Я у храмі Святого Миколая, що в Хортицькому районі. Багато чула добрих слів про цю обитель Божу, але відвідала вперше. Храм — справжня окраса Бабурки. Гарна білосніжна споруда із золоченими куполами, доглянута територія. З цікавістю роздивляюся все навкруги. Звертаю увагу на табличку «Храм побудований 2007 року». Вже десять років. Важко повірити, що раніше на цьому місті був пустир.
Богослужіння у церкві Київського патріархату проводяться українською мовою — це я прочитала на запорізьких сайтах. А ще, що лики святих на іконостасі виконані в стилістиці Андрія Рубльова і живописців часів Давньої Русі. Та про «малинові дзвони» із відомого бельгійського Мехелену. Храм вважають одним з найкрасивіших у Запоріжжі. Він, дійсно, гарний.
Настоятель церкви Св. Миколая отець Володимир Гошовський люб`язно показує мені і верхній храм, взимку служби переважно ведуться внизу.
Роздивляюсь ікони та роботи з дерева. Особисто для мене церква — не музей. Це перш за все атмосфера, яку треба відчути. Що її створює? Багато факторів. Чомусь в одному храмі ти хочеш молитися, і виникає бажання повернутися туди знов, а в інший — ні. І це важко пояснити. Можна лише відчути. В храм Святого Миколая хочеться повернутись знову.
«Народився з Богом»
– Отець Володимир, як ви прийшли до Бога?– цікавлюся у настоятеля.
– Я з ним народився. Ходив до школи на Тернопільщині у той час, коли релігія була заборонена. Але я кожної неділі був у церкві. Про це знали в школі, але жодного зауваження не робили. Школу я міг пропустити, але якби я не пішов до церкви, то відчуття провини перед Богом і батьками було би більшим, ніж за прогул у школі.
– Коли ви зрозуміли, що хочете служити Богові, бути священиком?
– Вважаю, я не дуже хороший священик. Я не готувався до цього. Можна сказати, що мене змусили служити. Мені було тоді 27 років. Я мав спеціальність, працював на виробництві. Був забезпеченою людиною. Мав автомобіль і де жити. Мені не треба було для виживання йти у священики. На той час моя середня заробітна платня складала 375 рублів. Це було багато. Ще холостяком я купив собі автомобіль «Москвич» за 8 тисяч. А пішов в семінарію, де отримував стипендію 15 рублів.
– Хто вас змусив?
– Священик. В церкві я часто говорив, що мені багато речей не подобається, треба їх змінювати. На що священик одного разу заявив мені у відповідь: «Ось іди у священники і змінюй». Зараз я розумію: багато змінити неможливо, але дещо з Божою допомогою я все ж таки зробив.
– Що саме?
– По-перше, я сам перекладав служби з церковнослов`янської на українську мову. Шукав для цього спеціальні видання, деякі мені пересилали з Канади. По-друге, зробив так, щоб у храмі люди похилого віку могли на богослужіннях сидіти.
Я ніколи не роблю різниці між конфесіями. Ніколи не говорю людям: не йдіть в ту чи іншу церкву.
На Святого Миколая даруйте тим, хто дійсно потребує
– Отець Володимир, 19 грудня – День пам’яті святого Миколая Чудотворця. Це дійсно єдиний святий, який високо шанується в усіх релігіях? Говорять, що йому моляться на Сході і Заході…
– Це так. Миколай Чудотворець займає провідне місце серед святих після Матері Божої за освяченим його ім’ям храмів і кількості написаних ікон. Сьогодні практично в кожній християнській хаті знаходяться три ікони (триптих) – це зображення Ісуса Христа, Богородиці і Святого Миколая.
Святий Миколай все своє життя присвятив любові. Він – історична особистість. Але, незважаючи на це, ми можемо прочитати про його життя багато правди та вигадок.
На свято Миколая, 6 грудня (за старим стилем), у Константинополі в православних храмах ви побачите мусульман, які моляться так, як це робили їх прадіди. Вони вшановують Святого Миколая.
Протестанти не сприймають святих, але у них є Санта Клаус – це також Святий Миколай.
Перші християни думали, що коли вони життя віддають за свою віру, то вони отримають спасіння, вони поєднуються з Богом. Святий Миколай перший в Церкві починає Царство Боже здобувати іншою силою: жертовністю, милосердям і терпінням – без чого немає любові. Де ці якості, там є присутність Божа – любов.
Це свято є підтримкою нашої віри. Віра без любові і хороших вчинків є мертвою. Тому ми повинні робити хороші справи.
– Що саме мають робити християни в цей день?
-
Святкувати. Як? Сподоблятися Святому Миколаю. Не треба жаліти подарунків. Вони можуть бути куплені, зроблені своїми руками, а можуть бути проявом вашої любові (це увага та піклування).
Кожна людина подарунок сприймає по-різному. Ми інколи не розуміємо, що люди чекають від нас подарунку, а вони хочуть цього. А ми щось вишукуємо для них надзвичайне. Бажаємо почути: «Бачите. Це він мені подарував». Щоб нас похвалили.
Людина повинна отримати радість. А у нас як буває? Наприклад, хто мало заробляє, тому скидаються по 5 гривень, а коли йдуть з привітаннями до начальника – по 10. Чому так? Щоб не соромно було мало дати.
Чим більший конверт з грошима, тим більша радість. Ви думаєте це приємно Святому Миколаю? Огидно.
Навіщо лити воду в ту криницю, з якої і так витікає? Якщо хочете зробити подарунок, то подаруйте тим, кому це необхідно, тим, хто дійсно потребує. Скільки так можна зробити добра!
У «Євангелії» Ісус про діла милосердя говорить: «Голодного накормити, спраглого напоїти, голого одягнути, подорожнього в дім прийняти, ув‘язненого утішити, недужого відвідати». Я ще додаю від себе — дурного навчити.
Найкращий подарок — молитва. Якщо ви любите людину — прийдіть до храму і помоліться за неї.
Святий Миколай все, що йому залишилось від батьків, витратив на подарунки. Він не тільки дарував солодощі. Його подарунки змінювали життя людей на краще. Духовно перетворювали і матеріально підтримували.
Підпис під фото
19 грудня на храмове свято Миколая дітям вручають після служби подарунки. Не забувають і про сиротинці. Впродовж кількох років церковна громада опікується знедоленими, забезпечує харчуванням та одягом безхатьків.
