Народний артист України, почесний громадянин Запоріжжя, корифей театру Магара Олександр Гапон відзначив 80-річний ювілей
Перша акторська слава та справжнє народне визнання прийшли до Олександра Івановича ще у повоєнному голодному, але сповненому яскравими подіями, дитинстві. Вже тоді він остаточно вирішив стати величним артистом. За словами Олександра Івановича, на сцені він виступав з 5 років на різних концертах, агітбригадах…
Олександр Гапон народився й виріс у селі Орлянське Василівського району Запорізької області. В дитинстві у нього було прізвисько «Орльонок» через те, що він вміло виконував популярну на той час післявоєнну пісню. «Я плакав, і зал плакав», – ділиться Олександр Іванович.
А згодом йому друзі підказали поїхати до Запоріжжя в театр до Магара влаштуватися актором. Так він і вирушив у місто зі своєю гармонню. Тоді Володимир Герасимович Магар запропонував малому Сашку закінчити 10 класів та отримати театральну освіту, й пообіцяв, що той точно стане народним артистом.
Після закінчення Дніпропетровського театрального училища, Черкаський театр став його першою професійною сценою. Але ненадовго, адже саме Запорізький музичний драматичний театр вже понад пів століття головний, єдиний та рідний творчий дім Олександра Івановича.
«Я вже без сцени не зможу»
Коли Олександр Іванович грає виставу, то в цей день він дотримується спеціального обряду. Приходить за дві години до початку, попередньо зробивши грим та одягнувши наряд, він йде на сцену. «Я повинен відійти від всього й повністю злитися зі сценою. Вона мовчить, але я її чую», – ділиться актор.
За лаштунками театру вірять в те, що якщо раптом з рук впав сценарій, то на нього треба обов’язково сісти, а то роль завалиш. «Так, в якому б не був костюмі, падаєш на підлогу зверху на цей сценарій», – зі сміхом зізнається актор.
А ще перед виходом на сцену Олександр Гапон уникає зустрічі з жінками і заради цього навіть готовий пробиратися до сцени будь-якими манівцями. «При всій моїй любові й повазі до протилежної статі, перед виходом на сцену зустрічей з жінками я намагаюся уникати, а то мені, своєю чергою, потім не уникнути провалу. Заради цього я навіть не користуюся ліфтом і ходжу пішки, а потім йду в обхід », – зізнається Олександр Гапон.
Коли молодого Сашка ще студентом запитали, чому він хоче стати актором він відповів, що хоче, щоб його прізвище писали величезними літерами на афішах. Ця мрія Олександра Івановича здійснилася.
Друзі та знайомі артиста зазначають – він ніколи не страждав на зіркову хворобу. Народний артист України, запорізький актор Олександр Гапон понад півстоліття грає на сцені Запорізького обласного драматичного театру ім. Магара. «Але кожен раз хвилюється як вперше, – додає дочка Олександра Івановича, народна артистка України Інна Гапон. – Він завжди сумнівається. Я вважаю, що він дуже талановитий, але він настільки забобонний, він ніколи не говорить заздалегідь, яким буде результат, він дуже багато працює, він не спить ночами, має свої професійні акторські секрети».
Попри поважний вік, Олександр Гапон продовжує з юнацьким натхненням служити музі Мельпомени й радувати глядачів.
У творчому доробку Олександра Івановича понад 150 ролей. Він блискуче зіграв Швейка, Наполеона, Тев’є-молочника, Стецька і ще чимало інших яскравих, і не обов’язково головних ролей. Хоча Олександр Гапон їх не вважає і каже, що варто виділяти головні ролі в п’єсах. А таких на його рахунку – понад 60.
Своєю відправною роллю Олександр Гапон вважає роль Стецька в п’єсі «Сватання на Гончарівці». «Після цієї ролі я прокинувся знаменитим», – зізнався актор. До речі, саме роль Стецька зіграна більше інших – близько тисячі разів. І зараз на сцені театру Гапон часто виходить перед глядачами у своїй «відправній» ролі.
Якраз в той час, через 5 років роботи на сцені, Гапон першим став лауреатом Комсомольській премії імені Михайла Андросова.
Дует з дочкою
Батьківська любов до музики та співу, напевне, на генетичному рівні продовжилася у доньці Олександра Івановича, заслуженій артистці України, Інні Гапон. Весь цей час гра на сцені йшла паралельно з концертною діяльністю. По стопах батька пішла і його дочка, хоча спочатку такий вибір батько не схвалював.
«Якщо чесно, то я не хотів, щоб дочка була актрисою. Це дуже важка і залежна професія. До того ж актор не завжди вибирає для себе роль, часто йому доводиться чекати хоч якусь. Тому на початку кар’єри я Інну більше направляв в концертну, ніж в акторську діяльність», – розповів Олександр Гапон. А тепер останні 20 років батько і дочка виступають з піснями на сцені разом. І зараз Олександр Гапон визнає, що він «щасливий, що дочка вибрала сцену». «У пісенній справі дочка пішла далі мене, але так і повинно бути, щоб діти йшли вперед батьків», – поділився актор.
Досьє
Гапон Олександр Іванович
Народився 4 липня 1940 року.
Закінчив Дніпропетровське театральне училище (1962).
З 1962 року – актор Запорізького театру ім. В.Г. Магара.
Нагороди
1968 р. – Лауреат Комсомольської премії ім. М. Андросова
1979 р. – почесне звання “Заслужений артист УРСР”
1992 р. – почесне звання “Народний артист України”
2007 р. – Лауреат премії Обласного відділення Українського Фонду культури ім. І. Паторжинського
2010 р. – Почесна грамота Кабінету Міністрів України
2010 р. – орден Запорізької обласної ради «За заслуги перед Запорізьким краєм» І ступеня
2011 р. – орден Запорізької обласної ради «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІ ступеня
2011 р. – державний орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Указ Президента України 339/2011, 2011 р.)
2012 р. – звання “Почесний громадянин Запоріжжя”
2019 р. – почесна грамота виконавчого комітету Запорізької міської ради
Читайте також: Відомі музиканти в захваті від нового терміналу запорізького аеропорту
