Коли жінці через рак грудей видалили молочну залозу, а вона вам каже: «Яке щастя жити і бути жінкою!», напевно, це вас приголомшить. І  змусить прислухатися. Напевно, вона щось таке знає…

Кожна «амазонка» (так самі себе називають жінки, з видаленою молочною залозою) стояла на краю життя і через це знає, що таке вдячність, радість і щастя від кожного прожитого дня. Коли намагаєшся дізнатися у них рецепт світлого погляду на життя, всі відповідають приблизно одне й те саме: «Живіть щасливо. Любіть себе, а не лише дітей і чоловіка. Розслабтеся, не надсаджуйтеся життям, не намагайтеся бути в усьому відмінницями, адже оцінку за поведінку вам вже ніхто не поставить».

І дивовижну річ розумієш раптом: щоб жінці бути здоровою, потрібно просто жити згідно зі своєю природою. А якщо ти не будеш рада відповідати своїй жіночої суті, то будь готовою, що злий рок може забрати у тебе те, що ти сама в собі заперечуєш. Грубо кажучи, якщо тобі в тягар бути жінкою, то навіщо тобі символ жіночої природи – груди?

«Після операції і проведеного лікування пацієнт онкодиспансеру цілком може повернутися до нормального життя», – на кожній прес-конференції розповідають журналістам онкологи, пишаючись сучасними можливостями медицини. Засоби масової інформації все це справно доносять до своїх читачів, глядачів, слухачів. А як же реально живуть сьогодні люди, після всього того жаху, який супроводжує діагноз «онкологія»?

Знайомтеся: Олена Скороходова  – член Запорізької міської громадської організації інвалідів «Переможемо рак». Вона свого часу була пацієнткою  онкодиспансеру, тепер разом із сестрами за нещастям стала волонтеркою в цій лікарні.

Про себе Олена розповіла читачам «ЗС» наступне:

  • В 2004 році, коли мені було 44 роки, в мене виявили рак грудей. Перша операція була в Київському інституті онкології. Зробили висічку грудей – прибрали маленький ушкоджений злоякісним новоутворенням шматочок. Через два роки, на жаль, пішли метастази. Я звернулася в наш Запорізький онкодиспансер, і мені зробили мастектомію – виделення молочної залози.

На питання: «З чим пов’язує появу своєї хвороби?», жінка відповіла:

  • Я санітарний фельдшер і в травні 1986 року була 14 діб в Чорнобилі…

Тут, як кажуть, коментарі зайві. Але Олена дуже любить свою професію, і незважаючи ні на що, і зараз працює медсестрою в профілакторії комбінату «Запоріжсталь».

  • Олена, як ви виявили в себе пухлину?
  • Своїми руками намацала щось підозріле в молочній залозі.
  • Що відчували, які думки були?
  • Як і всі жінки з таким діагнозом, я прощалася з життям. Але в Києві зі мною працювали психологи. Дякуючи їм, я пройшла всі стадії: паніка, жах, потім пошук відповіді на питання «Чому це зі мною трапилося? Я ж така добра, гарна та порядна».

Після цього починаєш усвідомлювати, що ти робила не так, багато на собі тягла чужих проблем, не цінувала своє життя. І починаєш жити заново.

На жаль, не всім жінкам щастить, як Олені, – її чоловік підтримує її всі ці роки. Від багатьох жінок, яким видалили груди, чоловіки йдуть. Але, за словами Олени,  в останні часи багато і таких жіночок, які роблять органозберегаючі операції, вставляють в груди імпланти і починають нове життя. Навіть виходять заміж і їдуть жити  за кордон.

Олена Скороходова запевняє, що операція – це не найстрашніше в діагнозі рак молочної залози. Набагато складніший етап хіміотерапії і психологічної реабілітації. Саме тому, що знають, як це важко, «амазонки» добровільно ходять раз на місяць у лікарню для онкохворих, щоб морально підтримати жінок.

– Онкодиспансер, хіміотерапія, операція, – все позаду. Рак переможений і відступив. Людина жива всім смертям на зло. З якими труднощами стикаються у своєму новому житті ті, хто вилікувався від онкології?

– З власного досвіду знаю, що людина після онкодиспансеру відчуває себе сліпим кошеням. Тому що з’являється маса труднощів (про фінанси не будемо, тому що це просто біда!). В першу чергу підстерігають труднощі психологічного характеру, самому їх вирішити буває дуже складно. Ось чому ми ходимо в онкодиспансер в якості волонтерів – поговорити з людьми про те, як їм жити далі, – каже Олена Скороходова. – Виписується жінка після мастектомії – і не знає, як їй жити далі без грудей! Вона соромиться  роздягнутися перед чоловіком.

Ми розповідаємо і показуємо жінкам, що є протези, є спеціальна білизна. Що вони для своїх чоловіків  можуть виглядати цілком привабливо в красивому бюсті або маєчці. І ця білизна і протези видаються безкоштовно за державною програмою.  Після МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) і отримання інвалідності, жінці належить отримувати безкоштовно кожні півтора роки три бюстгалтери і один протез. Імпортні протези можна купити і самому – якщо є гроші.

Ми хочемо, щоб жінки в мамологічному відділенні онкодиспансеру не засмучувалися, не падали духом. Щоб побачили на нашому прикладі, що життя не закінчується після операції з видалення пухлини.

Життя варте того, щоб за нього боротися і радіти кожному прожитому дню.