Серед запоріжців є багато відчайдушних мандрівників, серця яких прагнуть пригод та нових вражень
Їх постійно тягне уперед за покликом світу в нові місця. «Запорозька Січ» поспілкувалась із такими людьми, щоб розповісти про їхні пригоди нашим читачам.
Чотири колеса та весь світ на долоні
Ольга Білінська та Юрій Васильєв познайомилися під час групового походу, і далі любов до подорожей вони стали ділити на двох. Наші герої об’їздили понад 30 країн світу, в більшу частину з яких прибули на велосипедах! За будь-яких умов 2 залізних коні віддано служать закоханій парі, доставляючи їх в екзотичні куточки планети.
З 2014 року Оля з Юрою проводили велотури для всіх охочих, спочатку водили людей по Карпатах та до Чорногорії, а потім до Туреччини, Непалу, Гонконгу. Після групових турів перемкнулись на мандрівки удвох.
Якщо спочатку героям нашої статті було достатньо лише подорожей, то потім стало цікавим глибше дізнаватись про культуру різних народів світу. Тоді вони почали залишатись жити на деякий час в кожній країні. До себе на проживання мандрівників брали незнайомі люди.
– У світі дуже багато доброзичливих людей. Жити до себе нас брали безкоштовно або в обмін на те, що ми вчили дітей англійської. Іноді люди приймали нас у себе заради спілкування або через бажання надати допомогу, – каже Ольга Білінсьска.
У 2018 році вирішили відправитися до В’єтнаму, абсолютно не чекаючи, що залишаться там надовго! Оля з Юрою влаштувались працювати викладачами англійської мови в Ханойській школі, осягаючи чужу країну зсередини.
Культурним шоком для наших мандрівників стало те, що у В’єтнамі досі на вулицях продають смажене м’ясо собак та кішок!
– Ми, звісно, не куштували м’ясо собаки чи кішки, проте в’єтнамці стверджують, що для них кошатина – це найсмачніше м’ясо, яке вони тільки їли, – ділиться з нами Ольга Білінська.
Однак кулінарний шок все-таки випробували на собі Оля з Юрою, покуштувавши личинок шовкопряда! Те, що для європейця разюче, в’єтнамцеві абсолютно буденно, і личинки у В’єтнамі можна придбати абсолютно в будь-якому супермаркеті. За смаком личинки нагадували щось між курячою печінкою та кукурудзою.
На шляху мандрівників можуть ставати перешкоди не тільки у вигляді поганих доріг або погоди, а й більш глобальні події. Під час невеличкої відпустки Оля з Юрою поїхали з В’єтнаму до Філіппін, де невдовзі відпочинок затьмарила новина про початок пандемії. Через сусідство з Китаєм, В’єтнам теж було закрито на карантин. Тоді Оля з Юрою переїхали до Шрі-Ланки, де залишились на пів року, з яких 2 останніх місяці теж пройшли у карантині. Відсутність роботи молоді мандрівники пропустили крізь позитивне мислення та сприйняли як можливість приступити до монтажу відзнятого матеріалу для власного YouTube каналу Need For Travel. А вже влітку 2020 року пара повернулась на батьківщину.
Країни Азії кардинально відрізняються від України за різними показниками. Повернувшись до Запоріжжя, мандрівникам здавалося, що вулиці рідного міста порожні, порівняно з містами країн Азії, де завжди та всюди великий натовп. Такої кількості людей на вулицях вони не бачили навіть у Києві. Також дійшли висновку, що, порівняно зі столицею В’єтнаму, наше Запоріжжя дуже чисте. І взагалі, повернувшись до України, Оля з Юрою зрозуміли, що наш рідний край багатий на достаток продуктів. Асортимент у нас багатший, ніж у багатьох країнах, але розуміння цього приходить лише після порівняння і довгого проживання в іншій країні.
Сходження сміливих дівчат
Ми вже писали про фотографа Ірину Дорогокуплю, яка любить подорожувати і впевнена, що цікавих місць вистачає на батьківщині. Тепер розповімо про подорож, яку влаштувала дівчина разом зі своєю подругою Юлею Борисенко, яка теж є фотограф. Дівчата влаштували сходження по горах України. Маршрут містив такі пункти, як Петрос (2020 м) – Говерла (2061 м) – Брескул (1911 м) – Пожижевська (1822 м) – Данцір (1855 м) – Туркул (1933 м) – озеро Несамовите – Заросляк.
Рішення піти у подорож удвох виникло спонтанно в новорічну ніч, коли зустрічали 2020 рік, і починалась розмова всього лише як жарт, але переросла в усвідомлене рішення. Тоді почали збирати спорядження та вибудовувати маршрут, а повесні вже вирушили в подорож. Із Запоріжжя дівчата дістались потягом Івано-Франківська, а далі крізь селища добиралися маршрутками.
– Незважаючи на те, що в нас із подругою вже був досвід подорожей, і вона була знайома з обраним маршрутом, все ж таки перед початком подорожі ми зареєструвалися у рятувальників і повідомили їм свій маршрут. Це необхідно робити всім мандрівникам, щоб рятувальники знали, де нас шукати, якщо, не дай Боже, щось трапиться, – настійно рекомендує Ірина. – Сучасному мандрівнику, який самотужки вирішив подорожувати, варто спостерігати, щоб завжди був мобільний зв’язок. Ми економили енергію телефонів. Навіть в низьких горах були випадки, коли люди гинули, тому ми готувались ґрунтовно, щоб забезпечити собі безпеку.
Всі похідники ретельно розраховують кількість прийомів їжі, адже у поході в гори не можна сподіватись на наявність кафе або магазинів. Похід розрахували на 7 днів, із собою взяли сублімовану їжу – висушену їжу (овочі і навіть м’ясо), яка заливається водою. Така їжа ситна і займає мало місця, порівняно з консервами та крупами.
Ірина згадує, що перші 2 дні подорожі було страшно, адже 2 дівчатам нема на кого покластися у дорозі. Але вже на 3-й день страх пішов, залишивши лише захват від краси навколо. Однак були і незручності. Наприклад, тиждень не мили голову, щоб не застудитись. Також дуже холодно в горах, тож дівчата радять всім, хто схоче наслідувати їхній приклад, брати з собою теплий одяг, зимовий спальник та ковдри навіть влітку, бо вгорі потужний вітер, а після заходу сонця сильно холодає.
Що вразило дівчат у подорожі, так це те, що багато сміття можна зустріти у горах. Це дуже сумно, коли люди не замислюються про навколишній світ. Кожен думає: «це лише один пакет», а врешті-решт утворюється нова гора, тільки не з природних порід каменю, а зі сміття. Дівчата хочуть закликати мандрівників і туристів цінувати природу, інакше незабаром доведеться подорожувати по уламках зі сміття.
– Це щось неймовірне, коли ти можеш із другом та фотоапаратом вирушати у справжню подорож! Після повернення додому я була сповнена захопленням від того, що ми подолали цей шлях. Ба більше, ми зробили це швидше, ніж спочатку планували, і тому вирішили вдруге піднятися і спуститися по 2-х популярних туристичних маршрутах (Петрос і Говерлу). Плануємо потім знов повторити, – із усмішкою каже Ірина.
Читайте також: 3 незвичайні історії кохання у Запоріжжі
