У захисному костюмі лікарі і медсестри худнуть на кілька кілограмів за одну робочу зміну
Бояться за своїх рідних, заспокоюють пацієнтів і висловлюють подяку усім, хто допоміг їм у найважчі дні карантину. Завдяки міській владі запорізькі медики повністю забезпечені засобами індивідуального захисту. І можуть відносно спокійно почувати себе в «ковідних» блоках.
Запоріжжя було готове зустріти коронавірус
Про епідемії студентам медичних вузів розповідають викладачі – про тиф, малярію, іспанку та холеру. І ще рік тому нікому не могло прийти в голову, що в XXI столітті планету накриє нова пандемія – COVID-19. Україна виявилася абсолютно не готова до такого випробування, адже протягом майже 30 років уряд фінансував медицину за залишковим принципом. І весь тягар відповідальності за життя медиків і лікування людей впав на плечі місцевої влади.
Впоралися на місцях із завданнями по-різному. Результати, як говориться, у наявності. У Запоріжжі один з найменших показників захворюваності, лікарні укомплектовані засобами захисту, антисептиками, апаратурою. І готові навіть до можливого другого етапу карантину – показник вільних місць чи не найбільший в країні (за даними МОЗ). Це говорить про те, що підготовка до карантину мером та міською владою проведена своєчасно і ефективно. Адже ще на початку березня міський голова Запоріжжя Володимир Буряк оголосив про те, що місто спрямує 100 млн грн на боротьбу з епідемією. На той момент Кабмін не дав на це ані копійчини – місто самостійно шукало способи захистити медичних працівників, які опинилися на передовій війни зі страшним вірусом.
«Запоріжжя буде готове зустріти коронавірус. Дав доручення негайно придбати швидкі тести на виявлення захворювання, які можуть робити під час оглядів сімейні лікарі. Також закупимо додаткові апарати для штучної вентиляції легень. Якщо буде потреба, хворих на обсервацію готові приймати обласна інфекційна лікарня, 8-ма та 7-ма міські лікарні. Крім того, веду переговори з керівниками підприємств міста щодо можливості розгортання обсервацій на території санаторіїв-профілакторіїв. Прошу всіх не спекулювати на цій ситуації та не панікувати!», – написав міський голова Володимир Буряк на своїй офіційній сторінці у Фейсбуці ще 11 березня. І з тих пір проведена колосальна робота, завдяки якій вдалося припинити зростання захворюваності.
Лікарям також буває страшно
«Коли в Запоріжжі оголосили карантин, нашу лікарню визначили одразу як одну з тих, яка буде приймати хворих на коронавірус. На сімейній раді ми це обговорили, але у мене і думки не було звільнитися», – розповіла Марина Скрипник, заступник керівника міської лікарні №7.
І коли перші хворі почали надходити до лікарні, за спільним рішенням члени сім’ї Марини переїхали до рідних: вона дуже боялася, що може принести вірус додому. А так могла бути спокійна: відпрацювала – прийшла додому переночувати – і знову на роботу.
«Епідемія ще більше згуртувала наш колектив. Жодна людина не звільнилася! Навіть співробітники поліклініки переходили в лікарню, щоб надати допомогу, підмінити колег. Страх і паніку породжує незнання. А ми багато навчалися і готувалися до того, що доведеться працювати в особливих умовах. Проводили тренінги для лікарів та медсестер, вчилися правильно одягати і потім знімати, утилізувати захисні костюми, вивчали схеми лікування. Міська влада нас забезпечила усім необхідним, ми зустріли епідемію повністю захищеними. Всі деззасоби, апаратура, захист закуплені в найкоротші терміни. І коли почали надходити перші хворі, ми були вже повністю готові їх прийняти – як морально, так і технічно», – розповіла Марина Скрипник.
До роботи в нових умовах адаптувалися швидко. Єдине, до чого довелося довго звикати – повна ідентичність співробітників. «Ми навіть думали, що потрібно писати на халатах і костюмах імена, щоб хоч якось одне одного розрізняти», – із посмішкою згадує лікар.
Свій перший тест на коронавірус Марина пам’ятає досі. Нікому з близьких не говорила, що здала аналізи – чекала результат. Добу. 24 години переживань, 1440 хвилин з думок – що ж покаже ПЛР-аналіз. Відповідь прийшла негативна, і тільки тоді Марина розповіла домашнім про те, що здала тест.
Карантин не скасований, а люди розслабилися
З настанням літа для лікарів нічого не змінилося – запобіжні заходи в лікарнях досі дотримуються на високому рівні. І навіть настала спека не скасувала правило носити повний захист. На лобах медпрацівників залишаються відбитки від окулярів, вуха болять від гумок масок, тіло дуже пітніє під захисними костюмами.
«У захисному костюмі і екрані – як сталевари. За одну 8-годинну зміну худнемо кілограмів на 5 – піт тече градом. Але нікому і в голову не прийде зняти з себе захист», – розповідає Сергій Пилипенко, лікар-хірург міської лікарні №2.
Якщо «обличчя втомлюється» від окулярів – приходить на виручку захисний екран, під яким теж жарко, але він не пітніє, що важливо під час операцій. Адже доктору Пилипенко доводиться оперувати і ковідних хворих.
«Життя мене, як кажуть, не готувало до епідемії – ніхто такого не чекав. Але я загартований – лікар-онколог, фтизіатр. А туберкульоз і онкологія – це не іграшки. Тож і зараз особливих переживань немає. Хіба тільки боюся, щоб не заразити рідних, тому всіх правил дотримуюся бездоганно», – говорить доктор Пилипенко.
Доктор підкреслює, що завдяки оперативній роботі міської влади і департаменту охорони здоров’я лікарня і лікарі забезпечені всім необхідним. І навіть на побутовому рівні – їжа, вода – про медиків турбуються добре.
Лікар каже, що не розуміє тих, хто зараз поширює інформацію про те, що нібито немає ніякої епідемії. «Переконати таких людей складно. Якщо батьки і Бог їм нічого в голову не вклали, то і ми не допоможемо. Ще нічого не закінчилося, а люди поводяться так, ніби немає ані карантину, ані вірусу. Нещодавно зробив зауваження в магазині жінці, яка була без маски. У відповідь почув про себе багато нового – неприємного, звичайно. І таких людей повно. А потім ми дивуємося, звідки беруться нові виявлені випадки коронавірусу», – розповідає доктор Пилипенко.
Напередодні Дня медичного працівника лікар хоче тільки один подарунок – здоров’я. Тому що немає нічого більш важливого.
«Я пам’ятаю першу жінку, у якої ми діагностували ковід»
Хворі по-різному переносять коронавірус. У одних тільки температура і нюх пропадає – інші потрапляють в реанімацію під апарат ШВЛ. Але початок хвороби однаково майже у всіх – температура, кашель. І з підозрою чи на пневмонію, чи ковід запорожців привозять в лікарню №6.
Ірина Рудик, завідувачка пульмонологічного відділення міської лікарні №6, точно знає, що коронавірус – не фейк. Адже зараз так часто в соцмережах пишуть про те, що «епідемії немає, і все це придумано». Ось тільки важкі хворі не вписуються в картину «фейку» – їм дійсно погано, а деяким настільки погано, що медики нічого вдіяти не в силах. Чи то звернення до лікарів пізнє, чи то букет супутніх захворювань виявляється занадто великим.
«Наше відділення розгорнули на початку квітня, щоб приймати хворих з підозрою на пневмонію. Ми єдині, хто стояв перед інфекційною лікарнею, куди направляли хворих на коронавірус. Я пам’ятаю першу жінку, у якої ми діагностували ковід. Чи був страх? Був. Кілька людей звільнилися, спочатку сиділи вдома за свій рахунок, та й не вийшли на роботу. Але таких – одиниці. Основна частина колективу працює. Ми всі змогли швидко адаптуватися. Навіть якщо не ковід, є ще грип, пневмонії – ми з ними постійно працюємо, і це теж небезпечні захворювання», – розповіла Ірина Рудик.
Вона зізнається, що працювати важко. Але співробітники не скаржаться. Немає такого, щоб приходили і нили «мені погано, я втомився, мені жарко – зробіть що-небудь». Люди працюють.
Не скаржаться і рідні – вони мовчки переживають. Чоловік Ірини теж доктор, і він дуже хвилюється за здоров’я дружини, усвідомлюючи, що вона ризикує щохвилини, перебуваючи у відділенні, де лежать люди з підозрою на коронавірус. Зате люди на вулицях, здається, не переживають взагалі ні про що. «Кілька разів в магазинах робила зауваження людям, щоб дотримувалися дистанції, не підходили надто близько. Дивуються, але мовчки відходять. Соціальна дистанція – це нормально», – говорить доктор.
Дивно те, що сусіди деяких медиків зараз налаштовані проти них, якщо знають, що ті працюють із хворими на коронавірус. До відкритих протестів, на щастя, справа не дійшла. Але негативного ставлення – обурливого і незрозумілого – вистачає. Лікарі кажуть, що не ображаються. Але і зайвий раз не говорять, яких хворих лікують.
У Фейсбуці масово гуляє пост «Ви бачили хоч одного хворого на коронавірус? Я не бачив – значить, їх немає». А наші медики їх не тільки бачать, але і лікують.
Зі святом, шановні герої нашого часу! З днем ??медичного працівника!
Читайте також: У центральній запорізькій лікарні запрацює сучасний ангіограф – фото
