Падіння рівня води в Дніпрі внаслідок руйнування окупантами греблі Каховської ГЕС відкрило нашим очам ще одну сторінку історії Хортиці – залишки дерев’яних мостів 1944 року, які знаходились під водою майже 70 років.
Після запеклих боїв в м. Запоріжжі у жовтні – грудні 1943 гребля ДніпроГЕСу, а також сталеві мости Стрілецького були зруйновані. Для продовження наступу Червоної Армії на правому березі було прийняте рішення побудувати тимчасові залізничні мости через Дніпро, які б пролягли південною частиною острова Хортиця. Роботи почались 4 січня, майже одразу після відходу німців з Правого берега.80% земляних робіт виконувались вручну за важких погодних умов суворої зими (морози доходили до -20 градусів). Для більш складних робіт застосовувалась техніка. Насипали дамби та земляні підходи, забивали палі, яких було 1520 штук. Опори мосту виготовлялися із просочених шпал і колод. Прогонні конструкції встановлювались консольним краном. Особливо складним завданням було встановлення 30-метрової прогонної конструкції вагою 60 тонн над судноплавною частиною Дніпра.
Саму конструкцію залишили німці біля річки Кагальник. Її забрали мостобудівники та пристосували під нагальні потреби.Попри всі складнощі 20 лютого (тобто через 48 днів) було відкрито проїзд по мосту з центральної частини міста на Хортицю. Тимчасові мости проіснували цілих 9 років. За цей час вдалося відновити ДніпроГЕС, побудувати мости Б. Преображенського, рух якими було відкрито 30 грудня 1952 року.
Тільки після цього тимчасові мости були демонтовані. А свідчення їхнього існування можна було побачити лише в насипних дамбах південної частини Хортиці та в спогадах старожилів.
Фото: Національний заповідник «Хортиця»
