В нашому місті відбулися пам’ятні заходи, присвячені 24 річниці виводу радянських військ з Афганістану. Зранку до всіх кладовищ міста направилися делегації з представників громадських організацій ветеранів-”афганців”, родичів, друзів полеглих.
На Південному кладовищі, зокрема, родичі та активісти ветеранських організацій відвідали кілька могил бойових побратимів. Відвідини кладовищ у день виводу військ – це традиція запорізьких афганців, цього року її підтримала міська влада, надавши організаційну допомогу щодо забезпечення транспортом.
1982 року лягли в запорізьку землю загиблі в Афганістані Ігор Дашенко та Віктор Доронович, 1983-го в бою поліг Юрій Очкін, когось уже в мирному житті наздогнали поранення та хвороби… Ветерани Афганістану розповіли, що йдуть передчасно з життя і мами полеглих бійців, і їхні дружини – даються взнаки переживання за рідних.


Мати полеглого воїна Марія Власівна Дашенко, яка багато років згуртовує родини “афганців”, бере активну участь у громадській роботі, подякувала всім, хто прийшов на цвинтар, за пам’ять, за шанобливе ставлення до полеглих хлопців.
Слова скорботи та пошани воїнам-інтернаціоналістам лунали на мітингу пам’яті, який відбувся на Алеї Слави, біля пам’ятника воїнам, полеглим в Афганістані та в інших локальних конфліктах. У заході взяли участь голова обласної державної адміністрації Олександр Пеклушенко, міський голова Олександр Сін, представники органів влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, воїни-інтернаціоналісти.
Панахиду за полеглими відслужив архієпископ Запорізький та Мелітопольський Лука. Хвилиною мовчання та військовим салютом вшанували пам’ять загиблих. До меморіалу лягли квіти.
Міський голова Олександр Сін наголосив, що в Запоріжжі влада та пересічні громадяни шанобливо ставляться до пам’яті полеглих в Афганістані, поважають тих, хто пройшов крізь війну:
– Наше завдання – зробити все, щоб ви відчували себе впевнено, мали змогу покластися на владу.
Цього дня на Алеї Слави було організовано роботу польової кухні, всі бажаючі могли скуштувати “солдатської” гречаної каші. Ще довго не розходилися бойові друзі, згадуючи полеглих, померлих братів по зброї, бажаючи живим здоров’я та довгих років мирного життя.