужений діяч мистецтв України Дмитро Савенко, естрадно-духовий оркестр під керівництвом Валерія Авдієвського, що грає найрізноманітніший репертуар: класику, кабаре, джаз та інше. Театр виховує свої таланти: репетиторів й балетмейстерів, артистів. Серед них утворилось багато сімейних пар: Роман та Дар’я  Жужури, Віталій та Валерія Діхтяренко та інші.

Команда театру – це родина, а театр –  це дім.

– Ми разом пишемо плани, підтримуємо один-одного. Все єдиними зусиллями. Немає когось важливішого – всі рівні. Бувало не встигаємо, так адміністрація допомагає шити», – розповідає директор.

Таємниче закулісся

Творчий процес відбувається не лише на сцені, адже для створення образу окрім танцю необхідні ще й костюми. У колективу є художник-модельєр Вікторія Єрмоленко, яка створює вбрання. Шиють його на базі театру: чим складніший костюм, тим більше часу потрібно на реалізацію. Усі наряди зберігаються у невеличкій костюмерній. За роки існування їх зібралось чимало. Костюмер театру, наче мама для артистів – під час концертів надзвичайно хвилюється, а якщо щось станеться з вбранням, в жінки є скринька з усім необхідним: нитками, голками, ґудзиками та булавками.

Навіть прибиральниця у театрі танцю у колишньому –  професійна танцюристка. А зараз Олена Павлівна  насолоджується атмосферою театру, насолоджується кожним спектаклем.

Як народжуються таланти

Щоб зрозуміти силу відчуттів, народжувану танцем,  достатньо поспілкуватись з головним балетмейстером Запорізького муніципального театру танцю.

Дарья Жужура з дитинства займалась танцями – спочатку були бальні, класичні. Поступово захоплення танцем наростало, та одразу пов’язати життя з цією професією не вдалось, адже батьки порадили обрати серйознішу професію: «Вивчись на нормальну освіту – й роби, що хочеш», – згадує Даша. Відповідальна дівчина зробила крок на зустріч: вивчалась, навіть кілька років працювала у банку. Та все ж танці не залишила.

У театрі танцю Даша працювала як артистка балету, а потім  набралась досвіду за кордоном, вивчилась на хореографа й змінила специфіку роботи: «Мені подобається виходити за рамки. Хореографія дозволяє це робити. Надихає музика, образи самі народжуються у голові й поєднуються у єдиний сюжет».

Не лише Даша почала свій шлях й стала професіоналом у стінах театру: шлях з танцорів до балетмейстерів пройшли Ксенія Пригородова, Наіля Галєєва, Павло Бабіцин.

Танець – це…

У перерві артисти балету розповили, що ж для них танець

Петрихіна Ганна: «Танець – це життя, рух, прагнення до прекрасного, вічного. У театрі танцю своє унікальна атмосфера, що дозволяє розвиватися».

Віталій Діхтяренко: «Танець це те чим я живу, заробляю на життя. У стінах театру я зустрів свою дружину, тому для мене він дуже важливий».

Аліна Гайнова: «Танець – це моє життя. Коли я приходжу у театр в мене підіймається настрій. На минулому тижні хворіла, й без танцю вже не звично – дуже сумую. Дуже люблю сольні партії та для цього необхідно докладати максимум зусиль. У театрі розкритися допомагають хореографи та балетмейстери».

Роман Жужура: «Танець для мене це самовираження, яке неможливо проявити у повсякденні. Театр дозволяє розкритися: тут ніхто не стримує. Наш колектив – це родина. Крім того я зустрів тут дружину – я дуже щасливий».

Довідка «ЗС»

Театр взяв участь у XXIV фестивалі-конкурсі на вищу театральну нагороду Придніпров’я «Січеславна-2017». В номінації «Краща жіноча роль у виставі для дітей» отримала артистка балету театру Аліна Гайнова за роль Герди у виставі «Кай та Герда»  та дипломом  «Надія Січеславни -2017»  у номінації «Краща жіноча роль другого плану» нагороджено актрису театру Ксенію Пригородову  за роль Маленької розбійниці у виставі «Герда та Кай».

У вересні з виставою «Біле та Чорне» театр прийняв участь у Міжнародному театральному фестивалі “БІЛА ВЕЖА-2016”, де  виступали 25 творчих колективів із 16 країн світу та восьмому Всеукраїнському театральному фестивалі «Коломийські представлення» з виставою «Гидке каченя».