Чи відомо вам, що у центрі міста Запоріжжі, на глибині 5 метрів
знаходиться музей? Запорізький музей –галерея прикладної кераміки та
живописної творчості Іллі та Олексія Бурлай – найдавніша, оригінальна
архітектурна пам’ятка, якій понад 250 років. Місце пов’язано не тільки
з минулим нашого рідного краю, а історією родини, яка оберігала його
таємницю кілька століть й подарувала йому друге життя. Тут можна
дізнатись про архітектуру, побачити цікаві артефакти й картини.
Засновниця музею, дивовижна жінка Валентина Баталкіна, яка 40 років
займалась відтворенням й збереженням історії своєї родини. Щоб
керувати музеєм Валентина Іллівна у 60 років поступила в інститут, щоб
детально вивчити музеєзнавство.
Мати жінки, Марія Хілтманн, познайомилась з батьком, Іллею Бурлаєм на
будівництві греблі Дніпрогес. Доля в неї була трагічна: вона була
сиротою з міста Нюрнберг, якою опікувався дідусь. Після його смерті
жінці вдалося завербуватися на будівництво у Запоріжжі, адже у той час
потрібна була будь яка робоча сила. У 1938 році Ілля й його брат
Олексій допомогли Марії змінити прізвище чим й врятували їй життя.
Дівчинка з міста Нюрнберг зберігала легенду прапрадіда про підземну
лабораторію де у 1760 році проводили свої дослідження німецькі вчені,
напередодні прибуття німців-менонітів. Чим же вони займались? Можливо
досліджували особливості краю, щоб дізнатись, якою промисловістю
можуть займатися переселенці, хоча це лише припущення. Нажаль, про
експедицію відомо замало, адже в архівах важко відшукати інформацію.
Але вона справді була – про неї згадується у книзі «Архів Коша Нової
Запорізької Січі».
Про ці події Валентині розповів дядько Олексій Бурлай – відомий
російський художник. Довгий час жінка шукала кошти, навіть продала
батьківський будинок, щоб викупити приміщення з загадкою.
За довгі роки над ним побудували гуртожиток, а щоб потрапити у
таємниче підземелля був маленький вхід. У 2007 році все було завалено:
«Нам допомагали студенти ЗНТУ: знімали штукатурку, виносили сміття. Ми
вивезли звідси 60 тон сажі та бруду. Я 24 години знаходилась у
приміщенні з нетерпінням чекаючи, коли ж побачу вели арку у яку за
сімейною легендою міг проїхати вершник на коні. Й ми її знайшли.
Навіть зараз вона викликає в мене відчуття великої загадки, яка
стосується старої німецької історії, пов’язаної з цим місцем» – з
захоплення розповідає Валентина Бурлай.
Та й справді, у приміщенні відчуваєш себе наче у Східній Європі.
Велика арка дивує свою величчю й архітектурною неперевершеністю – усі
цеглинки зроблені з математичною точністю й укладені за арифметичними
розрахунками. Є в ній де що казкове – щоб зайти потрібно загадати
бажання подзвонити у чарівний дзвоник й бажання здійсниться.
У приміщенні знайшли кілька артефактів, призначення яких невідомо –
зараз вони є музейними експонатами й кожен може побачити й висунути
свої припущення, щодо призначення цих речей.
Крім цього є колекція цегли та черепиці не тільки з куточків нашого
краю, а й України. Найбільше мені сподобалась цеглина з Бердичева з
неймовірною історією: у 1630 році воєвода Тишкевич подарував свій
замок католицькому Ордену Босих Кармелітів, які розташували там
монастир. Цеглина незвичайна, ручної роботи, на ній збереглись
відбитки лап кішки, собаки та навіть козеня. Також є колекція знарядь
ремісників.
На стіні можна побачити ще одну гордість музею – колекцію лютеранських
Біблій, які до речі належали мешканцям Запоріжжя.
Та найцікавіший, на мій погляд, старинний орган, який належав Марії
Хілтманн. Біля нього збиралась вся дружня родина, та слухала чарівні
композиції найвідомішого органіста Йогана Себастьяна Баха.
У музеї-галереї реалізується проект «Музей і школа» в рамках якого
проводяться фестивалі творчості у яких може прийняти участь кожен
відвідувач: «Фестивалі творчості спрямовані вивчати рідний край, щоб
діти, наше майбутнє, захоплювались природою та її красою, зберігали
багатства нашого краю й творчо підходили до вирішення проблем, могли
транслювати культурні цінності та духовність» – розповідає Валентина
Іллівна.
Засновниця дизайном екстер’єру й інтер’єру намагається досягти
відповідності актуальним внутрішнім станам відвідувача й зазначає, що
музей-галерея – це атрактивне архітектурне середовище направлений на
те, щоб людина відвідавши його отримала емоційне задоволення й
зберегла потяг до рідного краю.
